Практичне заняття. Мета заняття: перевірити, поглибити і закріпити знання студентів про організаційні форми і види адвокатської діяльності

Мета заняття: перевірити, поглибити і закріпити знання студентів про організаційні форми і види адвокатської діяльності, організацію адвокатського самоврядування.

Опорні поняття: “правовий статус", "адвокат", "юридична практика", "угода про надання правової допомоги", "адвокатська таємниця", "адвокатська етика", "дисциплінарна відповідальність", "принцип", "гарантії".

План практичного заняття

Організаційні форми адвокатської діяльності

Види адвокатської діяльності

Організація адвокатського самоврядування

Теми рефератів, докладів

1. Правовий статус Національної асоціації адвокатів України

2. Організація роботи адвокатського бюро.

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1) Оподаткування адвокатських об’єднань.

2) Повноваження конференції адвокатів регіону.

3) Правове положення місцевих, всеукраїнських і міжнародних об’єднань адвокатів.

4) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: склад і повноваження.

Методичні рекомендації

Невід’ємними складовими продуктивної, раціонально організованої самостійної роботи студента із засвоєння передбачених навчальною програмою та деталізованих в межах даної теми навчальних питань та завдань є вивчення рекомендованого до теми законодавства та практики його застосування, державної статистичної звітності, навчально-методичних та наукових видань, в тому числі й іноземних, шляхом аналізу як письмових, так й електронних джерел, виконання практичних завдань.

Організаційні форми адвокатської діяльності доцільно класифікувати на ті що, не пов’язані з утворенням юридичної особи (здійснення адвокатської діяльності індивідуально адвокатом як самозайнятою особою) та ті, що пов’язані з утворенням юридичної особи, причому серед останніх слід виокремити одноособові (створене одним адвокатом адвокатське бюро) та колективні (створене шляхом об’єднання двох або більше адвокатів адвокатське об’єднання).

Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

В процесі самостійної роботи ті, хто навчається, на підставі аналізу документальних, рекламних та інших матеріалів мають з’ясувати сучасні форми правового обслуговування (супроводження) діяльності фізичних та юридичних осіб, співвідношення і переваги індивідуальної адвокатської практики та діяльності адвокатів у складі адвокатських об’єднань, юридичних фірм у вигляді ПП, ТОВ тощо.

Системний аналіз Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” дозволяє виокремити три основні види (напрямки) адвокатської діяльності:

1) захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

2) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

3) інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

Деталізований перелік видів адвокатської діяльності міститься у статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зокрема, до них віднесені:

1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з’їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України.

Завданнями адвокатського самоврядування є:

1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності;

2) підтримання високого професійного рівня адвокатів;

3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;

5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність;

6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;

7) участь у формуванні Вищої ради юстиції у порядку, визначеному законом.

Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.

Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010. – 160 с.

Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.

Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.

Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - N 2-3. - Ст.11.

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: Закон України в ред. 18 травня 2010 р. № 2258 // Голос України. – 2010. - № 93.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 24. - ст.207

Про Конституційний суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.

Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.

Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.

Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.

Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.

Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305 “ Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах ”. – К., 2012.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1362 “Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу та вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги”

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1363 “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”.

Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 року № 2338/5 “Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України суб’єктів первинного фінансового моніторингу”. – К., 2010.

Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2339/5 “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України”.

Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2340/5 “Про затвердження Порядку розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій”.

Наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2011 N 3047/5 “Про затвердження Порядку роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги”.

Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: Постанова Кабінету Міністрів України № 302 від 27 квітня 1993 р.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013 р. № 394 “Про затвердження Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”.

Положення про Раду адвокатів України, затверджене установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затверджене установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

Рішення Ради адвокатів України № 26 від 17 грудня 2012 року “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України”.

Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №35 “Про затвердження Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги”.

Рішення Ради адвокатів України № 72 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Положення про про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування”.

Рішення Ради адвокатів України № 77 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону ”.

Рішення Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації адвокатами України ”.

Рішення Ради адвокатів України № 123 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Положення про помічника адвоката”.

Рішення Ради адвокатів України № 125 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю”.

Рішення Ради адвокатів України № 153 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Програми складання кваліфікаційного іспиту”.

Рішення Ради адвокатів України № 154 від 01 червня 2013 “Про затвердження Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні”.

Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07 грудня 2012 року “Про затвердження Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ”.

Статут громадської організації "Спілка адвокатів України", зареєстрований Міністерством юстиції України від 14 листопада 1990 року.

Література

Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.

Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты. – М.: “Юрлитинформ”, 2006. – 336 с.

Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный университет, 2010. - 349 с.

Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.

Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.

Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.

Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.

Зейкан Я.П. Адвокат: цивільні справи: методичні поради. - К., 2012. – 688 с.

Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.

Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

Святоцька В. Адвокатура в Україні крізь призму загальних принципів організації та діяльності адвокатури у державах ЄС // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 375-379.

Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

Строган А.Ю. Клопотання як самостійний інститут кримінально-процесуального права: Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві: Монографія. ─ К.: Істина, 2009. ─ 456 с.

Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

Яновська О.Г., Лазебний Л.Л. Кримінальне провадження. Процесуальні документи захисту: Посібник. – К.:Прецедент, 2013. – 160 с.

Додаткова література

1. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.

2. Головань І. В. До питання про поняття адвокатської діяльності // Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 12-15.

3. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 301 с.

4. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

5. Історія адвокатури України / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, О.Д. Святоцького. – К., 1992.

6. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Избранные произведения. – М., 1956.

7. Козлов О. Адвокат. Зачем нужен? Как выбрать? – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2009. – 128 с.

8. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

9. Косенко М.С. Досвід зарубіжних країн щодо організаційно-правових засад
діяльності дисциплінарних органів адвокатури // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 2. – С. 151-158.

10. Кучерена А. Г.Адвокатура в условиях судебно-правовой реформы в России. – М.: Юркомпани, 2009. – 432 с.

11. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

12. Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.

13. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

Тема 3.1 Правова допомога адвоката у кримінальному провадженні

Лекція

Мета заняття: поглибити та систематизувати знання студентів про сутність та основні елементи права підозрюваного на захист, процедуру залучення захисника до кримінального процесуального провадження, правові основи взаємовідносин адвоката з клієнтом у сфері кримінального судочинства, правову природу здійснення адвокатом представництва інтересів потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі на досудовому слідстві та судових стадіях кримінального процесу.

Опорні поняття: "захист", "колізія", "правова природа", "підозрюваний", "обвинувачений", "взяття під варту", "затримання", "обвинувальний акт", "правова позиція", "цивільний позов", "цивільний відповідач", "цивільний позивач", "потерпілий", "представництво", "доказування", "судова риторика".

План лекції

1. Поняття та зміст права підозрюваного на захист
2. Правове положення захисника на досудовому розслідуванні.
3. Участь захисника в суді першої інстанції, на стадіях перевірки судового рішення судами вищестоящих інстанцій, при виконанні судового рішення
4. Правова природа і зміст представництва адвокатом інтересів потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі

Тези лекції

Поняття та зміст права підозрюваного на захист

Забезпечення адвокатурою права на захист в кримінальному провадженні – це міжгалузевий інститут, який включає законодавство, що регулює діяльність адвокатури як певної організації діяльності адвокатів, та законодавство, що гарантує особі право на захист.

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.

Правове положення захисника на досудовому розслідуванні.

Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених законом, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості тощо.

Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу). Без згоди підозрюваного, обвинуваченого захисник не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

На сьогодні залучення адвоката-захисника для здійснення захисту за призначенням здійснюється через систему безоплатної правової допомоги, що значно спростило роботу слідчих та суддів.

Участь захисника в суді першої інстанції, на стадіях перевірки судового рішення судами вищестоящих інстанцій, при виконанні судового рішення

В процесі судового розгляду захисник обвинуваченого має право:

1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

2) збирати і подавати суду докази;

3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;

4) виступати в судових дебатах;

5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

6) оскаржувати в установленому КПК України порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого. Захисникові, який раніше не брав участі у кримінальному провадженні, суд зобов’язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до його прибуття до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про адвоката, який не прибув, перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності.

