Українська полемічна література другої половини ХVI – першої половини XVII ст

Розвиток полемічної л-ри пов’язаний із Берестейською 1596р., яка мала своїх прихильників і противників. Основою полеміки були релігійні розходження, але учасники її у своїх творах порушували і важливі суспільні питання. Антиунійна боротьба почалась в травні маніфестом князя Острозького проти єпископів-уніатів та його школи, представники якої прагнули відродження старої православної церкви; в боротьбі проти католицтва вони черпали з протестантської л-ри. Видання Острозької друкарні принесли укр. л-рі, крім Біблії дещо з творів отців церкви, але головне її значення в тому, що вона почала друкувати сучасних авторів: це кілька творів полемічної л-ри. Починає ці друки «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького. Ця книжка в першій частині присвячена обороні Русі від нападів (єзуїта Б.Гербеста), в другій – обороні старого календаря. Переконливих аргументацій небагато, передмова риторична, мова моментами трохи ритмізована і навіть римована.

Трактат Василя Острозького має великий обсяг та переважно теоретичний богословський зміст (спирається на Максима Грека). Л. Зизаній увів до обігу полеміки протестантські міркування про те, що римський папа є антихрист. Стиль книжки теж «наукоподібний». Справді серйозний науковий твір – «Апокрисис» - твір польського автора М.Бронського. Емоційний, іронічний та патетичний стиль переважає у двох писаннях «Клирика Острозького».До елементів стилю Г.Смотрицького Клирик додає ще молитовний стиль. Вагомий твір цього часу – «Пересторога» Це спроба історіософії церковної боротьби як боротьби диявола проти церкви. З боку уніатів виступає український полеміст Іпатій Потій. Стиль Потія нагадує стиль Вишенського, лише лексика Потія не має того багатства та різноманітності.(твори: «Оборона собору флорентійського», «Унія», «Антиризис».

Поруч з полемістами, які зосереджуються здебільшого на другорядних питаннях та лише іноді звертаючись до принципової постановки конфлікту між православ’ям і католицизмом, виступає письменник Іван Вишенський. Він не лише стилістично підноситься над своїми сучасниками-полемістами, а залишаючи без уваги конкретні дрібниці полеміки (про них, мовляв уже писали) висуває такі основоположні питання, які виводять його полеміку з рамок його часу та країни. Напр: піднімає питання про християнський ідеал церкви – справжня церква не панівна, як католицька, а переслідувана, терпляча,як старохристиянська. Взагалі церква – основний образ у творах полемічної л-ри. Основна ідея у творах Вишенського – утриматися старого. Шлях до Бога за Вишенським – це шлях самоочищення та просвітлення, «соціальна несправедливість» і «зовнішня наука» (йдеться про католицизм) стоять на шляху до вдосконалення. Наприклад «Обличіє диявола» є символічним і до певної міри автобіографічним образом «голяка- странника», що силою питальних речень відкидає усі спокуси диявола – навчає «простоти Ісусової», вказує на шлях духовного очищення. «Писаніє к утеклим од православної віри єпископам» - один із найяскравіших творів полеміста, адресований ініціаторам Берестейської унії: Рогозі – київському митрополиту, Потію, Терлецькому. Поштовхом до написання твору послужила праця Іпатія Потія «Оборона згоди». Усі єпископи, що відійшли від православної віри стали на шлях зради, тягар гріхопадіння Вишенський збільшує способом градації (вони голодних «оголоднюють»). Тут звучать ідеї рівності, братерства нижчих (хлопів, шевців) і вищих (князів церкви). Громадянський подвиг Вишенського-гуманіста виявився в запереченні шляхти на панування в Україні. Свіжість барв слова, сполучення високого пафосу і «низьких» просторічних елементів, багатство риторичних відтінків гумору, сатири, іронії, розмаїття жанрових структур і стилістичних засобів від анафор до неологізмів – усе це характеризує видатного полеміста Івана Вишенського.

Єдина сатира, що дійшла до нас з 16ст. – це невелика «промова» «каштеляна Смоленського Мелешка», що її нібито виголошено на соймі перед королем Жигмонтом.Зміст простий – промовець говорить про все, що спадає на думку, в основному нарікання на побутове життя, хоча є і політична скарга на німців.

Характерною рисою полемічної л-ри є риторичність, найяскравішою постаттю є Іван Вишенський, духовними наступниками якого були З. Копистенський, Величковський. Уся полемічна л-ра базувалась на двох таборах: прихильники унії орієнтувались на релігійні причини, боялись русифікації, а противники – на політичні причини, боялись полонізації. Звичайно основною темою була тема церкви, кожен хотів довести перевагу своїх релігійних поглядів. «Пересторога» вважається одним із кращих творів тих часів(невідомий автор), бо до того обговорюють або побічні питання (календар), або формальні питання (питання про правочинність берестейського собору). Розвиток унійної суперечки і є основним мотивом творів полемічної літератури.