Основні форми організації внутрішньої торгівлі в Україні. Фінансова політика

Головним джерелом бюджетних доходів царської Росії в першій половині XIX ст. були оброчний і подушний податки з селян, шинкові і митні збори, податки з капіталів і торгових оборотів, незначні податкові збори з дворян. У 1839-1843 рр. була проведена фінансова реформа з метою впорядкування грошового обігу, вдосконалення фінансових відносин.

Проте у зв'язку із зростанням державних і особливо військових витрат мирський уряд знов удався до емісії нових кредитних квитків, які почали знецінюватися. У 1962 р. була зроблена спроба чергової грошової реформи, згідно якої вирішувався обмін кредитних квитків на золото і срібло, але вже в кінці наступного року обмін був скасований.

Головними формами організації внутрішньої торгівлі в Україні в XIX ст. залишалися ярмаркова, базарна і постійна стаціонарна торгівля.

Торгові обороти окремих ярмарків були різними: від декількох сотів до декількох мільйонів карбованців

Дрібні міські, містечкові і сільські ярмарки обслуговували порівняно невеликий район, переважно навколишні населені пункти.

Торгівлю тут вели в основному місцевими товарами вроздріб. У цих ярмарках брало участь майже все місцеве населення. Постійною фігурою па дрібних ярмарках був торговец-скупник. Особливо потрібними ці ярмарки були в сільських місцевостях, де була слабо розвинена постійна торгівля, а збут сільськогосподарських продуктів, селянських промислових виробів не набув організованого характеру. Тривалість таких ярмарків обмежувалася одним-двома днями.

Великі міські ярмарки обслуговували господарсько-адміністративні регіони України, об'єднували їх в одне економічне ціле, також втягували українські землі в систему всеросійського ринку, були важливими пунктами всеросійського обміну. На цих ярмарках широко практикували оптову торгівлю, в якій головна роль належала купцям і поміщикам. На великі міські ярмарки привозили товари майже зі всіх українських губерній, багатьох центральних губерній Росії, з Білорусі, Польщі, Прибалтики.

Змінювалися форми і методи торгівлі на ярмарках. Ширше застосовували оптову торгівлю за зразками, у формі аукціонів. Наприклад, на Київському контрактовому ярмарку продаж-купівлю здійснювали в основному у формі контрактів (договорів) на товари, які були на місцях виробництва (хліб, цукор, метал, вугілля і тому подібне).

Деякі оптові ярмарки скорочували об'єм товарообігу, а деякі, навпаки, з проведенням залізниць розширювали торгівлю, перетворювалися на міжрайонні і всеросійські торгові пункти.

На оптових ярмарках в першу чергу посилилася тенденція спеціалізації торгівлі. Серед порівняно великого асортименту (понад 40 найменувань) виділявся один або декілька видів товарів, які визначали специфіку того або іншого ярмарку.

Таким чином, господарський розвиток України в цей період визначався її колоніальним статусом і носив аграрно-індустріальний характер.