Класифікація програмного забезпечення ПК

Персональний комп'ютер, як і інші обчислювальні машини, є простим виконувачем програм. Для розв'язування конкретної задачі комп'ютер повинен послідовно виконати цілком визначений набір операцій. Ці операції є сукупністю дій, здійснюваних центральним процесором (ЦП). Самі собою окремі дії ЦП прості та виконуються дуже швидко. Потрібні дії та черговість їх виконання задає програма, призначена для розв'язування цієї задачі.

Програми, що працюють на комп'ютері, поділяються на системні та прикладні.

Системні програми призначені для виконання різних функцій з управління комп'ютером та перевірки працездатності його пристроїв, розробки й експлуатації програмних засобів, надання користувачу необхідної інформації, послуг тощо.

Прикладні програми безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачам повсякденних робіт - редагування текстів, рисування картинок, обробка інформаційних масивів та ін.

У свою чергу системні програми поділяються на кілька основних різновидів.

• операційні системи (ОС) - програми, що завантажу­ються при вмиканні комп'ютера. Вони виконують діалог із користувачем, управління комп'ютером, його ресурсами, запускають на виконання прикладні програми тощо. Операційні системи забезпечують користувачу зручний спосіб спілкування - інтерфейс;

• драйвери розширюють можливості операційної системи з управління пристроями введення/виведення комп'ютера, опера­тивною пам'яттю;

• програми-оболонки забезпечують наглядніший та зруч­ніший спосіб спілкування з комп'ютером, ніж із допомогою безпо­середньо ОС;

• операційні оболонки, на відміну від звичайних програм-оболонок, надають нових можливостей прикладним програмам, наприклад, такі, як графічний інтерфейс (набір засобів для виведення зображень на екран та маніпулювання ними, побудову меню, вікон на екрані та ін.); можливість одночасного виконання кількох програм; розширені засоби для обміну інформацією між програмами тощо;

• системи програмування забезпечують створення нових програм для комп'ютера. Навіть за наявності великої кількості програм може знадобитися нова оригінальна програма. У цих випадках використовують інструментальні системи програмування.

До них належать:

• компілятори, що здійснюють перетворення про­грам мовою програмування на програму в машинних кодах, яка може безпосередньо виконуватися комп'ютером;

• інтерпретатори, що здійснюють безпосереднє ви­конання тексту програм мовою програмування високого рівня в сере­довищі інструментальної системи;

• бібліотеки підпрограм, що мають у своєму складі заздалегідь підготовлені підпрограми, які використовують програ­місти.

Системи програмування насамперед розрізняють за тим, яку мову програмування вони використовують. Мови програмування поділяються на мови високого та мови низького рівнів, або мови програмування в машинних кодах. До мов програмування високого рівня відносять, наприклад, ВАSІС, FORTRAN, PASCAL, СОВОL, PROLOG, LISP, JAVA та ін. Класичним представником мови програмування низького рівня є ASSEMBLER. Окрему позицію займає мова програмування високого рівня С++, для якої характерні деякі методи управління введенням/виведенням на рівні машинних команд, тобто робота з пристроями комп'ютера напряму, обминаючи операційну систему. Цю мову переважно використовують для ство­рення системних програм. Наприклад, операційна система Windows майже повністю написана на С++;

• сервісні програми використовують для ефективної роботи персонального комп'ютера, захисту і збереження інформації та про­грамного забезпечення тощо.

До сервісних програм належать:

· програми-архіватори, що дають змогу створювати ін­формаційні копії меншого розміру, тобто стискувати інформацію на дисках спеціальними методами. Застосування програми-архіваторів дуже корисно при створенні архівів інформації, які набагато зручніше переносити на дискетах у стисненому вигляді чи пересилати через модем;

· програми для діагностики комп'ютера дають можли­вість перевірити працездатність пристроїв комп'ютера, насамперед жорстких дисків, кількість пам'яті, її використання тощо;

· програми для оптимізації інформації на дисках дають змогу забезпечити швидкий доступ до інформації на диску за рахунок оптимізації розміщення даних;

· антивірусні програми призначені для попередження зараження програм комп'ютерними вірусами та ліквідації наслідків зараження.

Для персональних комп'ютерів розроблені та використову­ються сотні тисяч різних прикладних програм для різноманітного застосування.

Найпоширеніші прикладні програми це:

ü редактори текстів, які можна використовувати для створення та редагування невеликих текстів;

ü текстові процесори. На відміну від редакторів текстів вони можуть виконувати функції, орієнтовані на структуру документа, наприклад, можливість використання різноманітних шрифтів, автома­тичне перенесення слів на новий рядок, автоматичну нумерацію сторінок та ін.;

ü видавничі системи, що забезпечують професіональну якість підготовки текстів, створення оригінал-макетів дуже великої склад­ності, які безпосередньо можна використовувати у видавництві;

ü табличні процесори забезпечують обробку великих масивів чисел, які можна представити в табличній формі;

ü системи управління базами даних дають можливість управля­ти великими інформаційними масивами - базами даних. Вони забезпе­чують введення, пошук, сортування записів, складання звітів тощо.

Спеціалізовані прикладні програми, що включають:

¨ пакети прикладних програм для ведення бухгалтерського обліку, підготовки фінансової звітності тощо;

¨ системи штучного інтелекту й експертні системи для пошуку і надання оперативної інформації різноманітного призна­чення;

¨ навчальні програми для організації процесу навчання за заздалегідь відомим планом;

¨ комп'ютерні ігри й системи мультимедіа як частини програмного забезпечення для індустрії розваг і поширення інфор­мації реального світу: відео - та звукових файлів тощо.