Історія становлення і розвитку трудового і професійного навчання

Ручна праця як навчальний предмет вводиться в школи ряду держав Європи в третій чверті ХІХ віку. В Фінляндії з 1866 р. (Уно Цигнеус). З 1874р. Отто Соломон вводить ручну працю в Швеції і розглядає її як засіб естетичного виховання. В 1882 р. − у Франції, у 1901 р. − в Англії. Аксель Міккельсон − датський педагог − трудове навчання обґрунтовує як засіб фізичного розвитку на основі фізіології.

Хронологічно першою системою трудового навчання учнів у Швеції була предметна система, яка відповідає періодові низького рівня розвитку техніки. Предметна система трудового навчання виникла в умовах ремісничого виробництва, коли навчання проводилося у формі індивідуального учнівства. В основу навчання була покладена ідея послідовного формування вмінь і навичок виготовлення окремих деталей певного завершеного виробу. Ці вироби безперечно можуть служити невичерпним джерелом задоволення інтересів дітей і способом виявлення їх творчих сил. Шведська система ручної праці, створена Отто Саломоном, енергійно пропагандується в заснованій ним всесвітньо відомій Нееській семінарії (нині Інститут Абрагамсона в Швеції), в різних варіантах застосовується у світі, бо спрямована на те, щоб у підростаючого покоління:

1) виховувати смак та оцінювати результати праці взагалі;

2) формувати позитивне ставлення до важкої, чесної фізичної праці;

3) формувати незалежність і самодостатність;

4) забезпечувати формування відповідальності, точності, чистоти й акуратності;

5) розвивати окомір, щоб уміти розглядати предмет, щоб цінувати значення краси у формі;

6) удосконалювати загальну спритність рук;

7) формувати звички уважності, підприємливості, наполегливості й терпіння;

8) удосконалювати розвиток фізичних сил тіла;

9) формувати спритність у використанні інструментів і пристроїв, засобів для праці;

10) уміти виконувати роботу від початку і до кінця, виготовляти корисні продукти.

У Росії в Петербурзькому учительському інституті відкриті класи ручної праці в 1888 р. − В. Ю. Ціруль. Він разом з Н.В. Касаткіним склали програму з праці. Великий вклад в методику трудового навчання вніс також І.К. Карелль. За їх ініціативою створюється „Російське суспільство педагогічної ручної праці” і видавався журнал „Трудове виховання”.