Граматика як розділ мовознавства. Граматичне значення і граматична форма слова. Морфологічні категорії. Принципи морфологічного аналізу слова

Граматика (первісне тлумачення - «техніка читати і писати букви») – науково-лінгвістична дисципліна, яка вивчає закони творення і зміни слів, словосполучень і речень певної мови.

До складу граматики входять: морфологія і синтаксис.

Морфологія і синтаксис мають спільні граматичні явища, але різняться за характером.

Основними поняттями граматики є: граматичне значення, граматична форма і граматична категорія.

Граматика – сукупність правил зміни слів і сполучуваності морфів у слова, слів у словосполучення і речення, тобто поєднання елементів нижчого рангу у значеннєві одиниці вищого рангу з метою реалізації комунікативної і пізнавальної (когнітивної) функції мови.

Граматика – це наука, вчення про її об'єкт, розділ мовознавства, що вивчає закономірності та особливості будови і форми слів, словосполучень, речень і тексту.

Граматика як будова, устрій, структура мови є системою систем, що об'єднує словотвір, морфологію, синтаксис. Ці системи називають підсистемами граматичної будови, або різними її рівнями. Кожна граматична підсистема має свої одиниці.

Одиницею словотвору як граматичної підсистеми є система словотвірних моделей. Вона охоплює всі закономірності творення похідних слів.

Одиницею морфології є слово як система словоформ, що становлять парадигму.

Одиниці синтаксису – різні синтаксичні конструкції: словосполучення, речення, тобто одиниці, більші за слово, а також структури вищого рівня (абзаци, тексти), хоч питання про належність їх до одиниць граматики є зараз дискусійним.

Існують тісні взаємозв'язки між підсистемами граматики: словотвором, морфологією та синтаксисом.

Дуже тісний зв'язок між морфологією і синтаксисом. Морфологія вивчає зміни форм слів, але ці зміни виникають лише тоді, коли слова поєднуються між собою в речення. Отже, всі наявні в морфології явища спочатку були в синтаксисі. Наприклад, словоформи іменників формуються в синтаксичні словосполучення (немає книги, бачу книгу).

У складі смислової стурктури слова розрізняють лексичне і граматичне значення слова.

Лексичне значення позначає, лінгвізує конкретне явище, предмет, поняття, передає реальний зміст слова щодо дійсності.

Граматичне значення:

1) Типове, спільне для багатьох слів;

2) Виявляє спільне між словами з різним лексичним значенням;

3) Ставить слова у взаємозалежність, зв'язок, забезпечуючи правильне розуміння дійсності;

4) Виражається за допомогою афіксів, що входять до складу слова;

5) Кількість граматичних значень є вичерпною, як і кількість засобів, що їх виражає.

Засоби вираження граматичного значення:

1. Флексія – найтиповіший і основний засіб вираження граматичного значення у багатьох слов'янських та неслов'янських мовах. Встановлює рід, число, відмінок в іменниках, прикметниках, дієприкметниках, займенниках; особу, рід, число в дієсловах. У багатьох словах граматичне значення виражає нульова флексія (дощ).

2. Суфікси, префікси, постфікси – можуть творити слова з новим лексичним значенням (дід-прадід, дуб-дубовий). Творять ступені порівняння прикметників (добрий-добріший-найдобріший); значення відмінка (ім'я-імені); значення числа (небо-небеса); значення виду (писати-дописати); значення стану (вчити-вчитися).

3. Наголос – творить значення відмінка (рУки – Н.в. множ., рукИ – Р.в. одн.), значення виду (вИсипав – док. вид, висипАв – недок. вид).

4. Службові слова (прийменники, частки) (на підлозі; хай спить).

5. Чергування звуків – значення виду (винести – док. вид; виносити – недок. вид), значення відмінка (рука-руці).

6. Суплетивізм – значення відмінка (я-мене), значення виду (ловити-упіймати).

7. Порядок слів (Гнів розвіє радість. Радість розвіє гнів.).

8. Інтонація – несе інформацію про різний зміст повідомлення. На письмі функцію інтонації показують розділові знаки (Зустрів брата художника. Зустрів брата-художника).

9. Синтаксичний зв'язок як засіб вираження граматичного значення невідмінюваних слів за допомогою формальних ознак інших слів (Холодне солов'їне соло/ І розсипались на панелі мої рондо/ Я б, напевно, помер/ Якби не було кіно.)

Граматична форма – це засіб вираження граматичного значення.

Граматична форма – це мовний знак, за допомогою якого регулярно виражається граматичне значення.

Академік Шахматов і Виноградов подають таке визначення: «Граматична форма – це видозміни одного й того ж повнозначного слова, яких воно набуває в реченні залежно від граматичних зв'язків з іншими словами».

Білодід не вживає термін «граматична форма». Він вживає термін «морфологічна форма», виділяючи 2 види форм: морфологічну (виявляється на рівні видозмін того самого повнозначного слова) і синтаксичну (виявляється на рівні поєднуваності слів у структурі речення). Морфологічна форма включає систему закінчень і основ.

Граматична форма – це єдність граматичного значення і засобів його вираження. Граматичного значення не існує окремо без засобу вираження, а засіб вираження свідчить про наявність граматичного значення.

Граматична форма = Граматичне значення + Засоби його вираження

До морфологічних категорій на­лежать категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, спо­собу, особи.

Морфологічні категорії поділяються на класифікаційні і словозмінні.

Класифікаційні ка­тегорії — це такі, в яких члени виступають як рубри­ки класифікації слів. Так, наприклад, категорія роду іменників і категорія виду дієслова є класифікаційни­ми, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами (кожен іменник належить до певного роду), а дієслова належать до однієї з трьох рубрик — до діє­слів доконаного чи недоконаного виду або двовидових.

Словозмінні — це граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від партнера, з яким воно по­єднується в мовленнєвому ланцюжку. Наприклад, ка­тегорія роду прикметників. Прикметники не класифі­куються, а відмінюються за родами (кожен прикмет­ник у слов'янських мовах має форми всіх трьох родів; наприклад укр. великий, велика, велике). Класифікація граматичних категорій графічно має такий вигляд: