Файлова структура ОС

Інформація на магнітних дисках зберігається у файлах. Файл — це програма чи організована сукупність даних на дисках або інших машинних, носіях, що має початок і кінець. У файлах можуть збері­гатися тексти програм - документи, готові до виконання програми.

Кожний файл на диску має позначення, що складається з двох частин: імені та розширення. У різних операційних системах в імені файлу може бути різна кількість символів. Наприклад, у MS-DOS в імені файлу може бути не більше ніж 8 символів, до яких належать латинські літери, цифри та деякі інші символи. В імені файлу прописні та малі літери не розрізняються. У Windows, крім вищеназваних, можна використовувати також символи кирилиці та пробіли, а макси­мальна довжина імені файлу становить 255 символів. Не можна в обох системах використовувати в імені файлу такі зарезервовані (службові) символи, як: /, «кома»,;, +, [, ], =, *,?,:, \, <, >.

Розширення починається крапкою, за якою в MS-DOS знахо­диться до 3 символів. У Windows загальна кількість символів у імені та розширенні не може перевищувати 255. У розширенні також можна використовувати латинські літери, цифри та деякі інші символи. Розширення імені файла є необов'язковим параметром (наприклад, в ОС UNIX такого поняття взагалі не існує), але більшість програм установлює його сама, і за ним можна визначити, до якого типу належить файл.

Наприклад:

.соm.ехе - програми, готові до виконання процесором;

.bat. - командні (пакетні) файли, що містять набір команд MS-DOS. Також безпосередньо виконуються процесором;

.txt.doc.rtf - текстові файли;

.bmp.gif.jpg.wmf.cdr - графічні файли;

.dbf.mdb - файли баз даних;

.cal.xls - файли електронних таблиць;

.bak - копія файлу, що виконується перед його зміною;

.wav.mp3.mid - звукові файли;

.avi.mpeg - відеофайли;

.arj.rar.zip - файли архівів.

Крім того, файли мають ще низку характеристик:

• атрибути файлу за способом їх використання;

• дату і час створення файлу;

• розмір файлу в байтах.

Деякі імена вже зарезервовані виробниками як імена пристроїв; їх не слід використовувати як ім'я файлу. Це, наприклад, PRN - принтер, LPT1 – LPT3 - пристрої, приєднані до паралельних портів; СОМІ - СОМ4 - пристрої, приєднані до асинхронних послідовних портів; NULL - "порожній" пристрій, тобто неіснуючий реально.

Для зручності роботи із групою файлів можуть викорис­товуватися шаблони (маски), що складаються зі спеціальних символів-замінювачів "*" та "?". Знак "*" означає будь-яку кількість довільних;символів в імені файлу, а знак "?" - будь-який символ, але тільки один.

Наприклад:

*.* - усі файли;

*.dос - усі текстові файли (файли документів);

М???.* - усі файли, що починаються з літери М, в імені яких не більше за чотири букви.

Імена файлів реєструються на дисках у каталогах (або директоріях, папках). Каталог - це спеціальне місце на дисках, в якому зберігається ім'я файлу, дані про час його створення, розмір та інші атрибути. На дисках може бути кілька каталогів. Вимоги до імен каталогів такі самі, як і до імен файлів. Як правило, розширення для каталогів не використовується. На кожному магнітному диску є один головний, або кореневий каталог, що позначається спеціальним символом “\” (зворотний слеш). У ньому реєструються файли і підкаталоги (каталоги 1 рівня). У каталогах 1 рівня реєструються файли і каталоги 2 рівня і т.д. Отже, виходить ієрархічна дерево­подібна структура каталогів на магнітних носіях.

Для доступу до потрібного файлу чи визначення місця у файловій структурі, де необхідно розмістити новий файл, у загаль­ному випадку необхідно знати;

• ім’я дисководу;

• маршрут до файлу,

• повне ім'я файлу.

У комп'ютері є кілька накопичувачів (дисководів), що мають стандартні імена. У сучасних комп'ютерах "вінчестер" розділений на кілька логічних дисків. Логічний диск - це частина жорсткого диска, що розглядається як окремий накопичувач. У MS-DOS, Windows, як і в деяких інших ОС, дисководи іменуються латинською літерою із двокрапкою.

Наприклад:

А: В: - дисководи гнучких дисків;

С: О: Е: та ін. - логічні диски "вінчестера", пристрій, CD-ROM тощо.

Одночасно ОС може обслуговувати запити користувача або прикладної програми лише до якогось одного дисковода, хоч пра­цювати у фоновому режимі може з кількома. Дисковод, до якого звер­таються користувач чи прикладна програма, називається поточним.

Поточний дисковод - це той, з яким користувач працює в даний момент. Ім'я поточного дисковода вказується в рядку запро­шення MS-DOS, у рядку заголовка або в полі "Адрес" вікна Windows.

Шлях (маршрут) - це послідовний перелік з імен каталогів, розділених спеціальним символом “\” Каталог, із файлами якого в даний момент працює користувач, називається поточним. Якщо шлях починається із символу "\", то маршрут обчислюється від кореневого каталогу диска, в іншому випадку - від поточного каталогу. Якщо використовується файл не з поточного каталогу, то необхідно вказати місце, де знаходиться цей файл.