Відмінювання прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Тверда, м’яка, мішана групи прикметників

За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні й короткі.

Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.

У народній творчості та в поезії вживаються також нестягнені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (замість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді). Наприклад: Любив козак три дівчиноньки: чорнявую та білявую, третю руду та поганую. Нічка розсипала зіроньки яснії (Нар. творчість). Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка).

Нестягнені повні форми трапляються також у прислів'ях: Хата чужая як свекруха лихая. Ні гульня, ні робота, коли рванії чоботи. На сухеє дерево і вогонь пада.

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен.

У сучасній українській мові без певного стилістичного забарвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад.

Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок «Івановий» не є нормативними.

Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт', але тільки королевий цвіт.

Інші короткі прикметники вживаються лише в народній творчості та в поезії: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. творчість). Шумить в кімнаті зелен гай (О. Ющенко).

Прикметники мають дві групи відмінювання:

тверду — з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини: білий, біла, біле; гарячий, гаряча, гаряче; народний, народна, народне; батьків, батькова, батькове;

м'яку — з основою на м'який н або й: синій, синя, синє;

ранній, рання, раннє; безкраїй, безкрая, безкрає.

До м'якої групи належать більшість прикметників:

а) на -дній, -тній: безодній, будній, городній, задній, (але: природний); братній, всесвітній, досвітній, достатній, незабутній, новітній, самодостатній, самотній (але: самітний), старосвітній, суботній, хатній;

б) на -жній, -шній: ближній, дорожній, заміжня, мужній, нижній, подовжній, подружній, порожній, справжній, художній; машній, завтрашній, зовнішній, колишній,, торішній, тутешній;

в) інші: безкрайній, верхній, вечірній, давній, дальній, древній, крайній, осінній, останній, пізній, ранній, синій, сторонній, безкраїй, довгошиїй, довговіїй.

Слід розрізняти прикметники дружній (належний другові, сповнений почуття дружби: дружній погляд) і дружний (зв'язаний дружбою, злагоджений: дружний гурт).

Ознаки обох груп мають при відмінюванні прикметники на -лиций: блідолиций, довголиций, круглолиций і т. д.

Усі інші прикметники належать до твердої групи.

Прикметники змінюються за відмінками, родами (в однині) і числами. На відміну від іменників, закінчення в усіх прикметниках однотипні. Є лише деякі відмінності у вживанні и та і в закінченнях прикметників твердої і м'якої груп.

У називному відмінку чоловічого роду нульове закінчення мають присвійні прикметники на зразок батьків, материн. Прикметники в середньому роді мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, тільки в називному й знахідному відмінках у твердій групі вони мають закінчення -є, а в м'якій —є: біле, синє.

Прикметники на -лиций здебільшого відмінюються, як прикметники твердої групи. У них лише перед голосними заднюго ряду а, о, у кінцевий звук ц стає м'яким (як у займеннику цей).

23. Числівник. Власне-кількісні, збірні та дробові числівники, питання про неозначено-кількісні та порядкові числівники. Групи числівників за морфологічною структурою. Граматичні категорії числівників.

Числівник називає кількість предметів або порядок їх І при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

За значенням числівники поділяються на кількісні й порядкові.

Кількісні числівники називають кількість предметів і відповідають на питання с к і л ь к и? До них належать:

а) власне кількісні — називають кількість окремих предметів: нуль, один, три, п 'ятнадцять, сто двадцять, мільйон, трильйон, квадрильйон

б) дробові — називають кількість частин предмета: одна десята, дві треті, сім двадцятих, пів, півтора, півтораста',

в) збірні — називають кількість сукупних предметів: двоє, обидва, обоє, четверо, десятеро, двадцятеро, тридцяте­ро, двійко, четвірко',

г) неозначено-кількісні — вказують на приблизну кількість: багато, мало, немало, чимало, кілька, кільканад­цять, кількадесят, кількасот.

Числівник один, крім власне числового значення, у контексті може мати ще значення:

а) прикметника «самотній»: Один я на світі без роду доля — стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко);

б) прикметника «єдиний», «спільний»: Воля одна в нас, і одна в нас мета (М. Рильський);

в) займенника «той самий»: Чи їде, чи ходить, — на одне виходить (Нар. творчість);

г) займенника «якийсь»: Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка).

Порядкові числівники вказують на порядок предметів при лічбі і відповідають на питання к о т р и й? За своєю формою й синтаксичною роллю вони близькі до прикметників (тому їх іноді відносять до прикметників): перший, п'ятий, десятий, сотий, тисяча дев'ятсот тридцять другий, п'ятдесятидвох-мільйонний.

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені.

Числівники, які мають у своєму складі лише один корінь, називаються простими: один, два, десять, сорок, сто, тисяча, кілька. До простих відносять і назви другого десятка та назви десятків, частину -(надцять трактуючи як суфікс: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять.

Числівники, які пишуться одним словом, але мають у своєму складі два або більше коренів, називаються складними: п'ятдесят, шістдесят, п'ятсот, шістдесятий, стодвадцятип 'ятитисячний.

Числівники, які складаються з двох або більше окремих слів, називаються складеними: двадцять один, сто сорок п 'ять, тисяча дев 'ятсот дев 'яносто перший. Сюди належать і дробові числівники: одна друга, дві треті, п 'ять десятих, сто двадцять три тисячні.

Числівники мають такі граматичні ознаки.

1. Усі числівники, за винятком пів, півтора, півтори, півтораста, двійко, трійко, мало, чимало, змінюються за відмінками, відповідаючи на питання: називний відмінок — скільки?; родовий — скількох?; давальний — скільком?; знахідний — дорівнює називному, коли йдеться про неістот, або родовому, коли йдеться про істот; орудний — скілько-м а?; місцевий — н а с к і л ь к о х?

Числівник один і всі порядкові змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники чи відповідні займен­

ники: один — одна — однієї — одні; перший — перша — перші —перших. Числівник перший може мати ще форму найперший у значенні «який передує всім іншим».

Числівники два, обидва, півтора мають форму чоловічого (середнього) і жіночого родів: два — дві, обидва — обидві,

півтора — півтори. Числівник обоє вживається переважно для означення двох осіб різної статі (і він, і вона) або лише двох предметів, назва яких має форму середнього роду або тільки множини (обоє рябоє, обоє очей, обоє дверей). Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд мають рід і змінюються за відмінками й числами, як іменники.

Слова з кількісним значенням одиниця, двійка, трійка, пара, десяток, дюжина, сотня, чверть, третина, половина належать до іменників.