Практичне заняття. Мета заняття: розвинути прикладні уміння та навички,поглибити та закріпити знання студентів про правовий статус адвоката у конституційному судочинстві

Мета заняття: розвинути прикладні уміння та навички,поглибити та закріпити знання студентів про правовий статус адвоката у конституційному судочинстві, можливості міжнародних механізмів захисту прав людини, правові та організаційні засади діяльності адвоката-представника у Європейському Суді з прав людини.

Опорні поняття: "конституційне подання", "конституційна юстиція", "внутрішні засоби правового захисту", “комунікація", "греф’є", "legal aid", "меморандум", "регламент суду", "прецедент".

План практичного заняття

v Розгляд теоретичного питання “Організація розгляду звернень Конституційним Судом України та Європейським Судом з прав людини”

v Складання правової документації (від імені адвоката-представника – звернення до Європейського Суду з прав люди)

Теми рефератів, докладів

1. Правовий статус адвоката у конституційному судочинстві.

2. Особливості доказової діяльності адвоката у Європейському Суді з прав людини.

3. Механізм оплати правової допомоги адвоката у Європейському Суді з прав людини.

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

a. Розкрийте зміст підготовчої роботи адвоката до участі у розгляді справ Конституційним Судом України.

b. Усне слухання справи за участю адвоката-представника у Європейському Суді з прав людини.

c. Надання заявнику безоплатної правової допомоги у Європейському Суді з прав людини: підстави та процесуальний порядок.

d. Участь адвоката у процедурі комунікації та дружнього врегулювання спору між клієнтом та українською державою.

Методичні рекомендації

Конституція України визначає, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд. Цей орган вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Порядок підготовки матеріалів до розгляду на засіданнях Конституційного Суду, порядок розгляду справ, основні правила етикету на пленарних засіданнях, інші питання внутрішньої діяльності Конституційного Суду врегульовані Регламентом Конституційного Суду України, що прийнятий Конституційним Судом 5 березня 1997 року.

Особливість доказової та іншої діяльності адвоката-представника у конституційному судочинстві полягає у тому, що його роль зводиться в основному до консультування клієнта з питань права і фактично до науково-дослідної роботи, що передбачає глибоке дослідження і розуміння Основного Закону, наукових доктрин, які стосуються проблем, що розглядається, світових тенденцій розвитку права та законодавства зарубіжних держав (в основному Суд не займається дослідженням фактичних даних та побудовою версій – фактичні обставини з‘ясовуються лише тією мірою, якою вони можуть вплинути на конституційність нормативно-правового акту).

Із набуттям чинності закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейська конвенція з прав людини є міжнародною угодою, завдяки якій держави - члени Ради Європи намагаються забезпечити кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, окремі права людини та основні свободи.

Конвенцію було підписано 4 листопада 1950 року в Римі, вона набрала чинності у 1953 році. Від самого початку було створено два незалежних органи: Європейська комісія з прав людини (1954) та Європейський суд з прав людини (1959). Вони повинні були слідкувати за дотриманням прав людини, що гарантувались Конвенцією.

У відповідь на зміни, що відбулись у новій "Великій Європі", під час Віденського самміту у 1993 році було ухвалено рішення про створення нового Європейського суду з прав людини, який замінить колишню двоступеневу систему. Новий Суд, що був створений у Страсбурзі як орган Ради Європи, почав свою роботу 1 листопада 1998 року.

Конвенція стала моделлю для інших систем в різних частинах світу, зокрема, для Американської конвенції з прав людини. Конвенція встановила єдиний механізм постійного і незалежного контролю у Європі, який забезпечує дотримання державами широкого спектру основних прав (переважно громадянських та політичних). Кожна держава-член повинна забезпечити користування вищезазначеними правами будь-якій особі, яка перебуває під її юрисдикцією.

Якщо ця перша гарантія не забезпечується, то кожна особа може - з дотриманням відповідних умов - подати заяву до Європейського суду з прав людини. Держава може також подати заяву проти іншої держави. Юрисдикція Суду є обов'язковою для всіх договірних сторін. Суд знаходиться в Страсбурзі і функціонує на постійній основі.

