Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства

Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні краї­ни, сектору економіки, галузі, регіону, підприємства. Кінцевим об'єктом інвестиційної діяльності є підприємство, де реалізують­ся конкретні проекти. Водночас привабливість кожного проекту визначатиметься привабливістю всіх названих сегментів ринку

Аналіз інвестиційної привабливості окремих сегментів рин­ку проводиться згідно з цією моделлю в кілька послідовних етапів.

На першому етапі здійснюється оцінка і прогнозування інвес­тиційної привабливості країни. Ці дослідження ґрунтуються на аналізі політико-правового середовища, екології, ресурсів, інфраструктури тощо.

На другому — оцінка і прогнозування інвестиційної приваб­ливості галузей (секторів) економіки. Такі дослідження здійcнюються з метою виявлення можливості задоволення попиту на інвестиційні товари з боку інших секторів економіки. Ос­новним критерієм при цьому є середня внутрішня норма при­бутків. Якщо, наприклад, у фінансовому секторі або сфері по­слуг середні внутрішні норми прибутків більші ніж у промисловості, то саме ці сектори визнаються за інвестиційне привабливіші.

На третьому — оцінка і прогнозування інвестиційної приваб­ливості галузей, підгалузей, видів виробництв у промисловості. Головна мета досліджень на цьому етапі — це визначення обсягів потенційних прибутків і витрат інвестора.

На четвертому — оцінка і прогнозування інвестиційної прива­бливості регіонів. Такі дослідження дають можливість зробити висновок про регіональні переваги та недоліки, які можуть ви­явитися в процесі реалізації інвестиційних проектів.

На п'ятому — оцінка інвестиційної привабливості окремих конкретних проектів. Результати цієї оцінки використовуються для розрахунків показників економічної ефективності реалізації таких проектів.

Інвестиційна привабливість галузей економіки визначається за вужчим колом показників: рівнем дохідності; рівнем ризику; на­прямами, темпами і формами приватизації; експертним потенціа­лом продукції тощо.

Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості окре­мих галузей промисловості здійснюється на основі системи пока­зників, які розраховуються на підставі аналізу специфіки окре­мих галузей. Усі ці показники агрегуються в групи, що характеризують окремі напрямки діяльності інвестора:

1) ринкові;

2) конкуренції;

3) бар'єри на шляху входження в галузь;

4) бар'єри на шляху виходу підприємства з галузі;

5) взаємовідносини з постачальниками;

6) технологічні чинники;

7) соціальні чинники.

До першої групи відносять рівень рентабельності виробниц­тва, обсяг ринку збуту продукції, обсяг попиту, еластичність цін, асортимент продукції.

До другої — інтенсивність конкуренції в галузі: наявність «небезпечних» конкурентів, рівень спеціалізації конкурентів, рі­вень використання ними виробничих потужностей.

До третьої — капіталоспроможність галузі, наявність каналів збуту продукції та можливість доступу до них, забезпеченість си­ровинними ресурсами, наявність бар'єрів для іноземних і націо­нальних приватних інвесторів з боку держави (наприклад, виробництво озброєння, стратегічні об'єкти енергетики тощо), соці­альні проблеми в галузі, які можуть негативно вплинути на рі­шення інвестора.

До четвертої — наявність обмежень щодо виходу інвестора з галузі та перепрофілювання його активів (наприклад, зобов'я­зання щодо збереження профілю підприємства за укладання до­говорів на придбання певних об'єктів приватизації, здебільшого об'єктів соціального значення).

До п'ятої — наявність місцевих постачальників сировини, матеріалів та комплектувальних деталей, можливість забезпе­чення необхідної якості постачальниками, наявність конкурен­ції між ними, рівень вертикальної інтеграції з постачальни­ками.

До шостої — визначення капіталомісткості, трудомісткості та наукомісткості продукції, яка виготовлятиметься із залученням інвестицій, та порівняння цих показників з даними типових під­приємств вибраної галузі; вимоги патентно-ліцензійного харак­теру; рівень кваліфікації інженерно-технічних кадрів і робітни­ків; можливість дотримання вибраної технології виготовлення та забезпечення якості продукції.

До сьомої — рівень дисципліни працівників у вибраній галузі, охоплення робітників галузі профспілками, вплив екстремістсь­ких організацій, демографічні процеси тощо.

Аналіз інвестиційної привабливості галузей промисловості України дає змогу дійти висновку, що найпривабливішими є дві групи. Перша група — це галузі з високим рівнем рентабельнос­ті, низькою капіталоспроможністю та швидкою окупністю інвес­тицій. Передусім це харчова та легка промисловість. Друга — це галузі, які мають відносно меншу рентабельність, більшу капіта­ломісткість, але характеризуються містким внутрішнім та зовні­шнім ринками збуту продукції: кольорова та чорна металургія, електро- і теплоенергетика, нафтодобувна, газодобувна та нафто-переробна промисловість, промисловість стінових будівельних матеріалів, цементна промисловість.

Інвестиційна привабливість регіонів оцінюється за допомогою аналізу таких чинників:

· в рівень економічного розвитку регіону;

· рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

· рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфра­структури регіону

· наявність у регіоні постачальників сировини, матеріалів та комплектувальних деталей;

· наявність робочої сили та фахівців;

· демографічна ситуація та рівень безробіття;

· рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства

Для оцінки рентабельності підприємств використовується методика аналізу, розроблена корпорацією «Дюпон», яка дає змогу об'єднати показники рентабельності в єдиній системі

Аналіз ділової активності дає змогу виявити зрушення у швидкості обертання активів і через те вказує на можливі термі­ни погашення кредиторської заборгованості й відновлення пла­тоспроможності промислового підприємства.