Правова природа і зміст представництва адвокатом інтересів потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі

Потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Повноваження представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером, договором із захисником, - якщо представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;

2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;

3) довіреністю - якщо представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим, і не може бути доручена представнику.

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.

4. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

5. Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.

6. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.

7. Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.

8. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

9. Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.

10. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305 “ Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах ”. – К., 2012.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1362 “Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу та вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги”

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1363 “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”.

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”.

15. Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 25 липня 2013 року № 31 “Окремі питання видання та скасування центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги доручень для підтвердження повноважень захисника у кримінальному провадженні”.

16. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

17. Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №35 “Про затвердження Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги”.

18. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 24 – 30.

19. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В. // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 6. – С. 32 – 41.

Література

1. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

2. Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты. – М.: “Юрлитинформ”, 2006. – 336 с.

3. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

4. Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный университет, 2010. - 349 с.

5. Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.

6. Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.

7. Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.

8. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

9. Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.

10. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

11. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

12. Строган А.Ю. Клопотання як самостійний інститут кримінально-процесуального права: Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві: Монографія. ─ К.: Істина, 2009. ─ 456 с.

13. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

14. Яновська О.Г., Лазебний Л.Л. Кримінальне провадження. Процесуальні документи захисту: Посібник. – К.:Прецедент, 2013. – 160 с.

Додаткова література

1. Ария С.Л. Защитительные речи и жалобы. – М., 1991.

2. Бедь В.В. Психологічна підготовка адвоката-захисника // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, Астропрінт, 1999. - С. 229-233.

3. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. – М., 1978.

4. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.

5. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

6. Защита по уголовному делу /Под ред. Львовой Е.Ю. – М.: Юристъ, 1998. – 216 с.

7. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Избранные произведения. – М., 1956.

8. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

9. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: Наука, 1984. – 144 с.

10. Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.: Спарк, 1997. – 112 с.

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

Тема 3.2 Забезпечення адвокатом права особи на захист та представництво інтересів потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі

Семінарське заняття

Мета заняття: перевірити, поглибити і закріпити знання студентів про сутність та основні елементи права підозрюваного на захист, процедуру залучення захисника до кримінально-процесуального провадження, правові основи взаємовідносин адвоката з клієнтом у сфері кримінального судочинства, правову природу здійснення адвокатом представництва інтересів потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача на досудовому слідстві та судових стадіях кримінального процесу.

Опорні поняття: "затримання", "обвинувальний акт", "правова позиція", "захист", "колізія", "підозрюваний", "взяття під варту", "цивільний позов", "цивільний відповідач", "цивільний позивач", "потерпілий", "представництво", "доказування", "судова риторика".

План семінарського заняття

Поняття та зміст права підозрюваного на захист

Правове положення захисника на досудовому розслідуванні.

Участь захисника в суді першої інстанції, на стадіях перевірки судового рішення в апеляційному, касаційному та виключних провадженнях, при виконанні судового рішення

Правова природа і зміст представництва адвокатом інтересів потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі

Теми рефератів, докладів

1. Проблеми забезпечення права підозрюваного на захист

2. Правовий статус захисника на стадії виконання судового рішення

1. Безоплатна правова допомога в Україні: стан та перспективи
2. Адвокат-представник інтересів потерпілого у справах приватного обвинувачення.
3. Участь адвоката-представника у кримінальному процесуальному доказуванні
4. Реалізація адвокатом-представником функції обвинувачення у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1) У чому полягає зміст захисної промови адвоката?

2) Адвокат як суб’єкт реалізації правозахисної функції

3) Права та обов'язки захисника у кримінальному процесі

4) Правові та моральні колізії інтересів захисника і підзахисного.

5) Підстави для призначення захисника обвинуваченому

6) Хто може бути представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі?

7) Назвіть права та обов’язки представника потерпілого

8) Права представника цивільного відповідача при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи

9) Який процесуальний документ виносить слідчий для допуску представника потерпілого до участі у провадженні кримінальної справи?

