Поняття літературного напряму

Рід — це спосіб вираження художнього змісту або сукупність принципів формальної організації творів, що визначають­ся властивостями як предмета зображення, так і художнього мовлення.

Більшість теоретиків дотримується поділу літератури на 3 роди – лірику, епос і драму.

Епос – твори, у яких письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей та їх вчинки, причому автор виступає спостерігачем. Самі ж події зображені у минулому часі. Пишуться прозою. До епосу відносять твори середні, великі та малі.

Малі – новела, оповідання, нарис, есе. Сюжет має одну лінію розвитку. Події подані без розгорнутих пейзажів та ліричних відступів. Дійових осіб мало.

Новела – невеликий розповідний твір із гострим захоплюючим сюжетом пр незвичайну подію з несподіваним кінцем (сюжет має другорядне значення; психологізм; несподівана розв*язка). Коцюбинський, Стефаник, Васильченко, Косинка, Гр.Тютюнник.

Оповідання – літ вид, в якому змальовується 1 чи кілька подій з життя головної дійової чи кількох осіб. Часто розповідь йде від 1 особи. Психологічне напруження менше від новели. Коцбюинський «Дорогою ціною».

Нарис – прозовий твір, в якому автор використовуючи образні засоби змальовує справжні конкретні події, місцевість, а дійові особи є реальними людьми.

Есе – короткий історичний, критичний нарис, що відрізняється вільним теоретичним трактуванням питанняя. Є філософські та літ-критичні.

Середні – повість – розповідно-описовий твір, в якому йдеться про 1 або кілька подій у житті 1 чи небагатьох осіб. Історія, розказана від імені автора чи самого героя. «Микола Джеря», «Кайдашева сім*я», Нечуя – Левицького, «Захар Беркут».

Великі – роман, епопея (характерна велика кількість дійових осіб, широкі часові межі, 2 і більше сюжетні лінії, детальніше дослідження характерів героїв).

Роман – великий епічний твір зі складною будовою, в якому розгортаються події тривалого часу з показом усієї складності суспільних процесів. «Хмари» Нечуя, «Чорна рада» Куліша, «Собор» всі знають кого J

Епопея – великий епічний твір, де змальовуються епохалні події, що охоплюють значний відтинок часу. Кілька сюжетних ліній. Видатні істор події.

Жанр— це історично сформований тип художнього тво­ру, який синтезує характерні особливості змісту та фор­ми певного виду творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається та збагачується. Саме визначення жанру настроює читача на певний зміст.

Зважаючи на зміст визначають такі жанри епічних творів:

- етнографічні,

- побутові,

- історичні,

- психологічні,

- соціальні, біографічні

- пригодниціькі,

- фантастичні. (+ вид (повість, новела, роман – і буде жанр))

Лірика – твори, у яких віддзеркалені думки, настрої, почуття людини, душевний стан автора, йог ставлення до оточення. У них багато особистого, суб*єктивного, розкривають світогляд автора, його погляди на життя, події у світі. Ліричні поезії майже завжди безсюжетні. Жанри:

Ода – урочистий твір, написаний на честь видатної особи. (писав Драч)

Послання – ліричний вірш у формі звертання до особи чи групи людей (Шевченко «і мертвим,. І живим»).

Епіграма – сатиричний вірш на 2-4 рядки спрямований проти особи, негативного суспільного явища.

Елегія – лір вірш, у якому висловлені сумні настрої, журба, смуток, меланхолія.

Романс – невеликий ліричний вірш на тему кохання. (О.Олесь)

Акростих – вірш, у якому початкові літери кожного рядка коли їх читати згори вниз утворюютьь слово, часто ім*я.

Ідилія – антична поезія, якій властиве змалювання селян, пастухів на лоні природи, безтурботне життя (Шевченко «Садо вишенвий», Франко).

Вірш – невеликий ліричний твір, написаний у віршовій формі.

На межі епосу і лірики виникають ліро-епічні твори, але їх не виділяють в окремий рід, бо він має ознаки і лірики, і епосу. Кожен рід має свої види, які в свою чергу поділяються на жанри. Ліро-епічні твори худ твори, в яких поєднано епічне й ліричне зображення життя: співмовки, думи, балади, поеми, романи у віршах.

Співомовки – невеличкі вірші, створені на основі фольколору – анекдотів, приказок, бувальщин. (Руданський)

Дума – ліро-еп твір про історичні чи соціально-побутові події.

Байка – невеликий сюжетний ліро-епічний твір з повчальним алгоричним змістом. (Глібов, Гребінка, Сковорода).

Балада – ліро-еп твірз описом незвичайних подій, людей, вчинків (Шевченко).

Поема – ліро-еп твір із розгорнутим сюжетом і широким розвитком образу ліричного героя, який активно характеризу персонажі, співчуває їм (Шевченко – Катерина, Сон, Наймичка, Франко – Мойсей).

Роман у віршах – найбільш розгрнута форма, що зявилася в період переходу від романтизму до реалізму. Широко розгорнутий сюжет, багато ліричних відступів. («Маруся Чурай»).

Драма – вся дія зображується у поведінці героїв, а не описово. Передбачена для постановки на сцені. комедія, драма,трагедія – основні жанри.

Є жанр драматичної поеми – п*єса ниписана поетичною мовою. (Леся Українка, Кочерга). Проміжний жанр між комедією та трагедією трагікомедія.

Інші – інтермедія, водевіль, фарс, мелодрама.