Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості

Важлива роль у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств належить міністерствам (праці та ін.), фонду держмайна, Антимонопольному комітету, Митному комітету, територіальним органам державного управління: місцевим адміністраціям, місцевим радам народних депутатів та їхнім виконавчим органам.

Державні органи в процесі регулювання зовнішньої торгівлі застосовують систему методів, яку умовно можна поділити на економічні й адміністративні (рис. 70). Кожний з цих методів має ознаки і тих, і інших. Наприклад, установлення квот на обсяги експорту здійснюється в адміністративному порядку, а водночас впливає на кон'юнктуру ринку певних товарів і в такий спосіб спричиняє коливання цін, а відтак і доходів виробників і експортерів. Тому можна говорити лише про переважний характер того чи іншого методу. Існує певна група методів, які за самою суттю є комбінованими. До них належать: валютні обмеження, визна чення порядку створення і використання валютного фонду, інди­кативне планування зовнішньої торгівлі, надання державних га­рантій, страхування зовнішньої торгівлі.

Основною умовою ефективного застосування методів держав­ного регулювання зовнішньої торгівлі промисловими товарами є комплексний підхід. Так, для сприяння закупки національними товаровиробниками сучасних промислових технологій, облад­нання, ліцензій створюється система спеціалізованих банків, ін­вестиційних та інноваційних фондів, в окремих особливо важли­вих для держави проектах можуть надаватися державні гарантії, установлюватися порядок експорту та імпорту товарів.