Види комп'ютерної графіки: растрова і векторна

Графічні редактори використовуються для створення та ре­дагування графічних зображень: рисунків, креслень та ін. Розрізняють два способи створення предметних зображень - растровий і вектор­ний та, відповідно, два види комп'ютерної графіки - растрову і век­торну,

У растровій графіці зображення складається з різноколірних масивів прямокутних елементів - пікселів, які в сукупності й форму­ють рисунок. Кожний растровий рисунок має певну кількість пікселів-точок по горизонталі та вертикалі. Кожний піксель представлено єди­ним параметром - кольором.

Якість растрових зображень залежить від їх розміру, а особ­ливо - від розподільної здатності. Чим більше пікселів міститься по горизонталі та вертикалі за одних і тих самих геометричних розмірів рисунка, тим вища якість його відтворення. Растрові зображення за­безпечують максимальну реалістичність, оскільки в цифрову форму закодовано найдрібніші фрагменти оригіналу.

Недолік растрової графіки - великі розміри файлів, що зберіга­ють растровий рисунок. У растровій графіці виникають також трудно­щі зі зміною масштабу і редагуванням елементів рисунка.

У векторній графіці зображення складаються з контурів. Контури складаються з одного або кількох суміжних елементів, обме­жених вузлами. Форма сегмента визначається типом вузлів, що його обмежують, і будується з допомогою математичного опису об'єктів, таких, наприклад, як лінія, коло, прямокутник. Такі прості об'єкти називаються примітивами. З їх допомогою створюються складніші об'єкти, які можуть також включати в себе дані в растровому форматі.

Для зручного управління кривизною сегментів вузли мають управляючі лінії. Змінюючи їх розташування та довжину, можна на­давати сегментам бажаний вигин, тобто усьому зображенню - бажану форму.

Контур - поняття математичне, тому товщини він не має. Щоб зробити контур видимим, слід надати йому обвідку - лінію за­даної товщини і кольору. Замкнуті контури можуть мати заповнення (заливку), тобто їх внутрішній простір може бути заповнено до­вільним кольором фону. Більшість графічних програм підтримує не лише суцільний колір фону, але й градієнтний (поступовий перехід від одного кольору до іншого) та візерунковий (заповнення рисун­ком, що повторюється).

Файли векторної графіки мають набагато менші розміри, ніж аналогічні растрові. Векторна графіка дає змогу також легко реда­гувати окремий об'єкт у рисунку, не впливаючи на інші частини.

Недоліком векторної графіки є деяка "неприродність" рисунка.