Порушення інтелектуального розвитку

Поняття «розумова відсталість» в українській спеціальній пси­хології розглядається як стійке порушення пізнавальної діяльності на основі органічного ураження центральної нервової системи.

Розумова відсталість поділяється на два види: олігофренія і деменція, що відрізняються за часом виникнення та протіканням.

За складністю й виразністю порушення розумову відста­лість поділяють на три ступені: ідіотія; імбецильність, де­більність.

Згідно сучасної міжнародної класифікації хвороб (МКХ — 10) розумова відсталість поділяється таким чином: розумова відсталість легкого ступеня (дебільність); помірна розумова від­сталість (легка імбецильність); важка розумова відсталість (ви­разна імбецильність); глибока розумова відсталість (ідіотія).

Затримка психічного розвитку (ЗПР)

ЗПР виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. ЗПР може бути зумовлена як біологічними, так і соціальними факторами, а також різними варіантами їх по­єднання. Особливості психічного розвитку цієї категорії дітей пе­решкоджають повноцінному засвоєнню ними навчальної програми

Загальні питання корскцшног педагогіки та спеціальної психологи

загальноосвітньої школи без спеціально створених умов. Проте ці діти істотно відрізняються від розумово відсталих, оскільки здатні оволодіти ширшим і глибшим обсягом знань, є спромож­ними самостійно узагальнювати й застосовувати засвоєні знання, сприймають допомогу. Основними типами ЗПР є наступні:

• ЗПР конституційного походження (психічний та психофізичний інфантилізм);

■ ЗПР соматогенного генезу;

■ ЗПР психогенного генезу;

■ цереброастенічна ЗПР.

Ці типи є різними за характеристикою, а діти, відповідно, потребують неоднакової допомоги, часто водночас з педагогіч­ною - психологічної, медичної.