За техніко-економічними показниками

Показником економічної ефективності капітальних вкладень у порівнювані варіанти технічних рішень проекту прийнято мінімум приведених витрат, що являють собою по кожному варіанту суму капітальних витрат К і річних експлуатаційних витрат С протягом нормативного строку окупності капітальних витрат Т, вираженого в роках. Найбільш вигідним є той варіант, для якого значення К + СТ буде найменшим.

Строком окупності капітальних витрат прийнято вважати час, протягом якого різниця капіталовкладень для двох порівнюваних варіантів установки (ДО₂ — ДО₁) окупається за рахунок економії засобів, що витрачаються на експлуатацію більш дорогої установки:

Т=(ДО₂ – ДО₁)/(З₁ – З₂), (8.1)

де Т - строк окупності, роки;

ДО₁ і З₁ - капітальні витрати і річна вартість експлуатації менш капіталомісткого варіанта установки (ДО₁<ДО₂), грн.;

ДО₂ і З₂ - капітальні витрати й річна вартість експлуатації установки з меншими експлуатаційними річними витратами (З₁ > З₂), грн.

Техніко-економічне зіставлення порівнюваних варіантів освітлювальних установок має сенс лише в тому випадку, коли більш капіталомісткий варіант характеризується меншими експлуатаційними витратами. Для одночасного зіставлення декількох варіантів освітлювальної установки

С_i+K_i /Т_н=min, (8.2)

де Т_н - нормативний строк окупності за Дст Т_н = 8,3 роки.

Суму витрат на експлуатацію i -й освітлювальної установки Сі й щорічного відрахування на покриття капітальних витрат протягом нормативного строку окупності прийнято називати приведеними витратами:

3_i=C_i+Р_нK_i=C_i+0,l2K_i, (8.3)

де З_і — приведені витрати i -го варіанта установки;

С_і — річні витрати на експлуатацію і -го варіанта установки;

Р_н — нормативний коефіцієнт ефективності (при Т_н = 8,3 Рн = 1/8,3 = 0,12);

К_і — капітальні вкладення і -го варіанта освітлювальної установки.

(C_i-0,l2K_i)/N_i=З_i - питомі приведені витрати на одну партію виробів,

де N_i — кількість партій (штук) виробів, що випускаються за певний проміжок часу (тиждень, місяць);

При зіставленні двох варіантів за (8.1) умови більшої економічності першого варіанта визначаться нерівністю

З₁ + РнК₁ > З₂ + РнК₂ (8.4)

або

З₁ + РнК₁ < З₁ + РнК₁

N₁ N2 1+n_1,2 ,(8.5)

де n_1,2 — відносний приріст продуктивності праці в першому, більш капіталомісткому варіанті освітлювальної установки.

Оптимальним за техніко-економічними показниками буде той варіант, у якого питомі приведені витрати мінімальні:

Ci+Р_нki=S_{i хв}, (8.6)

де З = C_i/N_i — собівартість одиничної партій виробів;

k_i = K_i/N_i — питоме щорічне відрахування на покриття капітальних витрат, віднесене до однієї партії виробів.

Найкращій варіант освітлювальної установки в приміщеннях суспільного призначення з декількох варіантів проекту з однаковими якісними й кількісними показниками, що задовольняють діючим правилам і нормам штучного освітлення, можна користуватися рівнянням (8.6).

Викладена методика вибору оптимального варіанта освітлювальної установки за мінімумом приведених витрат є застосовною як для техніко-економічного зіставлення варіантів освітлювальних установок на стадії їхнього проектування, так і для вибору економічно оптимальних норм освітленості робочих поверхонь, а також якісних показників освітлення в процесі розробки правил і норм освітлення.