Конспект лекції 4 страница

Комплекс торгівлі і громадського харчування задовольняє перш за все особисті потреби населення. Роздрібний товарооборот визначається обсягом продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу громадського харчування усіма діючими підприємствами незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємств.

В результаті планомірного розширення мережі підприємств зв’язку в Україні значно зросла забезпеченість населення різними видами зв’язку. Зростання цього показника свідчить про підвищення ступеня доступності послуг цієї галузі. Тенденція до зниження середнього навантаження на одне підприємство, найбільш імовірно, позитивно вплине на якість обслуговування підприємствами галузі.

Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість.

Легка промисловість охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємств яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувально обробне виробництво.

Вовняна промисловість представлена первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин та виробів. Підприємства галузі розташовані у Чернігові, Харкові, Києві, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, Черкасах, Богуславі, містах Чернівецької та Закарпатської областей. У структурі виробництва тканин видів на вовняні тканини припадає 7,8 %.

Лляна промисловість України розвивається на власній сировині. Підприємства — основні виробники лляної продукції зосереджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях; в Одесі знаходиться підприємство конопле-жгутової промисловості, в Харкові — канатний завод. Лляні тканини становлять близько 11,3% загального виробництва тканин в Україні. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина — експортується.

Шовкова промисловість України, що значною мірою пов’язана з виробництвом хімічних волокон і виробляє близько 8,8% тканин, зосереджена у Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську.

Трикотажна промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції.

Підприємства цієї галузі розміщені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та інших містах.

Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину.

Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах.

Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства працюють у Харкові, Львові, Одесі, Балті, Краснограді, Жмеринці, Тисмениці.

Виробництво галантерейної продукції розміщено в обласних центрах та в інших містах України. Воно характеризується різноманітністю продукції та зростанням кількості малих підприємств, що її виготовляють.

Основні проблеми і перспективи розвитку галузей комплексу. Подальший розвиток соціального комплексу України повинен забезпечити підвищення життєвого рівня населення, всебічний розвиток людини та зростання продуктивності праці. Разом з тим тут нагромаджено багато проблем, які потребують:

r визнання галузей соціального комплексу такими, що беруть активну участь у виробництві матеріальних і духовних благ, послуг;

r подолання залишкового принципу фінансування галузей соціального призначення;

r подолання міжрегіональних відмінностей у рівні обслуговування населення та забезпечення його елементами соціальної інфраструктури у відповідності з нині існуючими нормативами;

r встановлення обґрунтованого рівня оплати праці фахівців галузей соціального комплексу, зокрема працівників освіти, охорони здоров’я, культури, науки;

r формування ефективної системи управління галузями соціального призначення в умовах різних форм власності;

r розробки нових типів проектів навчальних закладів, установ культури, охорони здоров’я з урахуванням формування ринкових відносин, широким використанням сучасного обладнання, оргтехніки;

r розробки науково обґрунтованих критеріїв розвитку матеріальної бази галузей соціального комплексу.

У перспективі в Україні передбачається створення потужного освітнього та наукового потенціалу на основі впровадження ступеневої освіти та створення потужних регіональних навчальних закладів. Буде поступово реалізовуватись стратегія структурного реформування освіти, спрямованого на кадрове та наукове забезпечення загальнодержавних програм в пріоритетних галузях економіки. Передбачається трансформування існуючої мережі профтехучилищ та забезпечення чотирирівневої професійно-технічної освіти, що задовольнить потреби економіки у кваліфікованих технічних кадрах. Велика увага приділятиметься оптимізації мережі вищих навчальних закладів.

У перспективі система охорони здоров’я буде розвиватися принципами доступності, солідарності, справедливості та універсальності. Це дасть змогу підвищити рівень профілактики захворюваності, надавати необхідну медичну допомогу вчасно і високоякісно.

Серед програмних завдань на перспективу намічено покрашення житлових умов населення через оновлення наявного у житлового фонду, поліпшення роботи житлового і комунального господарства. Передбачається також вирішення інших соціально-економічних завдань.

В галузях виробництва товарів народного споживання та послуг заплановано розширення імпортозамінюючої продукції, технологічне переоснащення та запровадження сучасних технологій. Вирішуватиметься комплекс проблем, пов’язаних із збільшені експортного потенціалу цих галузей за рахунок створення спільних підприємств, залучення іноземних інвесторів.

9. Транспортний комплекс і зв’язок.

Транспорт — одна з найбільш важливих галузей народного господарства України. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий, в’ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний і електронний. За функціональними особливостями транспорт поділяється на вантажний та пасажирський. Це зв’язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень.

Пасажирський транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт — галузь виробничої інфраструктури.

Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські і річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів транспорту здійснюється в транспортних вузлах змішаного типу.

Формування транспортної мережі, її видова структура, густота (щільність) шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначається галузевою структурою господарства. Його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

Залізничний транспорт. Відіграє провідну роль у здійсненні внутрішньодержавних і значну — у зовнішньодержавних економічних зв’язках України. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-економічні показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність.

Автомобільний транспорт — це найбільш маневрений і ефективний вид транспорту для перевезення часових вантажів дрібними партіями на близьку відстань. Цей вид транспорту розпочинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому та залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціонування і територіальну організацію всіх галузей народного господарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України.

