 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
ПЕРЕДМОВА. 2. Гуренко М.М., Джужа О.М., Калиновський В.С., Третякова Т.А
|
|
Основна:
1. Бостан Л.М. Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн. 2-ге вид. перероб. й доп.: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 730 с.
2. Гуренко М.М., Джужа О.М., Калиновський В.С., Третякова Т.А. Історія держави і права зарубіжних країн. – Київ, – 2000. – 352 с.
3. Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки). За редакцією Б.Й. Тищика. – Львів, 2006. – 384 с.
4. Історія держави і права зарубіжних країн: правові джерела навч. посіб. / Упорядник Г.І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
5. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів / В. І. Орленко, В. В. Орленко. – 3-є вид. стереотип. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. – 244 с. – (Б-чка студента).
6. Історія держави та права зарубіжних країн: Навчальний посібник. / Під заг. ред. Джужи О.М. - К.: НАВСУ - "Правові джерела", 2000. - 352 с.
7. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.: Атіка, 2004. – 616 с.
8. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій / Державна національна Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2001. – 232 с.
9. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій / Державна національна Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2001. – (Доповнення). – 70 с.
10. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій / Державна національна Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2001. – 137 с.
11. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Харків, 2003. – 415 с.
12. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер,2006. – 400с.
13. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1994. – 464 с.
14. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн/ За ред. чл.-кор. АПН України В.Д.Гончаренка. У 2-х томах. – Київ: Ін Юре, 1998. – 607 с.
15. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. – К. 2005. – 307 с.
16. Шевченко О.О. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. – К.: Вентурі, 1998. – 255 с.
17. Шостенко І.І., Шостенко О.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 104 с.
18. Яцишин Н.Г. Практикум з історії держави і права зарубіжних країн. – Ірпінь, 2006. – 273 с.
Додаткова:
19. Авдеев В. История Древнего Востока. – М., 1983.
20. Аннерс Э. История европейского права. – М., 1996. – 398 с.
21. Арабо-мусульманская правовая мысль // Антология мировой правовой мысли: В 5 т. – Т.1. – М., 1999. – 740 с.
22. Ардан Ф. Франция: государственная система. – М., 1994.
23. Бернхем В. Вступ до правової системи США. – К.: Україна, 1999. – 543с.
24. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация. – 2-е изд. – М, 1993. – 320 с.
25. Васильев А.А. История Востока. – СПб., 1998. – У 2-х т.
26. Говард М. Війна в європейській історії / М. Говард; пер. з англ. А.В. Яковини. – К.: Мегатайп, 2000. – 168 с.
27. Графский В.Г. Всеобщая история государства и права – М., Издательство НОРМА. – 2003. – 744 с.
28. Давид Рене. Основные правовые системы современности / Пер. с франц. В.А Туманова. – М., 1997.
29. Дейвіс Н. Європа: історія / Норман Дейвіс; пер. з англ. П. Панащук. - К.: Основи, 2000. – 1463 с.
30. Жилін О. Американська доктрина Монро та її сучасна роль в міжнародному праві – К., 1998.
31. Зайчук О. Правовая система США. – К., 1992. – 136 с.
32. Якобсон В.А. (отв. ред.) История Востока. В 6 т. Том 1. Восток в древности М: Вост. лит., 2002. – 688 с.: карты.
33. История государства и права зарубежных стран / Под ред. О.А. Жидкова, Н.А. Крашенинниковой. – М., 1998. – Ч. 2.
34. Історія Сполучених Штатів: Нарис / Гол. ред. Говард Синкотта; пер. з англ. Ю. Лісняк. – К.: Діалог Інтернешнл, 2001. – 406 с.
35. Історія сучасного світу: Соціально-політична історія 15-20 століть: Навч. посіб. / За ред. Ю.А. Горбаня. – К.: Вікар, 2003. – 435 с.
36. Конституции зарубежных государств: США, Великобритании, Франции, Италии, Германии, Японии, Канады. – М., 1996. – 584 с.
37. Кравчук М.В. Правовая система США – К., 2004. – 247 с.
38. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. – К.: Либідь, 2000. – 592 с.
39. Кудрявцев М.К. Кастовая система в Индии. – М., 1992. – 264 с.
40. Ливанцев К.Е. История государства и права средних веков. – СПб., 2003.
41. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. – К., 1997. – 256 с.
42. Новая история стран Европы и Америки. Первый период: Учеб. По спец. «История» / [В.Н. Виноградов, Н.М. Гусева, А.М. Зверев и др.]; под ред. Е.Е. Юровской, И.М. Кривогуза. – М.: Высшая школа, 1998. – 415 с.
43. Новая история стран Европы и Америки: Учеб. Для вузов / Под ред. И.М. Кривогуза. – М.: Дрофа, 2005. - 909 с.
44. Тищик Б.Й. Історія держави і права Стародавніх Греції та Риму. – Львів, 2001. – 384 с.
ПЕРЕДМОВА
Кожен має право на правову допомогу. У випадках,
передбачених законом, ця допомога надається безоплатно...
Конституція України, ст. 59, ч. 1.
АДВОКАТУРА УКРАЇНИ – спеціальна юридична дисципліна, що викладається студентам вищих навчальних закладів юридичного профілю, які навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки спеціаліста (спеціальність 6.030402 - “правознавство”).
Навчальна програма побудована згідно вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП), рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).
Навчальна дисципліна “Адвокатура України” передбачає детальне вивчення організації та діяльності адвокатури України, а також змісту, завдань та основних напрямів роботи адвокатів.
Матеріал курсу вивчається в процесі лекцій, семінарських та практичних занять, а також у ході самостійної підготовки студентів.
Завдання дисципліни – закріплення знань, набутих в процесі вивчення суміжних дисциплін (“Судові та правоохоронні органи України”, “Кримінальний процес”, “Цивільний процес”, “Адміністративний процес” та інші) та їх поглиблення у напрямку засвоєння специфіки правових засад організації адвокатської діяльності для успішного здійснення професійних обов’язків юриста, формування творчого і наукового мислення тих, хто навчається.
Навчальна дисципліна “Адвокатура України” покликана комплексно озброїти студентів глибокими теоретичними знаннями та сприяти виробленню практичних навичок, необхідних для прийняття обгрунтованих рішень в процесі здійснення адвокатської діяльності або взаємодії з представниками адвокатської спільноти, вихованню з цією метою у тих, хто навчається, високих моральних якостей та розуміння того, що юрист має слугувати високим загальнолюдським засадам – істині, справедливості, праву, без чого неможливим є розвиток цивілізації, соціального прогресу, формування демократичної правової держави.
Засвоївши матеріал курсу, студенти повинні ЗНАТИ:
- понятійний апарат дисципліни;
- нормативно – правову базу, яка регулює організацію роботи адвокатури як недержавної правозахисної інституції;
- юридичну практику діяльності адвокатів в Україні
- шляхи оптимізації організації і діяльності адвокатури згідно концептуальних напрямів здійснення судово-правової реформи.
Опанувавши матеріал курсу студенти повинні УМІТИ:
- характеризувати принципи організації і діяльності адвокатури, зміст і основні напрями роботи адвокатів, форми і методи ефективного та законного забезпечення реалізації адвокатами своїх договірних та інших зобов’язань;
- аналізувати проблемні питання реалізації конституційних положень щодо завдань та функцій адвокатів; складати окремі правові документи, необхідність підготовки яких виникає в адвокатській практиці;
- тлумачити норми чинного законодавства про повноваження адвокатів.
Змістовий модуль 1. Загальні питання організації адвокатури України, організаційні форми діяльності адвоката у кримінальному провадженні.
Тема 1. Поняття та сутність інституту адвокатури: теорія, історія, перспективи розвитку в сучасних умовах
Тема 2. Загальні питання організації роботи адвокатури
Тема 3. Юридична допомога адвоката у кримінальному провадженні
Д о з м і с т о в о г о м о д у л ю
Тема 1. Сутність інституту адвокатури на сучасному етапі державно-правового будівництва
Лекція
Мета заняття: поглибити та систематизувати знання студентів про генезу адвокатури в історії світової цивілізації, основні історичні етапи становлення вітчизняної адвокатури в контексті розбудови української державності, сутність інституту адвокатури в сучасних умовах та його місце у правоохоронній (правозахисній) системі держави, міжнародно-правові стандарти діяльності адвокатури, її завдання та правове регулювання, принципи організації і діяльності адвокатури, гарантії її незалежності та шляхи реформування.
Опорні поняття: “адвокатура", "правовий захист", “правова допомога", "завдання адвокатури", "взаємодія", “оратор", “представництво", "громадська організація", “генеза", “оратор", “логограф", “прокуратор", “баристер".
План лекції
1. Предмет та система курсу "Адвокатура України".
2. Генеза та основні етапи розвитку адвокатури в історії світової та української державності
3. Адвокатура України в сучасних умовах: сутність, завдання та місце у системі правоохоронних (правозахисних) органів
4. Міжнародно-правові та національні стандарти і принципи діяльності адвокатури
Тези лекції
1. Предмет та система курсу "Адвокатура України".
Поняття “Адвокатура України” вживається у декількох значеннях, зокрема, як назва навчальної дисципліни, напрям відповідного наукового пошуку та правовозахисне громадське об’єднання.
Предмет навчальної дисципліни “Адвокатура України” включає коло питань і проблем, що в ній вивчаються. Предметом даної дисципліни є відомості про поняття, правову природу і принципи адвокатури, проблеми її організації та функціонування, напрями реформування, загальні та спеціальні аспекти організації роботи адвокатів у кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справах, в межах провадження у справах про адміністративні правопорушення, у конституційному судочинстві та в процесі використання можливостей міжнародних механізмів захисту прав людини.
Систему навчальної дисципліни "Організація роботи суду" утворює перелік тем, які вивчаються в ній, зокрема:
Тема 1. Поняття та сутність інституту адвокатури: теорія, історія, перспективи розвитку в сучасних умовах
Тема 2. Загальні питання організації роботи адвокатури
Тема 3. Юридична допомога адвоката у кримінальному провадженні
Тема 4. Представництво адвоката у цивільному процесі
Тема 5. Організація роботи адвоката у адміністративному та господарському судочинстві
Тема 6. Участь адвоката у конституційному судочинстві, використання ним можливостей міжнародних механізмів захисту прав людини
2. Генеза та основні етапи розвитку адвокатури в історії світової та української державності
Виникнення інституту адвокатури в історії світової цивілізації сягає часів Давньої Греції та Риму (родинна або сусідська адвокатура, а згодом і професійна діяльність). У середні віки через політичні процеси вона зазнає значних обмежень, набуваючи свого розвитку в умовах економічного прогресу та демократичних перетворень.
До основних етапів розвитку вітчизняної адвокатури слідвіднести: (1) так звана «предадвокатура», що функціонувала до судової реформи 1864 р.; (2) адвокатура в часи виникнення Судових Статутів 1864 р., що діяла у формі присяжних і приватних повірених (до 1917 р.); (3) адвокатура, що діяла після Жовтневої революції 1917 р.; (4) адвокатура в добу існування СРСР; (5) адвокатура незалежної України.
На протязі тривалого історичного періоду адвокатура була і залишається одним із супротивників влади в частині захисту інтересів особи, важливим чинником обмеження й недопущення свавілля у системі взаємин “держава - громадянин”.
3. Адвокатура України в сучасних умовах: сутність, завдання та місце у системі правоохоронних (правозахисних) органів
У юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідає адвокатура, головною соціальною місією якої є захист прав людини. Рівень розвитку адвокатури є одним із індикаторів демократичності суспільства, показником стану захищеності прав людини.
Cтаття 55 Конституції України закріпила право кожної особи на правовий захист, а ст. 59, у свою чергу, закріплює право на правову допомогу, визначаючи, що ці дії покладаються саме на адвокатуру. Втілення в життя положень Конституції України вимагає принципово нового погляду на соціальну цінність адвокатури в демократичному суспільстві.
Адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатура є невід’ємним елементом суспільного устрою, хоча ї є недержавною інституцією та не відноситься до державних правоохоронних органів, проте виконує функцію особливої державної ваги, захищаючи права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.
4. Міжнародно-правові та національні стандарти і принципи діяльності адвокатури
Міжнародно-правові стандарти функціонування та реформування адвокатури визначені в межах 2 підсистем – документів Організації Об’єднаних Націй і документації Ради Європи (Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року тощо).
Вони можуть бути поділені на професійні й організаційно-правові. До перших належать: незалежність, професійна етика, освіта й підвищення професійної кваліфікації, конфлікт інтересів, несумісність інших занять з адвокатською діяльністю, гонорарна практика, конфіденційність, професійне страхування, взаємовідносини із судом, допуск до адвокатської діяльності, участь адвоката в міжнародних судах. Другі включають: закони, нормативно-правові акти й документи, міждержавні договори та угоди, що закріплюють професійні стандарти адвокатської діяльності в національному законодавстві і правовій системі України.
Особливе місце в системі міжнародно-правових орієнтирів для удосконалення вітчизняної адвокатури посідають нещодавно прийняті Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.
Незважаючи на різноманіття органів та осіб, які надають кваліфіковану юридичну допомогу, жоден з них не може замінити адвокатуру. Переважна більшість суб’єктів можуть надавати таку допомогу тільки стосовно певних аспектів правової системи, тоді як діяльність адвокатури має універсальний характер і ґрунтується на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
У Правилах адвокатської етики, затверджених установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, серед основних принципів адвокатської етики визначені незалежність та свобода адвоката у здійсненні адвокатської діяльності, дотримання законності, домінантність інтересів клієнтів, неприпустимість конфлікту інтересів, конфіденційність, компетентність та добросовісність, повага до адвокатської професії, обмежені вимоги до рекламування адвокатської діяльності.
Рекомендована література
Базова література
Нормативні акти та матеріали судової практики
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.
Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.
Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010. – 160 с.
Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.
Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.
Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.
Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - N 2-3. - Ст.11.
Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: Закон України в ред. 18 травня 2010 р. № 2258 // Голос України. – 2010. - № 93.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 24. - ст.207
Про Конституційний суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.
Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.
Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.
Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.
Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.
Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. – К., 2006.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305 “ Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах ”. – К., 2012.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1362 “Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу та вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги”
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1363 “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”.
Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 року № 2338/5 “Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України суб’єктів первинного фінансового моніторингу”. – К., 2010.
Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2339/5 “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України”.
Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2340/5 “Про затвердження Порядку розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій”.
Наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2011 N 3047/5 “Про затвердження Порядку роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги”.
Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: Постанова Кабінету Міністрів України № 302 від 27 квітня 1993 р.
Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013 р. № 394 “Про затвердження Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”.
Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 25 липня 2013 року № 31 “Окремі питання видання та скасування центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги доручень для підтвердження повноважень захисника у кримінальному провадженні”.
Положення про Раду адвокатів України, затверджене установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.
Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затверджене установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.
Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.
Рішення Ради адвокатів України № 26 від 17 грудня 2012 року “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України”.
Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №35 “Про затвердження Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги”.
Рішення Ради адвокатів України № 72 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Положення про про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування”.
Рішення Ради адвокатів України № 77 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону ”.
Рішення Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 року “Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації адвокатами України ”.
Рішення Ради адвокатів України № 123 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Положення про помічника адвоката”.
Рішення Ради адвокатів України № 125 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю”.
Рішення Ради адвокатів України № 153 від 01 червня 2013 року “Про затвердження Програми складання кваліфікаційного іспиту”.
Рішення Ради адвокатів України № 154 від 01 червня 2013 “Про затвердження Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні”.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07 грудня 2012 року “Про затвердження Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ”.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 24 – 30.
Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В. // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 6. – С. 32 – 41.
Статут громадської організації "Спілка адвокатів України", зареєстрований Міністерством юстиції України від 14 листопада 1990 року.
Література
Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.
Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.
Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты. – М.: “Юрлитинформ”, 2006. – 336 с.
Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.
Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный университет, 2010. - 349 с.
Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.
Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.
Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.
Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.
Зейкан Я.П. Адвокат: цивільні справи: методичні поради. - К., 2012. – 688 с.
Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.
Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.
Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.
Святоцька В. Адвокатура в Україні крізь призму загальних принципів організації та діяльності адвокатури у державах ЄС // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 375-379.
Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.
Сонькин С.Б. Адвокат в Европейском Суде по правам человека: Информационно-методические материалы и комментарии / Под общ. ред. А.П. Галоганова. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 288 с.
Строган А.Ю. Клопотання як самостійний інститут кримінально-процесуального права: Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві: Монографія. ─ К.: Істина, 2009. ─ 456 с.
Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.
Фурса С.Я., Фурса Є.І. Адвокат у цивільному процесі: Науково-практичний посібник – К.: КНТ, 2006. – 448 с.
Яновська О.Г., Лазебний Л.Л. Кримінальне провадження. Процесуальні документи захисту: Посібник. – К.:Прецедент, 2013. – 160 с.
Додаткова література
Адвокатура: Учеб. материалы / Под ред А.В. Клигмана и Е.Ф. Хейфеца. – М., 2001.
Ария С.Л. Защитительные речи и жалобы. – М., 1991.
Бедь В.В. Психологічна підготовка адвоката-захисника // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, Астропрінт, 1999. - С. 229-233.
Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. – М., 1978.
Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.
Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2000.
Головань І. В. До питання про поняття адвокатської діяльності // Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 12-15.
Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 301 с.
Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.
Защита по уголовному делу /Под ред. Львовой Е.Ю. – М.: Юристъ, 1998. – 216 с.
Історія адвокатури України / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, О.Д. Святоцького. – К., 1992.
Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Избранные произведения. – М., 1956.
Козлов О. Адвокат. Зачем нужен? Как выбрать? – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2009. – 128 с.
Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.
Косенко М.С. Досвід зарубіжних країн щодо організаційно-правових засад
діяльності дисциплінарних органів адвокатури // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 2. – С. 151-158.
Кучерена А. Г.Адвокатура в условиях судебно-правовой реформы в России. – М.: Юркомпани, 2009. – 432 с.
Мойсак С.М. Роль адвоката при складанні адміністративного позову // Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 29-32.
Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.
Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.
Смоленский М.Б. Адвокатская деятельность и адвокатура в РФ. – Ростов н/Д: Феникс, 2002.
Стецовский Ю.И. Адвокатура и государство. – М.: Юристъ, 2007. – 606 с.
Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: Наука, 1984. – 144 с.
Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.: Спарк, 1997. – 112 с.
Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.
Електронні ресурси
Національні електронні ресурси
Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua
Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua
Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua
МВС України http://www.mvs.gov.ua
Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua
Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua
Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua
Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua
Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua
Центр інформації та документації
Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua
Луганський державний університет внутрішніх
справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua
міжнародно-правові сайти
Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org
Рада Європи http://www.coe.int
Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int
Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int
Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov
Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr
Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru
Тема 1.2 Сучасний стан української адвокатури в умовах судово-правової реформи
Семінарське заняття
Мета заняття: перевірити, поглибити і закріпити знання студентів про сутність інституту адвокатури в сучасних умовах реформування державно-правового апарату та його місце у правоохоронній системі, основні етапи розвитку адвокатури в історії світової та української державності, міжнародно-правові стандарти діяльності адвокатури, її завдання та правове регулювання, принципи організації і діяльності адвокатури, гарантії її незалежності та шляхи реформування.
Опорні поняття: “адвокатура", "правовий захист", “правова допомога", "завдання адвокатури", "взаємодія", “оратор", “представництво", "громадська організація", “генеза", “оратор", “логограф", “прокуратор", “баристер".
План cемінарського заняття
Основні етапи розвитку адвокатури в історії світової та української державності
Адвокатура України в сучасних умовах: сутність, завдання та місце у системі правоохоронних (правозахисних) органів
Реалізація міжнародно-правових стандартів діяльності адвокатури в українському законодавстві, що регламентує її роботу
Принципи організації і діяльності адвокатури України
Предмет, структура та система курсу "Адвокатура України".
Теми рефератів, докладів
1. Розвиток інституту адвокатури у середньовічний період.
2. Концептуальні шляхи удосконалення законодавства про адвокатуру
3. Адвокатура і Спілка адвокатів України: співвідношення та взаємодія
Питання для самоконтролю та самоперевірки:
1) У чому полягає правоохоронна (правозахисна) спрямованість діяльності адвокатури?
2) Розкрийте поняття адвокатури України
3) Взаємодія адвокатури з органами державної влади
4) Правове регулювання діяльності адвокатури
5) Рокрийте зміст принципу конфіденційності у діяльності адвоката
6) Окресліть проблеми забезпечення незалежності адвокатури
Методичні рекомендації
Невід’ємними складовими продуктивної, раціонально організованої самостійної роботи студента із засвоєння передбачених навчальною програмою та деталізованих в межах даної теми навчальних питань та завдань є вивчення рекомендованого до теми законодавства та практики його застосування, статистичної звітності, навчально-методичних та наукових видань, в тому числі й іноземних, шляхом аналізу як письмових, так й електронних джерел, виконання практичних завдань.
Під час підготовки до семінарського заняття слід мати на увазі, що ратифікувавши Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні засоби правового захисту (ст. 13).
У юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідає адвокатура, головною соціальною місією якої є захист прав людини. Рівень розвитку адвокатури є одним із індикаторів демократичності суспільства, показником стану захищеності прав людини.
Розгляд теми семінару передбачає необхідність звернення до положень Основного закону, зокрема стаття 55 Конституції України закріпила право кожної особи на правовий захист, а ст. 59, у свою чергу, закріплює право на правову допомогу, визначаючи, що ці дії покладаються саме на адвокатуру. Втілення в життя положень Конституції України вимагає принципово нового погляду на соціальну цінність адвокатури в демократичному суспільстві.
До основних етапів розвитку вітчизняної адвокатури слідвіднести: (1) так звана «предадвокатура», що функціонувала до судової реформи 1864 р.; (2) адвокатура в часи виникнення Судових Статутів 1864 р., що діяла у формі присяжних і приватних повірених (до 1917 р.); (3) адвокатура, що діяла після Жовтневої революції 1917 р.; (4) адвокатура в добу існування СРСР; (5) адвокатура незалежної України.
Ті, хто навчається, мають підійти до аналізу питань плану семінарського заняття та з’ясування ролі адвокатури в сучасних умовах в контексті аналізу Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI та підзаконних актів, прийнятих на його розвиток.
Адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатура є невід’ємним елементом суспільного устрою, хоча ї є недержавною інституцією та не відноситься до державних правоохоронних органів, проте виконує функцію особливої державної ваги, захищаючи права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.
Міжнародно-правові стандарти функціонування та реформування адвокатури визначені в межах 2 підсистем – документів Організації Об’єднаних Націй і документації Ради Європи (Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року тощо).
Особливе місце в системі міжнародно-правових орієнтирів для удосконалення вітчизняної адвокатури посідають нещодавно прийняті Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.
Діяльність вітчизняних адвокатів повинна ґрунтуватися на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Рекомендована література
Базова література
Нормативні акти та матеріали судової практики
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.
Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.
Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010. – 160 с.
Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.
Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.
Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.
Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.
Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.
Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.
Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.
Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1362 “Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу та вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги”
Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2339/5 “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України”.
Наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2011 N 3047/5 “Про затвердження Порядку роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги”.
Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: Постанова Кабінету Міністрів України № 302 від 27 квітня 1993 р.
Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013 р. № 394 “Про затвердження Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”.
Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 25 липня 2013 року № 31 “Окремі питання видання та скасування центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги доручень для підтвердження повноважень захисника у кримінальному провадженні”.
Положення про Раду адвокатів України, затверджене установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.
Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.
Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №35 “Про затвердження Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги”.
Література
Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.
Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.
Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.
Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный университет, 2010. - 349 с.
Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.
Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.
Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.
Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.
Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.
Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.
Святоцька В. Адвокатура в Україні крізь призму загальних принципів організації та діяльності адвокатури у державах ЄС // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 375-379.
Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.
Строган А.Ю. Клопотання як самостійний інститут кримінально-процесуального права: Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві: Монографія. ─ К.: Істина, 2009. ─ 456 с.
Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.
Яновська О.Г., Лазебний Л.Л. Кримінальне провадження. Процесуальні документи захисту: Посібник. – К.:Прецедент, 2013. – 160 с.
Додаткова література
Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.
Головань І. В. До питання про поняття адвокатської діяльності // Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 12-15.
Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 301 с.
Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.
Історія адвокатури України / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, О.Д. Святоцького. – К., 1992.
Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Избранные произведения. – М., 1956.
Козлов О. Адвокат. Зачем нужен? Как выбрать? – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2009. – 128 с.
Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.
Косенко М.С. Досвід зарубіжних країн щодо організаційно-правових засад
діяльності дисциплінарних органів адвокатури // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 2. – С. 151-158.
Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.
Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.
Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.: Спарк, 1997. – 112 с.
Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.
Електронні ресурси
Національні електронні ресурси
Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua
Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua
Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua
МВС України http://www.mvs.gov.ua
Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua
Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua
Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua
Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua
Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua
Центр інформації та документації
Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua
Луганський державний університет внутрішніх
справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua
міжнародно-правові сайти
Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org
Рада Європи http://www.coe.int
Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int
Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int
Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov
Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr
Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru
Тема 2.1 Правовий статус адвоката в Україні
Лекція
Мета заняття: поглибити та систематизувати знання студентів про права та обов'язки адвоката, види і гарантії адвокатської діяльності, зміст і правове значення адвокатської таємниці та адвокатської етики, правовий статус кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, механізм притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Опорні поняття: "адвокат", "юридична практика", “правовий статус", "угода про надання правової допомоги", "адвокатська таємниця", "адвокатська етика", "принцип", "гарантії", "дисциплінарна відповідальність", "міжнародно-правові стандарти".
План лекції
1. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю.
2. Організаційні форми і види адвокатської діяльності
3. Права, обов’язки і дисциплінарна відповідальність адвоката, гарантії адвокатської діяльності
4. Адвокатське самоврядування
5. Правові основи укладення і розірвання договору про надання правової допомоги між адвокатом і клієнтом.
Тези лекції
1. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим законом. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про:
1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту;
2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.
Новелою Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року стало запровадження інституту стажування для особи, яка бажає стати адвокатом, що полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність та здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.
При цьому керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. Рада адвокатів регіону може призначити керівника стажування з числа адвокатів, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.
Особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України. Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
2. Організаційні форми і види адвокатської діяльності
Організаційні форми адвокатської діяльності доцільно класифікувати на ті що, не пов’язані з утворенням юридичної особи (здійснення адвокатської діяльності індивідуально адвокатом як самозайнятою особою) та ті, що пов’язані з утворенням юридичної особи, причому серед останніх слід виокремити одноособові (створене одним адвокатом адвокатське бюро) та колективні (створене шляхом об’єднання двох або більше адвокатів адвокатське об’єднання).
Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
Системний аналіз Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” дозволяє виокремити три основні види (напрямки) адвокатської діяльності:
1) захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
2) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
3) інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
Деталізований перелік видів адвокатської діяльності міститься у статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зокрема, до них віднесені:
1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
3. Права, обов’язки і дисциплінарна відповідальність адвоката, гарантії адвокатської діяльності
Правовий статус адвоката насамперед утворений сукупністю його прав та обов’язків, які включають наступні:
| Професійні права адвоката | Професійні обов’язки адвоката |
| 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими законами. | 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. 7) дотримуватися заборони: а)використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; б) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; в) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; г) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом. |
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:
1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;
2) порушення дисциплінарної справи;
3) розгляд дисциплінарної справи;
4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:
1) порушення присяги адвоката України;
2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов’язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили;
4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
Гарантії адвокатської діяльності включають (але не обмежуються ними) наступні:
1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності;
2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом;
3) проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;
4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності;
5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості;
Дата публикования: 2014-11-04; Прочитано: 606 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