Інвестиційна привабливість підприємства в кінцевому підсум­ку безперечно залежить від величини прибутків, отриманих інве­сторами на вкладений капітал та можливістю їх отримання в майбутньому. Це визначає ринкову вартість акцій, а значить і су­му капіталу, якою володіє акціонер. За допомогою норми прибут­ку на капітал здійснюється порівняння інвестиційної привабли­вості підприємств і робляться остаточні висновки про доцільність реалізації конкретних інвестиційних проектів. Світова практика опрацювала досить досконалу систему показ­ників фінансово-економічного аналізу підприємств, які зараз ак­тивно використовуються як національними, так і закордонними інвесторами. Ця система показників виконує індикативні функції і набуває все більшого поширення в практиці обґрунтування за­ходів інвестиційної політики.

41. Вартість інвестицій у часі: сутність нарощення і дисконтування вартості

В інвестиційній практиці часто доводиться порівнюва­ти вартість витрат і доходів, здійснених у різний час. Необхід­ність такого порівнювання пояснюється тим, що вартість грошей з перебігом часу змінюється під впливом змін норми прибутків на грошовому ринку та інфляції. Для порівняння вартості грошо­вих коштів у процесах інвестування і повернення користуються двома основними поняттями: майбутня вартість грошей і поточна їх вартість.

Майбутня вартість грошей — це та сума вкладених на даний момент коштів, на яку вони перетворяться через певний час з урахуванням відповідної ставки процента. Визначення майбут­ньої вартості грошей пов'язане з процесом приросту цієї вартос­ті, тобто» поетапним збільшенням суми вкладу через приєднання до неї суми процентів. Ця сума розраховується відповідно до процентної ставки. У ринковій економіці величина процентної ставки для оцінювання витрат та результатів інвестиційних рі­шень визначається як середня величина банківського процента, котрий сплачується за депозитарними вкладами. У тих випадках, коли порівнюються конкретні інвестиційні проекти, процентна ставка визначається на рівні норми прибутку на капітал за цими проектами. У ширшому розумінні процентна ставка використо­вується як показник дохідності різних варіантів інвестиційних рішень.

Поточна вартість грошей — це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента до поточного (теперішнього) періоду. Визначення поточної вар­тості грошей є операцією, оберненою до розрахунку приросту щодо обумовленої кінцевої суми грошових коштів. У цьому разі користуються операцією дисконтування, яка, по суті, є зменшен­ням майбутньої суми грошей на величину дисконту (знижки). Операція дисконтування виконується тоді, коли потрібно визна­чити суму грошових коштів, інвестуючи яку сьогодні, через пев­ний час (з урахуванням процентної ставки) отримаємо обумовле­ну суму доходів (або вартість інвестицій).

Процеси приросту та дисконтування витрат і доходів можна розрахувати за простими або складними процентами. Прості проценти здебільшого використовуються в короткостроковому інвестуванні за тривалості інвестиційного циклу (від початку пе­ріоду інвестування до отримання суми прибутку, яка відповідає певній нормі прибутку на капітал) в межах між строками сплати інвестору процентів. У практиці інвестування промисловості України це становить не більше одного місяця. Складні проценти використовуються в довгостроковому інвестуванні. Проценти мо­жуть бути незмінними протягом періоду, за який розраховуються суми приросту або дисконтування, але можуть і змінюватися.

42. Нарощування та дисконтування вартості інвестицій (доходів за простим процентом)

За використання простих незмінних процентів майбутня вар­тість витрат або доходів розраховується за формулою:

де Р — початкова сума витрат або доходів;

І — тривалість періоду (перерахована в кількість виплат про­центів);

І — процентна ставка (виражена через десятковий дріб);

М — сума простих процентів.

Якщо ставка нарахування процентів змінюється протягом пе­ріоду розрахунку суми приросту і при цьому використовуються прості проценти, майбутня вартість витрат або доходів розрахо­вується за формулою:

де І, — процентна ставка в /-му періоді;

п — кількість виплат процентів;

і — порядковий номер періоду сплати процентів.

За проведення державної інвестиційної політики важливого значення набувають проблеми порівняння поточних і майбут­ніх витрат і доходів через дисконтування. Сутність дисконту­вання пов'язана з поняттям «часової переваги» або зміни цін­ності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані доходи мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумов­люється можливістю отримання додаткових доходів (приросту доходів) у разі їх реінвестування. Так само і раніше здійснені витрати «дорожчі» за витрати, зроблені пізніше, оскільки інве­стор у цьому разі втрачає можливість отримання додаткових доходів. Для розрахунку суми дисконту (зменшення цінності) у разі використання простих незмінних процентів користуються формулою:

	D = S – S -------- 1+ tI

Де, S – кінцева сума інвестицій, обумовлена параметрами проекту (загальна сума інвестицій, яка потрібна для реалізації інвест. проекту); t – тривалість періоду (перерахована у кількість виплат процентів); I – процентна ставка; D – сума дисконту.

Початкова сума інвестицій розраховується при цьому так: