Поняття цивільних правовідносин

Серед різноманітних видів зв'язків, що складаються в суспільстві (економічних, політичних, культурних, моральних та ін.), існують відносини, поведінка учасників яких регулюється нормами цивільно­го права. В результаті такої урегульованості ці відносини набувають особливих властивостей і стають цивільними правовідносинами. Та­ким чином, цивільні правовідносини - це урегульовані правом су­спільні відносини. Причому, якщо норми цивільного права звернені до широкого кола осіб, то кожне правовідношення, навпаки, носить конкретний характер, тому що виникає між чітко визначеними су­б'єктами - його учасниками. В зв'язку з цим цивільні норми в кожно­му правовідношенні знаходять свою безпосередню реалізацію.

У юридичній літературі по-різному визначається правова природа цивільного правовідношення. Склалися дві основні позиції щодо цього питання. Відповідно до першої правовідношення - це самостій­не ідеологічне відношення, відокремлене від реального суспільного відношення, тобто юридичний зв'язок, який пов'язує сторони між со­бою¹. Друга полягає в тому, що правовідношення розглядається як саме суспільне відношення, котре внаслідок його врегулювання нор­мами права набуває особливих властивостей правовідношення². Остання думка вбачається більш переконливою. Вона дає мож­ливість підкреслити головне: існує не два окремих види відносин (ті, що підлягають врегулюванню, та врегульовані - правові), а лише од­не - саме врегульоване правом відношення, тобто правовідношення.

Цивільні правовідносини мають загальні ознаки, властиві й іншим видам правовідносин, а саме: вони є конкретним суспільним зв'яз­ком, що виникає між його учасниками, які мають суб'єктивні права та обов'язки; здійснення суб'єктивних прав і обов'язків забезпечується можливістю застосування державного примусу тощо.

1 Толстой Ю.К. К теории правоотношения. -Л., 1959. -С. 30-31; Гражданское пра­
во: В 2-х томах. - Т. 1. Учеб. / Отв. ред. Е.А. Суханов. - М., 1998. - С. 89; Белов В. А.
Гоажданское право: Общая и Особенная части: Учеб. - М.: АО «Центр ЮрИнфоР»,
2003.-С. 368-369.

² Загальна теорія цивільного права. / За ред. О. А. Шдопригори, Д. В. Бобрової. —
Київ, 1992. -С. 60-61; Цивільне право України: Підруч.: У 2-х кн. /За ред. О. В.Дзери,
Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 78.; Цивільне право України: Акаде­
мічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. ЯМ. Шевченко. — Т. 1. Загальна час­
тина. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 62.

Однак цивільні правовідносини мають і низку особливостей, які в сукупності дають можливість відокремити їх від інших видів право­відносин. По-перше, це особисті немайнові та майнові відносини, що регулюються нормами цивільного права. По-друге, цивільні від­носини грунтуються на засадах рівності їх учасників і відсутно­сті елементів влади та підпорядкування однієї сторони другій, причому вбачається, що саме ця обставина є найбільш суттєвою осо­бливістю цивільних правовідносин. По-третє, учасники цивільних правовідносин мають автономію (відокремленість) та можуть здійснювати суб'єктивні права на власний розсуд. По-четверте, ци­вільні правовідносини можуть бути захищені специфічними ци­вільно-правовими засобами захисту, які в першу чергу мають май­новий і компенсаційний характер (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відновлення становища, яке існувало до пору­шення, тощо).

Отже, цивільні правовідносини - це особисті немайнові та май­нові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що вини­кають між: автономними і рівноправними суб'єктами, які наділе­ні суб'єктивними цивільними правами та суб'єктивними цивіль­ними обов'язками.