Необхідно пам’ятати, що суд не є апеляційним судом у відношенні до національних судових інстанцій і не уповноважений ні скасовувати, ні змінювати їх рішення. Суд також не може від імені особи безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, проти якого спрямована заява.

При складанні звернення до Європейського суду з прав людини адвокат повинен дотримуватися умов прийнятності звернень до Євросуду, зокрема дотримання вимог предметної та територіальної юрисдикції, компетенції в часі та за колом суб’єктів, вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, дотримання 6-ти місячного строку звернення тощо.

Європейський Суд не може надати заявнику юридичну допомогу на оплату послуг адвоката для підготовки первинної заяви. На подальшій стадії провадження, а саме після рішення Суду про повідомлення відповідного уряду про заяву для подання письмових зауважень, заявник може претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо йому бракує коштів для оплати послуг адвоката, якщо надання такої допомоги Суд визнає необхідним для належного розгляду справи.

Процесуальним супротивником адвоката у Європейському суді виступає Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, що є посадовою особою, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському Суді з прав
людини під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також інформування Комітету Міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду.

В процесі практичного заняття викладач роздає тим, хто навчається, практичне завдання, що містить опис порушень прав громадянина у кримінальному провадженні, а також зразки звернень до Європейського суду з прав людини. Студентам надається час для аналізу практичної ситуації та складання від імені адвоката-представника звернення до Європейського суду з прав людини.

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

3. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.

4. Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010. – 160 с.

5. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.

6. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

7. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.

8. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

9. Про Конституційний суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

10. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.

11. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.

12. Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.

13. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

14. Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.

15. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.

16. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

17. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 24 – 30.

18. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В. // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 6. – С. 32 – 41.

Література

1. Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.

2. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

3. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

4. Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.

5. Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.

6. Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.

7. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.

8. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

9. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

10. Святоцька В. Адвокатура в Україні крізь призму загальних принципів організації та діяльності адвокатури у державах ЄС // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 375-379.

11. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

12. Сонькин С.Б. Адвокат в Европейском Суде по правам человека: Информационно-методические материалы и комментарии / Под общ. ред. А.П. Галоганова. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 288 с.

13. Тесленко М.В. Судебный конституционный контpоль в Укpаине / HАH Укpаины. Ин-т госудаpства и пpава им. В.М. Коpецкого. — К., 2001. — 344 с.

14. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

Додаткова література

1. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

2. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

3. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

4. Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.: Спарк, 1997. – 112 с.

5. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Верховний Суд України http://www.scourt.gov.ua

Конституційний Суд України http://www.ccu.gov.ua

Вищий господарський Суд України http://www.arbitr.gov.ua

Вищий адміністративний суд України http://www.vasu.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

Управління МВС України

в Луганській області http://www.lugmia.gov.ua

Прокуратура Луганської області http://www.procuratura.lg.ua

міжнародно-правові сайти

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

РОЗПОДІЛ БАЛІВ,

ПРИСВОЮВАНИХ КУРСАНТАМ, СТУДЕНТАМ І СЛУХАЧАМ

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ № І

поточне тестування (поточна успішність)	Підсумковий тест (модуль-контроль)	Загаль-на сума

Самостійна робота, ІНДЗ

1. підготовка огляду судової практики з теми заняття – до 5 балів,
2. участь у роботі наукового гуртка кафедри (підготовка доповіді, участь у дискусії)– до 5 балів,

3. анотування монографічної літератури, зокрема, але не обмежуючись:

1. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

2. Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.

3. Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 336 с.

4. Басецкий И.И., Василевская И.Л. Защитник в уголовном процессе. – Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2001. – 300 с.

5. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Адвокат у цивільному процесі. – К.: КНТ, 2006. – 448 с.

1. моделювання і робробка типових задач на підставі аналізу правозастосовчої практики за 2011 рік (на прикладі завдань № 185-194 з Практикуму С.О. Іваницького “Судова влада та правоохоронні органи” (Київ - видавництво “Кондор”, 2009 рік, стор. 108 - 111) – до 7 балів
2. рецензування наукових статей, зокрема, але не обмежуючись:

· Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.

· Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

· Бедь В.В. Психологічна підготовка адвоката-захисника // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, Астропрінт, 1999. - С. 229-233.

· Логінова С. М. Охорона адвокатської таємниці: етика, деонтологія, право //Право України. – 2000. – № 5. – С. 76 – 80.

1. підготовка проблемно-аналітичного огляду публікацій у юридичній періодиці за останні 6 місяців з теми заняття, зокрема, з таких джерел, як:

1. Вісник академії адвокатури України.
2. Право України
3. Адвокат
4. Юридичний журнал
5. Юридична Україна
6. Юридическая практика
7. Адвокатура
8. Український юрист – до 8 балів,

1. оголошення доповіді на конференції (регіонального, національного та міжнародного рівнів)- до 18 балів,
2. надруковані тези доповіді в матеріалах конференцій – до 20 балів
3. здобуття призового місця в II турі студентських предметних олімпіад – до 25 балів,

надрукована стаття в фаховому виданні (з юридичних наук) – до 30 балів

Структура навчальної дисципліни: «Адвокатура України»

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

л

c

п

лаб

інд. та с.р.

л

c

п

лаб

інд. та с.р.

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Загальні питання організації адвокатури України, організаційні форми діяльності адвоката у кримінальному провадженні.

Тема 1. Поняття та сутність інституту адвокатури: теорія, історія, перспективи розвитку в сучасних умовах

Тема 2. Загальні питання організації роботи адвокатури

Тема 3. Юридична допомога адвоката у кримінальному провадженні

Разом за змістовим модулем 1

Змістовий модуль 2. Організація роботи адвоката в цивільному, адміністративному, господарському та конституційному судочинстві, використання ним можливостей міжнародних механізмів захисту прав людини

Тема 1. Представництво адвоката у цивільному процесі

Тема 2. Організація роботи адвоката в адміністративному та господарському судочинстві

Тема 3. Участь адвоката у конституційному судочинстві, використання ним можливостей міжнародних механізмів захисту прав людини

Разом за змістовим модулем 2

Усього годин

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

колоквіуми, лекції з застосуванням прозірок (мультимедійні), робота в Інтернет, моделювання ситуативних задач, підготовка макетів справ, тренінги, рольові та ділові ігри, аутосемінари, робота з електронно-правовими системами на оптичних носіях (бази даних законодавства та судової практики) тощо.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:

поточне тестування, оцінки за самостійну роботу та індивідуальні науково-дослідницькі завдання, підсумковий тест (модуль –контроль), залік.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: збірники законодавства у друкованому та електронному вигляді, нормативні документи МОН і МВС України, конспекти лекцій, інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД), ілюстративні матеріали, бланки та зразки процесуальних і організаційно-розпорядчих документів, архівні судові справи, збірник практичних ситуаційних завдань, план-схеми.

Перелік запитань до заліку

з навчальної дисципліни " АДВОКАТУРА УКРАЇНИ"

