Тема 10. Центральні банки

План

1. Центральні банки, їх походження та призначення.

2. Правовий статус та функції центрального банку.

3. Становлення центрального банку в Україні.

4. Механізм реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України.

Рекомендована література: [2], [3], [12], [16].

1. Головною ланкою банківської та кредитної системи будь-якої держави є центральний банк.

Центральний банк – це емісійно касовий центр країни (державна установа), що здійснює нагляд за банківською системою і несе відповідальність за проведення монетарної політики в державі з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки.

Банки як установи з відповідною назвою вперше з’явилися у ХІІ ст. Перший банк виникає в 1171 р. у Венеції (він відповідав цьому типу установ своєю назвою, а не функціями, бо був призначений переважно для забезпечення функціонування складного міського господарства Венеції). Банки в сучасному розумінні суті цих кредитних установ зароджуються в середньовіччі. Однією з перших таких установ можна вважати банк святого Георгія, що виник у м. Генуї в 1407 р. У 1694 р. створено перший акціонерний банк Англії, що став однією з найважливіших кредитних установ цієї країни. У Росії до 1729 р. банків не було і тільки з цього року здійснюються банківські операції у так званій Монетній конторі.

Перші банки обслуговували виробництво й обіг товарів і сформувалися як універсальні банки. Банкнотна емісія здійснювалася багатьма комерційними банками. Випускаючи банкноти, вони сприяли розширенню товарного й грошового обігу.

У різних країнах центральний банк називається по-різному: національний, центральний, резервний, народний, державний (наприклад: Австрійський національний банк, Резервний банк Австралії, Народний банк Китаю, Шведський державний банк, Центральний банк Російської Федерації).

Центральний банк України, а він отримав назву Національного банку України (НБУ), створений у 1991 р. на базі колишнього республіканського відділення Держбанку СРСР та його обласних управлінь. Правова основа НБУ спочатку базувалась на Законі України «Про банки та банківську діяльність» (1991 р.), а з 1999 р. – на Законі «Про Національний банк України».

Сьогодні центральні банки здебільшого належать державі. Організаційною формою центральних банків найчастіше є акціонерне товариство. Основна частка капіталу такого товариства, як правило, належить державі.

Центральний банк нашої країни – Національний банк України за своїми функціями принципово не відрізняється від центральних банків інших країн. Він підзвітний Верховній раді України, а тому незалежний від Уряду, але активно співпрацює з ним.

Головне призначення – забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери.

2. Правовий статус, принципи організації та діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні та статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., що є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

Базовими функціями центрального банку є:

· емісія готівки – пов’язана з монопольним правом центрального банку на випуск банкнот – законних платіжних засобів, на території даної країни;

· «банк банків» – полягає в кредитно-розрахунковому обслуговуванні центральним банком усіх інших банківських установ країни та здійснення банківського регулювання й нагляду за ними;

· «банкір уряду» – полягає в організації центральним банком кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур, а також проведення операцій, пов’язаних з касовим виконанням державного бюджету, обслуговуванням державного боргу та зберіганням золотовалютних резервів країни;

· реалізація грошово-кредитної політики або грошово-кредитного регулювання – визначає місце і роль центрального банку в ринковій системі організації господарських процесів. Центральний банк вживає регулятивних заходів у грошово-кредитній сфері економічних відносин з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили.

3. Структура Національного банку:

- центральний апарат;

- філії (територіальні управління);

- розрахункові палати;

- Банкнотно-монетний двір;

- фабрика банкнотного паперу;

- Державна скарбниця України;

- Центральне сховище;

- спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні;

- одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Рада НБУ складається із 15 осіб, сім членів Ради призначаються Верховною Радою, а сім – Президентом України строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. До компетенції Ради належить:

· розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням;

· розроблення рекомендацій Правлінню банку щодо методів та інструментів грошово-кредитного регулювання;

· затвердження кошторису доходів і витрат банку;

· затвердження бухгалтерського балансу банку;

· право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління банку;

· інші повноваження.

Правління НБУ – це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які випливають із функцій банку, передбачених у Законі. Кількісний та персональний склад Правління формується Головою НБУ і затверджується Радою НБУ.

Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на п'ять років за поданням Президента України. Голова НБУ керує діяльністю банку й одноособове несе за неї відповідальність. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки. У країнах світу, де існує дворівнева система керівних органів центрального банку, голова (президент банку) очолює як орган, що визначає монетарну політику, так і виконавчий орган.

Таблиця 10.1

Законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність центрального банку України
Назва законодавчого акту	Рік прийняття	Характеристика основних положень
ЗУ «Про банки і банківську діяльність	1991 р., 2000 р.	Утворено центральний банк – НБУ та закладено основи дворівневої банківської системи, яка включає: - центральний банк як головний банківський інститут держави; - комерційні банки
Конституція України	1996 р.	Закріплено основи правового статусу НБУ як центрального банку країни та надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
ЗУ «Про Національний банк України»	1999 р.	Посилено незалежний статус НБУ від владних структур у межах проведення монетарної політики та підвищено відповідність за розв’язання макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед: - підтримки сталості національної валюти; - забезпечення стабільності функціонування банківської системи

4. Основні засади грошово-кредитної політики визначають показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі для досягнення цілей Національного банку.

При розробленні Основних засад грошово-кредитної політики використовуються макроекономічні показники, розраховані Кабінетом Міністрів України.

Національний банк інформує Верховну Раду України про Основні засади грошово-кредитної політики та стан грошово-кредитного ринку в державі. Національний банк подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік до 15 березня поточного року та проект кошторису доходів та витрат Національного банку на наступний рік до 1 квітня поточного року.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків – норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;

2) процентну політику – Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами – Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні;

5) операції на відкритому ринку – купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Національний банк має право надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не загрожує для банківської системи.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення центральному банку.

2. Коротко розкрийте історію появи банків.

3. Чому на певному етапові розвитку товарного виробництва децентралізація банкнотної емісії стала перешкодою для подальшого розвитку виробництва?

4. Коли почалося створення центральних банків і якими шляхами йшов цей процес?

5. Що значить поняття — «незалежність центрального банку» і з чого вона складається?

6. Коли створено Національний банк України і якими законами регламентується його діяльність?

7. Перелічіть основні положення про Національний банк України, які зафіксовані в Законі України «Про Національний банк України».

8. Назвіть положення, які забезпечують Національному банку України досить високий рівень незалежності.

9. У чому полягає перспектива подальшого посилення рівня незалежності Національного банку України?

10. Перелічіть основні функції Національного банку України.

11. Розкрийте зміст емісійної функції центрального банку.

12. Розкрийте загальний механізм здійснення НБУ грошової емісії.

13. Охарактеризуйте функцію центрального банку як валютного центру.

14. Розкрийте механізм здійснення центральним банком своєї ролі як банку банків.

15. Які дії НБУ спрямовані на контроль за діяльністю комерційних банків?

16. У чому полягає суть функції центрального банку як банкіра уряду?

17. Розкрийте діяльність НБУ в нагромадженні і зберіганні золотовалютних резервів країни.

18. Охарактеризуйте процес обслуговування НБУ державного бюджету.

19. У чому полягає суть кредитно-грошового регулювання економіки з боку центрального банку?

20. Розкрийте сутність того методу регулювання кредитно-грошових відносин, який пов’язаний з визначенням і зміною норми обов’язкових ресурсів.

21. Як використовується норма обов’язкових резервів у практиці

регулювання грошово-кредитної сфери НБУ?

22. Що являє собою облікова ставка і як вона використовується центральним банком?

23. Поясніть, що таке облікова ставка.

24. Яким чином діє зміна облікової ставки на розвиток кредитних відносин?

25. Розкрийте суть операцій, які здійснює центральний банк на відкритому ринку.

26. Чому цей спосіб грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є досить гнучким?

27. Охарактеризуйте специфічні (особливі) методи регулювання кредитно-грошових відносин, до яких може вдаватись центральний банк.

28. Охарактеризуйте такий метод регулюючих дій центрального банку, як операції на біржі з метою стримування спекуляції.

29. Чи можливі суто адміністративні регулюючі дії центрального банку стосовно комерційних банків?

30. Дайте визначення грошово-кредитній політиці.

31. Які цілі грошово-кредитної політики можна визначити як стратегічні?

32. Які теоретичні моделі можуть бути покладені в основу грошово-кредитної політики?

33. Які поточні цілі є найголовнішими для центрального банку?

34. Розкрийте сенс і механізм дії політики «дорогих грошей» і політики «дешевих грошей».

35. Визначте стратегічні й тактичні завдання, які стоять перед Україною, і в реалізації яких визначальну роль відіграє НБУ

36. Перелічіть ті складові моменти, які включає грошово-кредитна політика як у момент її розробки, так і в процесі її реалізації.

37. Охарактеризуйте перший, другий та третій етапи (1991— на час.) реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України.

38. На вирішення яких основних завдань у сучасних умовах спрямована грошово-кредитна політика Національного банку України?

39. Розкрийте основні інструменти, які в сучасних умовах забезпечують реалізацію грошово-кредитної політики Національного банку України.

40. Назвіть і розкрийте дію тих чинників, які певною мірою гальмують можливості НБУ в здійсненні ефективної і проринкової грошово-кредитної політики.