Вибухонебезпечні зони

Вибухонебезпечна зона — приміщення або обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в якому є або можуть створюватися вибухонебезпечні суміші.

Вибухозахищене електрообладнання — електрообладнання, в якому передбачені конструктивні міри по усуненню або утрудненню можливості запалення вибухонебезпечного середовища, яке його оточує, внаслідок експлуатації цього електрообладнання.

Іскробезпечне електричне коло — електричне коло, виконане таким чином, що електричний розряд або його нагрівання не може запалити вибухонебезпечне середовище.

Вибух — швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії і створенням стиснутих газів, здатних виконувати роботу.

Вибухонебезпечна суміш — суміш з повітрям горючих газів, парив ЛЗР, горючих пилу або волокон з нижньою концентраційною межею запалення не більше 65 г/м³ при переході їх у завислий стан, яка при визначеній концентрації здатна вибухнути при виникненні джерела ініціювання вибуху.

До вибухонебезпечних відноситься також суміш горючих газів і парив легкозаймистих рідин (ЛЗР) з киснем або іншим окислювачем (наприклад, хлором).

Легкозаймиста рідина (ЛЗР) — рідина, яка здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання і має температуру спалаху не вище 61°С.

До вибухонебезпечних відносяться ЛЗР, у яких температура спалаху не вище 61°С, а тиск парив при температурі 20 °С складає менше 100 кПа (понад 1 ат).

Горюча рідина — рідина, яка здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання і має температуру спалаху вище 61°С.

Горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С відносяться до пожежонебезпечних, але нагріті в умовах виробництва до температури спалаху и вище відносяться до вибухонебезпечних.

Температура запалювання — температура горючої речовини, при який вона виділяє горючі гар або гази з такою швидкістю, що після запалювання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.