Лекція 27. Забезпечення виконання зобов'язань

Тема 23. Забезпечення виконання зобов'язань.

1. Завдаток.

2. Притримання.

3. Порука.

4. Банківська гарантія

1-2.Завдаток. Притримання

У відповідності зі ст. 570 ЦК завдаток - це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у ра­хунок належних з нього за договором платежів, на підтвер­дження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Дого­вір про завдаток має оформлятися письмово під страхом ви­знання його нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Тому ст. 571 ЦК встановлює, що, коли порушення зобов'я­зання сталося з вини боржника, завдаток залишається у креди­тора, а коли це сталося з вини кредитора, він зобов'язаний по­вернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. У разі припинення зобов'я­зання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання, завдаток підлягає поверненню.

Таким чином, завдаток виконує такі функції: авансування, доказування, забезпечення виконання зобов'язання, компенса­ція інтересів сумлінної сторони зобов'язання.

За своїми функціями завдаток відрізняється від авансу, який виконує лише платіжну функцію та функцію доказування, і незалежно від причини невиконання підлягає поверненню. За­вдаток, крім цих функцій, як зазначалося, виконує ще й функ­цію забезпечення - сума, передана як завдаток, зараховується в рахунок виконання основного зобов'язання і в цій частині гарантує його виконання. У разі невиконання зобов'язання за­вдаток також виконує забезпечувальну функцію, оскільки не­винна сторона отримує, як мінімум, суму, що дорівнює розміру завдатка.

Крім того, завдаток може виконувати також компенсаційну функцію, бо сторона, що відповідає за невиконання або нена­лежне виконання зобов'язання зобов'язана відшкодувати ін­шій стороні збитки із заліком суми завдатка.

Новим видом забезпечення виконання зобов'язань є притримання, передбачене статтями 594-597 ЦК України.

Сутність права притримання полягає в тому, що кредитор, у якого знаходиться річ, призначена для передачі боржнику або особі, вказаній боржником, у випадку невиконання боржником в термін зобов'язання по оплаті цієї речі, або компенсації кре­дитору пов'язаних з нею витрат і інших збитків, має право утри­мувати її у себе доти, доки відповідне зобов'язання не буде виконане.

Слід звернути увагу на те, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки закону (ст. 594 ЦК України) і не по­требує, щоб воно було передбачено договором між кредитором та боржником.

Отже, за загальним правилом, підставою для виникнення забезпечувального зобов'язання є закон.Проте, це, безумовно, стосується лише випадків притримання майна, яке знаходить­ся у кредитора у зв'язку з існуванням певного зобов'язання, до виконання якого він і притримує майно.

Якщо ж майно знаходиться у кредитора у зв'язку з одним зобов'язанням, а під загрозою опиняється виконання обов'яз­ків цим же боржником по інших зобов'язаннях щодо цього ж кредитора, то притриманням речі вимоги кредитора можуть забезпечуватися лише за умови, що інше не встановлене дого­вором сторін або законом.

Вимоги кредитора, що притримує річ, задовольняються з її вартості в обсязі і в порядку, передбачених для задоволення вимог, забезпечених заставою (ст. 597, 591 ЦК України).

3-4. Порука.Банківська гарантія

За договором поруки поручитель (це може бути одна особа або кілька осіб) частково або у повному обсязі поручається пе­ред кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ст. 553 ЦК).

Отже, порука - це договір, по якому до зобов'язання основ­ного боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається. У випадку неспроможності основ­ного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручав­ся, тобто поручитель.

Гарантія полягає в тому, що інша фінансова установа, стра­хова організація (гарант) поручається перед кредитором (бене-фіціаром) за виконання боржником (принципалом) свого обо­в'язку. Іншими словами, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Отже гарантія, як і порука, має на меті залучення до зобов'я­зання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло би слугувати для задоволення вимог кредитора за основ­ним зобов'язанням, а тому є надійним, твердим забезпеченням виконання зобов'язань.

Характерними ознаками гарантії є те, що вона:

1) має самостійний характер. Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гаран­тії міститься посилання на основне зобов'язання;

2) має особливий суб'єктний склад (в якості гаранта можуть виступати тільки банки, інші фінансові установи, страхо­ві організації);

3) не обмежується строком пред'явлення кредитором позов­них вимог до гаранта;

4) має оплатний характер;

5) є безвідкличною.