Метод зональних множників

Для розрахунку розподілу світлового потоку від лінії, що світить, може використовується метод зональних множників Джонса і Нейдхарта, який для світної лінії модифікований Ейнхартом. Сутність цього методу полягає в тому, що світловий потік, який падає на розрахункову площину в межах двогранного кута 2g, визначається як добуток світлового потоку світильника в межах цього кута (рис 17.4), на зональний множник , що виражається добутком двох зональних множників:

. (17.15)

Рис. 17.4

Порядок розрахунку світлового потоку, що падає на розрахункову площину, за методом Ейнхарта зводиться до наступного:

1) розраховуємо відносні розміри приміщення а/h і b/h і, користуючись табличними значеннями (), визначають і ;

2) за 1) , (17.16)

або

, (17.17)

або

, (17.18)

розраховуємо зональний світловий потік ;

3) визначаємо світловий потік лінії, що світить, який падає на розрахункову площину

, (17.19)

де n – число ліній, що світять, у приміщенні;

- світловий потік світильників у межах 10-градусного двогранного кута;

, - зональні множники.

Точність тут у межах 10-15% за умови, що відстань між рядами світильників L/h у приміщенні складає 1,0 – 1,5 і відповідно відстань від крайнього ряду світильників до стін має половину відстані між рядами.