Морський транспорт. Цей вид транспорту є порівняно дешевим; він відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків України, Особливо з країнами далекого зарубіжжя. Загальна довжина морської берегової лінії, яка практично не замерзає, становить більше 1000 км. Багато є зручних бухт, які сприяли формуванню 18 морських портів, серед яких найбільш важливими є Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Південний, Миколаїв. Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч на березі Чорного моря та Маріуполь і Бердянськ на березі Азовського моря. Крім того, є 8 судноремонтних заводів, які будують невеликі судна.

Річковий транспорт. Поряд з морським є одним з найдешевших, оскільки використовує природні транспортні магістралі — судноплавні річки.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить більше ніж 4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світло відбивною обстановкою — 3,9 тис. км. Основні водні артерії — Дніпро та його притоки Прип’ять і Десна, Дністер, Південний Буг. Як магістральні річкові шляхи використовуються також ділянки Дністровського лиману загальною протяжністю більше ніж 30 км, а також гирло Дунаю довжиною 152 км, з морським устаткуванням — 140 км.

Трубопровідний транспорт. Цей вид транспорту є найбільш економічним і ефективним для транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, хімічних продуктів. Його розвиток обумовлений розвитком в Україні нафтової, нафтопереробної і газової промисловості. За останні десятиліття трубопровідний транспорт розвивався найбільш швидкими темпами.

Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадовільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі пріоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів — контейнерів. Змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів.

У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом на основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів.

В цілому формування і розвиток національної транспортної системи України потребує ефективного державного регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами:

Ä створення ринку транспортних послуг;

Ä забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту;

Ä активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств.

Контрольні питання

1. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, значення і галузева структура.

2. Структура паливного балансу України та шляхи її поліпшення (оптимізації).

3. Сучасний стан розвитку й особливості розміщення вугільної промисловості

4. Сучасний стан розвитку та особливості розміщення нафтової промисловості

5. Сучасний стан розвитку й особливості розміщення газової промисловості

6. Електроенергетика України, її місце в господарському комплексі, особливості розвитку та принципи розміщення. Структура енергетичного балансу України.

7. Сучасний стан розвитку й особливості розміщення теплової електроенергетики

8. Сучасний стан розвитку та особливості розміщення гідроенергетики України.

9. Сучасний стан розвитку й особливості розміщення атомної електроенергетики

10. Проблеми та перспективи розвитку ПЕК України.

11. Металургійний комплекс, його галузева структура і місце в господарському комплексі.

12. Передумови розвитку та принципи розміщення чорної і кольорової металурги в Україні.

13. Особливості сучасного розвитку та розміщення чорної металургії України.

14. Особливості сучасного розвитку й розміщення кольорової металургії України.

15. Основні проблеми та перспективи розвитку металургійного комплексу України.

16. Машинобудівний комплекс, його галузева структура і місце в господарському комплексі України.

17. Принципи розміщення та форми територіальної організації машинобудування

18. Проаналізуйте фактори розміщення чотирьох основних груп машинобудування (важкого, середнього, загального та високотехнічного)

19. Спеціалізація і кооперування в машинобудуванні України.

20. Галузева структура машинобудування України

21. Особливості розміщення основних галузей машинобудування в Україні. Назвіть основні центри розвитку важкого, середнього та загального машинобудування.

22. Основні проблеми й перспективи розвитку і розміщення галузей машинобудування України.

23. Хімічна промисловість України: значення, галузева структура, передумови розвитку і принципи розміщення основних галузей.

24. Особливості розвитку і розміщення галузей основної хімії в Україні (виробництво мінеральних добрив, сірчаної кислоти, соди).

25. Особливості розвитку і розміщення галузей хімії органічного синтезу в Україні.

26. Основні проблеми і перспективи розвитку хімічної промисловості України.

27. Лісова промисловість України: значення, передумови розвитку, галузева структура і принципи розміщення основних галузей.

28. Сучасний стан розвитку й особливості розміщення лісозаготівельної та лісопильної промисловості України.

29. Сучасний стан розвитку й особливості розміщення деревообробної промисловості України.

30. Сучасний стан розвитку та особливості розміщення целюлозно-паперової і лісохімічної промисловості України.

31. Проблеми і перспективи розвитку лісової промисловості України.

32. АПК, його суть, значення та галузева структура.

33. Основні форми територіальної організації АПК України, їх суть.

34. Земельний фонд України, його структура і проблеми раціонального використання в умовах дії нового Земельного кодексу.

35. Сільське господарство України: сучасний стан розвитку, спеціалізація й концентрація виробництва.

36. Особливості розвитку і розміщення основних галузей сільського господарства України: а) галузей землеробства; б) галузей тваринництва.

37. Основні проблеми і перспективи розвитку АПК України.

38. Будівельний комплекс України: значення, галузева структура, передумови розвитку й особливості розміщення.

39. Цементна промисловість України: сучасний стан, особливості розміщення і перспективи розвитку.

40. Скляна промисловість України: сучасний стан, особливості розміщення та перспективи розвитку.

41. В чому полягає роль розвитку суспільного виробництва.

42. Дайте аналіз сучасному стану соціальної сфери України.

43. Охарактеризуйте сучасний стан та особливості розміщення виробництва товарів народного споживання в Україні.

44. В чому полягають основні проблеми розвитку соціального комплексу України?

45. Визначне перспективи розвитку соціального комплексу України.

46. Визначне роль транспорту в розвитку і розміщення виробництва.

47. Що є формами територіальної організації транспорту.

48. Дайте характеристику окремих видів транспорту.

49. Розкрийте проблеми і перспективи розвитку транспортної системи України.

Задачі