1. У чому полягає правоохоронна (правозахисна) спрямованість діяльності адвокатури?
2. Розкрийте поняття адвокатури України
3. Взаємодія адвокатури з органами державної влади
4. Правове регулювання діяльності адвокатури
5. Рокрийте зміст принципу конфіденційності у діяльності адвоката
6. Окресліть проблеми забезпечення незалежності адвокатури
7. Назвіть підстави для припинення адвокатської діяльності
8. Правове значення Правил адвокатсьвої етики.
9. Відмінність правового статусу адвоката від статусу інших юристів, які займаються юридичною практикою.
10. Види адвокатської діяльності.
11. Назвіть кваліфікаційні вимоги до адвоката.
12. Правове значення Присяги адвоката.
13. У чому полягає зміст захисної промови адвоката?
14. Адвокат як суб’єкт реалізації правозахисної функції
15. Права та обов'язки захисника у кримінальному процесі
16. Правові та моральні колізії інтересів захисника і підзахисного.
17. Підстави для призначення захисника підозрюваному
18. Хто може бути представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі?
19. Назвіть права та обов’язки представника потерпілого
20. Чи знайомі Ви із законодавством про адвокатуру інших
    країн. Порівняйте його із нормами національного законодавства.
21. Права представника цивільного відповідача при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження
22. Якими повноваженнями наділений адвокат при третейському розгляді справи?
23. Якими мають бути умови діяльності адвоката, його робоче місце, зовнішній вигляд.
24. Назвіть підстави для відводу представника цивільного позивача у кримінальному провадженні
25. Назвіть права представника сторони у цивільному процесі
26. Які документи посвідчують повноваження представників третіх осіб у цивільному судочинстві
27. Історико-правові етапи становлення української адвокатури
28. Порядок надання безоплатної правової допомоги в Україні
29. Інтереси яких суб’єктів може представляти адвокат при розгляді судом адміністративної справи
30. Якими правами наділений представник сторони при апеляційному перегляді судового рішення у цивільній справі?
31. Що Ви знаєте про адвокатуру Вашої області, району, міста.
32. Розкрийте зміст поняття “розумний строк” розгляду адміністративної справи
33. Спілка адвокатів України: правові основи, структура, статус
34. Чи може адвокат-представник передати повноваження представника іншій особі (здійснити передоручення) в адміністративному судочинстві
35. Розкрийте правове значення розпоряджень довірителя для адвоката, який представляє його інтереси
36. Про вжиття яких запобіжних заходів може клопотати представник позивача у господарському процесі?
37. Як оплачується праця адвоката?
38. Порядок підвищення кваліфікації адвокатами.
39. Оподаткування адвокатської діяльності.
40. Чи може адвокат представляти інтереси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору?
41. Походження та історичний шлях світової адвокатури.
42. Які правові документи може підготувати адвокат з метою досудового врегулювання господарського спору?
43. Назвіть права адвоката-представника при розгляді господарської справи судом першої інстанції
44. Співвідношення слідчої, судової ситуації та ситуації захисту.
45. Організаційні форми діяльності адвокатури.
46. Залучення адвоката до здійснення захисту за призначенням
47. Правове становище кваліфікаційно-дисциплінарних комісій
    адвокатури
48. Чим методика відрізняється від тактики діяльності адвоката?
49. Наведіть практичний приклад вдалого застосування адвокатом тактики захисту на досудовому слідстві
50. Чи допустимим є застосування адвокатом-захисником обману підозрюваного з тактичних міркувань або заради його інтересів?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова література

І. Нормативні акти та матеріали судової практики

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

3. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.

4. Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010. – 160 с.

5. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.

6. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

7. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.

8. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

9. Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.

10. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - N 2-3. - Ст.11.

11. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: Закон України в ред. 18 травня 2010 р. № 2258 // Голос України. – 2010. - № 93.

12. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 24. - ст.207

13. Про Конституційний суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

14. Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

15. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.

16. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

17. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.

18. Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.

19. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

20. Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.

21. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. – К., 2006.

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305 “ Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах ”. – К., 2012.

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1362 “Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу та вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги”

25. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1363 “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”.

26. Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 року № 2338/5 “Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України суб’єктів первинного фінансового моніторингу”. – К., 2010.

27. Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2339/5 “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України”.

28. Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2340/5 “Про затвердження Порядку розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій”.

29. Наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2011 N 3047/5 “Про затвердження Порядку роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги”.

30. Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: Постанова Кабінету Міністрів України № 302 від 27 квітня 1993 р.

31. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013 р. № 394 “Про затвердження Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки”.

32. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”.

33. Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 25 липня 2013 року № 31 “Окремі питання видання та скасування центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги доручень для підтвердження повноважень захисника у кримінальному провадженні”.

34. Положення про Раду адвокатів України, затверджене установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

35. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затверджене установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

36. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

37. Рішення Ради адвокатів України № 26 від 17 грудня 2012 року “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України”.

38. Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №35 “Про затвердження Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги”.

39. Рішення Ради адвокатів України № 72 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Положення про про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування”.

40. Рішення Ради адвокатів України № 77 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону ”.

