Українські землі в роки Першої світової війни. Національно-визвольний рух в умовах війни

1 серпня 1914 р. вибухнула Перша світова війна. Її розпочали два імперіалістичні угруповання держав: Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Антанта (Англія, Франція, Росія). Метою війни була анексія чужих територій, здобуття ринків збуту та джерел сировини, розорення конкуруючої нації. Водночас уряди воюючих країн намагалися на хвилі шовінізму відвернути увагу народних мас від внутрішніх проблем.

Україні судилося у повній мірі пережити трагедію цієї війни: її сини гинули по обидва боки фронту, територія Галичини перетворилася на театр воєнних дій і чотири рази переходила з рук в руки. В вересні 1914 р. російські війська проводять вдалий наступ у Галичині, захопивши фортецю Перемишль та більшість краю. У квітні 1915 р. німецькі армії генерала Макензена відбили Перемишль та розвили наступ на Львів. У червні 1916 р. російські війська під командуванням генерала О. Брусилова провели операцію прориву, внаслідок якої знов зайняли Галичину та Буковину. В липні 1917 р. внаслідок потужного наступу австро-німецьких військ вони знов здобули Галичину. Всі ці військові операції супроводжувалися численними жертвами, в тому числі серед мирного населення.

Воєнні дії супроводжувалися репресіями щодо місцевого населення з боку військових адміністрацій. Австрійська влада звинувачувала у своїх провалах “зрадників-москвофілів”. Вона пам’ятала, що напередодні війни секретні плани австрійського генштабу видав Росії полковник А. Редль, русин за походженням. Десятки тисяч галичан були кинуті в концтабори, страшніший з яких Телергоф був в 1916 р. закритий через втручання міжнародного Червоного хреста. Не відставали і союзники з Антанти. В Канаді в концтаборах було ув’язнено близько 25 тис. юнаків – вихідців з Галичини. Російська військова адміністрація проводила в західноукраїнських землях насильницьку русифікацію. Десятки уніатських священників (зокрема митрополит А. Шептицький) були увיязнені в монастирях на півночі Росії.

В своїх діях російська влада опиралась на “Карпато-русский освободительный комитет”, утворений галицькими москвофілами (В. Дудневич) в Києві на початку війни.

В свою чергу, австрійська влада мала підтримку в організації “Союз визволення України”, що була створена у Відні членами УСДРП А. Жуком, В. Дорошенко та лідерами “Спілки” М. Меленевський, О. Скоропис та ін. на боці австрійської армії виявила бажання воювати значна частина галицької молоді, вихована у військово-спортивних, пожежних та юнацьких організаціях “Сокіл”, “Січ” та “Пласт”. З 16 тис. добровольців було сформовано 2-тисячний легіон Українських січових стрільців (УСС). Погано озброєні, без належного командного складу (у чині сотника тут числився Василь Вишиваний – Вільгельм Габсбург, претендент на український трон), січові стрільці обороняли від царських військ Тужицький перевал у Карпатах, гору Маківку. Великих втрат вони зазнали під час боїв з українцями з Кубанського козачого корпусу. Потрапивши в російський полон, січові стрільці згодом відіграли значну роль у подіях 1918-1920 рр. в Україні. Подібну роль відігравали також сформовані в Австрії та Німеччині з військовополонених українців Синьожупанна та Сірожупанна дивізії.

Питання для самоперевірки:

1. Які факти свідчать про відносно високий розвиток економіки України на початку ХХ ст.?

2. Дайте характеристику розвитку революційного процесу у 1905 р. та у 1906-1907 рр.

3. Яку мету переслідував П. Столипін селянською реформою та чи досяг він її?

4. Який зміст вкладається в поняття “український Пיємонт”?

5. У чому полягає трагедія українського народу під час Першої світової війни?

Методичні рекомендації

Додаткову інформацію з питань розглянутих в лекції, можна отримати у виданнях: Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст. Навч. посібник. – К.: Либідь, 1998. – 615 с.; Брайчевський М. Конспект історії України. – К.: Знання,1993. – 204 с.; Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 394-418, 431-436; Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусев, В.М. Литвин та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 719 с.; Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Танцюри. – К.: “Академія”, 2001. – 488 с.; Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 2. – К.: Либідь, 1995. – С. 405-457.