10) Назвіть підстави для відводу представника цивільного позивача у кримінальній справі

Практичне завдання

Адвокат, призначений для захисту інтересів обвинуваченого, двічі не з’явився в суд, що призвело до зриву та відкладення судових засідань. Поважних причин своєї неявки адвокат не повідомив.

Які заходи реагування можуть бути застосовані до адвоката та в якому порядку?

Практичне завдання

Окремі адвокатські об’єднання надають таку пра­вову послугу, як адвокатське розслідування.

Варіант 1. Чи може адвокат збирати докази? Якою є роль адвоката у формуванні доказової бази у справі?

Проведіть порівняльний аналіз повноважень захис­ника та слідчого щодо розслідування злочину.

Варіант 2. Які заходи правового та організаційного характеру може здійснити адвокат у разі неповного чи несвоєчасного надання (ненадання) відповіді на адвокатський запит?

Методичні рекомендації

Невід’ємними складовими продуктивної, раціонально організованої самостійної роботи студента із засвоєння передбачених навчальною програмою та деталізованих в межах даної теми навчальних питань та завдань є вивчення рекомендованого до теми законодавства та практики його застосування, державної статистичної звітності, навчально-методичних та наукових видань, в тому числі й іноземних, шляхом аналізу як письмових, так й електронних джерел, виконання практичних завдань.

Кримінальним процесуальним законом імперативно визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.

Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених законом, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

На сьогодні залучення адвоката-захисника для здійснення захисту за призначенням здійснюється через систему безоплатної правової допомоги, що значно спростило роботу слідчих та суддів.

В процесі судового розгляду захисник обвинуваченого має право:

1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

2) збирати і подавати суду докази;

3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;

4) виступати в судових дебатах;

5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

6) оскаржувати в установленому КПК України порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

Потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Представник користується процесуальними правами потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим, і не може бути доручена представнику.

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.

4. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

5. Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.

6. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.

7. Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.

8. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

9. Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.

10. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305 “ Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах ”. – К., 2012.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1362 “Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу та вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги”

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1363 “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”.

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”.

15. Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 25 липня 2013 року № 31 “Окремі питання видання та скасування центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги доручень для підтвердження повноважень захисника у кримінальному провадженні”.

16. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

17. Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №35 “Про затвердження Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги”.

18. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 24 – 30.

19. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В. // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 6. – С. 32 – 41.

Література

1. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

2. Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты. – М.: “Юрлитинформ”, 2006. – 336 с.

3. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

4. Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный университет, 2010. - 349 с.

5. Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.

6. Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.

7. Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.

8. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

9. Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.

10. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

11. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

12. Строган А.Ю. Клопотання як самостійний інститут кримінально-процесуального права: Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві: Монографія. ─ К.: Істина, 2009. ─ 456 с.

13. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

14. Яновська О.Г., Лазебний Л.Л. Кримінальне провадження. Процесуальні документи захисту: Посібник. – К.:Прецедент, 2013. – 160 с.

Додаткова література

1. Ария С.Л. Защитительные речи и жалобы. – М., 1991.

2. Бедь В.В. Психологічна підготовка адвоката-захисника // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, Астропрінт, 1999. - С. 229-233.

3. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. – М., 1978.

4. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.

5. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

6. Защита по уголовному делу /Под ред. Львовой Е.Ю. – М.: Юристъ, 1998. – 216 с.

7. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Избранные произведения. – М., 1956.

8. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

9. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: Наука, 1984. – 144 с.

10. Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.: Спарк, 1997. – 112 с.

Інформаційні ресурси

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua

Верховний Суд України http://www.scourt.gov.ua

Конституційний Суд України http://www.ccu.gov.ua

Вищий господарський Суд України http://www.arbitr.gov.ua

Вищий адміністративний суд України http://www.vasu.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Національне Центральне Бюро

Інтерполу в Україні http://icpo.centrmia.gov.ua

Академія правових наук України http://www.aprnu.kharkiv.org

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

Управління МВС України

в Луганській області http://www.lugmia.gov.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

ОБСЕ http://www.osce.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

Тема 3.3 Методика складання адвокатом процесуальної документації в процесі забезпечення прав підзахисного на досудовому розслідуванні