41. Рішення Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації адвокатами України ”.

42. Рішення Ради адвокатів України № 123 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Положення про помічника адвоката”.

43. Рішення Ради адвокатів України № 125 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю”.

44. Рішення Ради адвокатів України № 153 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Програми складання кваліфікаційного іспиту”.

45. Рішення Ради адвокатів України № 154 від 01 червня 2013 “Про затвердження Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні”.

46. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07 грудня 2012 року “Про затвердження Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ”.

47. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 24 – 30.

48. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В. // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 6. – С. 32 – 41.

49. Статут громадської організації "Спілка адвокатів України", зареєстрований Міністерством юстиції України від 14 листопада 1990 року.

Література

1. Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.

2. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

3. Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты. – М.: “Юрлитинформ”, 2006. – 336 с.

4. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

5. Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный университет, 2010. - 349 с.

6. Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.

7. Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.

8. Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.

9. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.

10. Зейкан Я.П. Адвокат: цивільні справи: методичні поради. - К., 2012. – 688 с.

11. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

12. Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.

13. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

14. Святоцька В. Адвокатура в Україні крізь призму загальних принципів організації та діяльності адвокатури у державах ЄС // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 375-379.

15. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

16. Сонькин С.Б. Адвокат в Европейском Суде по правам человека: Информационно-методические материалы и комментарии / Под общ. ред. А.П. Галоганова. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 288 с.

17. Строган А.Ю. Клопотання як самостійний інститут кримінально-процесуального права: Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві: Монографія. ─ К.: Істина, 2009. ─ 456 с.

18. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

19. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Адвокат у цивільному процесі: Науково-практичний посібник – К.: КНТ, 2006. – 448 с.

20. Яновська О.Г., Лазебний Л.Л. Кримінальне провадження. Процесуальні документи захисту: Посібник. – К.:Прецедент, 2013. – 160 с.

Додаткова література

1. Адвокатура: Учеб. материалы / Под ред А.В. Клигмана и Е.Ф. Хейфеца. – М., 2001.

2. Ария С.Л. Защитительные речи и жалобы. – М., 1991.

3. Бедь В.В. Психологічна підготовка адвоката-захисника // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, Астропрінт, 1999. - С. 229-233.

4. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. – М., 1978.

5. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.

6. Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2000.

7. Головань І. В. До питання про поняття адвокатської діяльності // Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 12-15.

8. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 301 с.

9. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

10. Защита по уголовному делу /Под ред. Львовой Е.Ю. – М.: Юристъ, 1998. – 216 с.

11. Історія адвокатури України / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, О.Д. Святоцького. – К., 1992.

12. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Избранные произведения. – М., 1956.

13. Козлов О. Адвокат. Зачем нужен? Как выбрать? – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2009. – 128 с.

14. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

15. Косенко М.С. Досвід зарубіжних країн щодо організаційно-правових засад
діяльності дисциплінарних органів адвокатури // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 2. – С. 151-158.

16. Кучерена А. Г.Адвокатура в условиях судебно-правовой реформы в России. – М.: Юркомпани, 2009. – 432 с.

17. Мойсак С.М. Роль адвоката при складанні адміністративного позову // Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 29-32.

18. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

19. Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.

20. Смоленский М.Б. Адвокатская деятельность и адвокатура в РФ. – Ростов н/Д: Феникс, 2002.

21. Стецовский Ю.И. Адвокатура и государство. – М.: Юристъ, 2007. – 606 с.

22. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: Наука, 1984. – 144 с.

23. Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.: Спарк, 1997. – 112 с.

24. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.

Інформаційні ресурси

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua

Верховний Суд України http://www.scourt.gov.ua

Конституційний Суд України http://www.ccu.gov.ua

Вищий господарський Суд України http://www.arbitr.gov.ua

Вищий адміністративний суд України http://www.vasu.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Національне Центральне Бюро

Інтерполу в Україні http://icpo.centrmia.gov.ua

Академія правових наук України http://www.aprnu.kharkiv.org

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

Управління МВС України

в Луганській області http://www.lugmia.gov.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

ОБСЕ http://www.osce.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru