Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси

Одним з напрямків структурної перебудови науково-технічної сфери є підтримка державою нових інноваційних структур: технополісів, технопарків, бізнес-інкубаторів, венчурних фірм, які сприяють активізації і розвитку науково-технічної діяльності.

Бізнес-інкубатор. Він працює з реально існуючими проектами на стадіях отримання експериментальних зразків та маркетингу продукції і надає додаткові послуги фірмам:

1/оформлення документів для отримання пільг;

2/сприяння отриманню інвестицій “ризикового капіталу”;

3/пільгова оренда обладнання для НДЕКР та дослідного виробництва;

4/пільгова оренда офісних приміщень;

5/послуги з маркетингу;

6/консультації з питань управління та організації виробництва.

Бізнес-інкубатори можна організувати при вузах, технологічно передових підприємствах, в тому числі при підприємствах ВПК, науково-дослідних станціях, тощо.

Технологічний парк. Він забезпечує умови проведення науково-дослідної роботи фірм, надає послуги на стадії виходу проекту в вільне ринкове середовище. Технопарк виконує:

- забезпечення фірм сучасною науково-технічною базою (засобами обчислювальної техніки, унікальними видами обладнання, лабораторними приміщеннями, тощо);

- забезпечення виробничими площами для виробництва дослідних партій продукції;

- рекламно-видавничі послуги;

- консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності;

- оформлення гарантій інвестицій для найбільш важливих проектів;

- послуги зв'язку;

- надання на пільгових умовах земельних ділянок;

- виставочно-демонстраційні послуги;

- навчання керівників фірм;

- послуги з організації різного роду презентацій, переговорів, семінарів, тощо;

- соціально-побутові послуги (розміщення, харчування, транспорт, тощо).

Базою майбутніх технопарків, які визначатимуть пріоритети науково-технічної їх діяльності повинні стати передові та перспективні наукові, учбові заклади, промислові підприємства.

“Технополіс” включає:створення телекомунікаційних мереж, підтримка венчурного капіталу і венчурних фірм, селективне заохочування імпорту. На відміну від практики минулих років, ці напрями зв'язані не з величезними бюджетними витратами, скоріше, вони грунтуються на максимальному використанні переваг, які витікають із основних змін у японському суспільстві

“Венчурне підприємництво”.

Венчурна фірма створюється невеликою групою однодумців-інженерів, винахідників, менеджерів з певним досвідом роботи в великих фірмах.

Перевагою венчурної фірми, з одного боку, є вузька спеціалізація, концентрація матеріально-технічних і фінансових ресурсів на вибраному напрямку досліджень, а з іншого — можливість швидкої переорієнтації на інші, більш перспективні напрямки діяльності. Конкуренція примушує венчурні фірми максимально скорочувати терміни НЕДКР, інтенсифікувати процес втілення нововведення у виробництво.

Розробляючи нові технології, освоюючи нові види продукції, венчурні фірми звичайно користуються підтримкою держави і великих компаній, яким самим невигідно займатись цим через високу вірогідність високих збитків.

Незалежні венчурні фірми організовуються у вигляді акціонерних товариств, рекламуючи свої ідеї створення нововведень, акумулюючи під ці ідеї кошти приватних та інституційних інвесторів.

Основним критерієм класифікації венчурного підприємництва є джерела фінансування.