Розділі. ности в СССР», 1961 г.; «Правові питання індивідуального і колек­тивного житлового будівництва громадян у місті і робітничому сели­щі»

ности в СССР», 1961 г.; «Правові питання індивідуального і колек­тивного житлового будівництва громадян у місті і робітничому сели­щі», 1963 р.; «Основні проблеми права особистої власності в період будівництва комунізму», 1968 р.; «Защита жилищных прав граждан», 1970 г.; «Право граждан на жилище», 1986 г.) та інші. Проблеми влас­ності продовжили досліджувати В. М. Самойленко, О. П. Первомай-ський, І. В. Спасибо-Фатеева, О. М. Соловйов, а житлового права -М. М. Сібільов, Є. В. Богданов, В. І. Жуков, Ю. І. Зіоменко, Д. Ф. Швецов, О. М. Ситник, М. В. Іванчук, Р. М. Замуравкіна;

- сімейного права: «О разводе по русскому праву» (О. І. Загоров-ський, 1883 р.); О. А. Пушкін як співредактор і співавтор підручника з сімейного права (1982 р.); «Діюче законодавство про шлюб і сім'ю» (В. П. Маслов, О. А. Пушкін, 3. А. Щцопригора, 1972 р. та 1974 р.); «Майнові відносини у сім'ї» (В. П. Маслов, 1972 р.). Продовжили тради­ції науки сімейного права Л. О. Кузьмичова, І. В. Жилінкова («Право со­бственности супругов», 1997 р.; «Правовой режим имущества членов семьи», 2000 р.; «Брачный контракт (договор)», 2001 р.), О. А. Явор;

- правочинів та зобов'язань: «Принуждение, ошибка, обман и их влияние на юридическую сделку» (О. I. Загоровський, 1890 р.); «По­нятие залога в современном гражданском праве» (Л. А. Кассо, 1899 р.); «Залог товара в обороте» (С. И. Вільнянський, 1923 р.); «Пра­во застройки» (1923 р.), «Закон о рентном обложении» (С. Й. Вільнян­ський, 1923 р.); «К вопросу о применении поправочных коэффициен­тов» (С. Й. Вільнянський, 1923 р.); «Правовые условия имуществен­ного оборота государственных органов» (С. Й. Вільнянський, 1923 р.); «Положення про державні підряди і поставки» (С. Й. Вільнянський, 1926 р.); «Договірно-правові форми боротьби за якість продукцй» (М. В. Гордон, 1934 р.); «Система договоров в советском гражданском праве» (М. В. Гордон, 1954 р.); «Товарный аккредитив», «Порядок по­ставки в практике госорганов», «Кредитная реформа», «Поправки к кредитной рефоме», «Кредитно-розрахункові відносини» (С. И. Віль­нянський, 1955 р.); «Залоговое право» (Ч. Н. Азімов, 1993 р.), «Забез­печення виконання зобов'язань» (Ч. Н. Азімов, 1995 р.). Досліджен­ням цієї тематики в сучасних умовах займаються Л. М. Баранова, М. В. Домашенко, В. П. Жушман, О. А. Загорулько, В; М. Ігнатенко, М. В. Мороз, О. П. Печений, С. Н. Приступа, І. Й. Пучковська, М. М. Сібільов, О. С. Удовиченко, В. П. Янишен;

- авторське право та право інтелектуальної власності: «Основные проблемы советского авторского права» (М. В. Гордон, 1940 р.), «Со­ветское авторское право» (М. В. Гордон, 1955 р.); «Правовое регули­рование служебных изобретений научно-исследовательских и конс­трукторских организаций» (Ч. Н. Азімов, 1971р.); «Правовые формы научно-технического сотрудничества» (Ч. Н. Азімов, В. П. Маслов, О. А. Пушкін, В. А. Попов, 1976 р.); «Договорные отношения в облас­ти научно-технического прогресса» (Ч. Н.Азімов, 1981р.); «Научно-техническая информация и право» (Ч. Н. Азімов, 1987р); «Основы

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

патентного права» (Ч. Н. Азімов, 1994р.). Продовжили дослідження тематики права інтелектуальної власності С. Д. Волошко, Л. П. Ко-нєв, В. М. Крижна, Р. Б. Шишка та Н. Є. Яркіна.

Значного внеску зроблено професорами та викладачами кафедри у навчальний процесу. Протягом її існування видавалися такі під­ручники: «Хозяйственно-административное право» (С. Н. Ландкоф, 1931 р.); «Радянське цивільне право для юридичних шкіл» (1939 р., в якому співавтором був М. В. Гордон); «Лекции по советскому граж­данскому праву» (С. Й. Вільнянський, 1958 р.); «Лекции по граждан­скому праву» (М. В. Гордон, 1960 р.); «Радянське житлове^право» (В. П. Маслов, 1963 р.); «Советское гражданское право» (С. Й. Віль­нянський, 1966 р.); «Радянське цивільне право» (М. В. Гордон, 1966 р.); навчальний посібник з житлового права (В. П. Маслов, 1973 р.); «Советское гражданское право» в 2-х томах (під ред. В. П. Маслова, О. А. Пушкіна, 1977-1978 рр.; друге видання у 1983-1984 рр.); «Советское семейное право (под общ. ред. А. А. Пушкина, 1982 р.); «Цивільне право України» (за ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. При­ступи, В. М. Ігнатенка, 2000 р.).

Викладачі кафедри завжди брали активну участь у підготовці зако­нопроектів. Так проф. С. Й. Вільнянський брав участь у розробленні ЦК УРСР 1922 р. та ЦК УРСР 1963 р. Професор М. В. Гордон та, проф. О. А. Пушкін були членами робочої комісії з підготовки ЦК УРСР 1963 р., а проф. О. А. Пушкін також і Кодексу про шлюб та сім'ю (1969 р.), Житлового кодексу (1983 р.), ЦК України (2003 р.). Розробниками нового Цивільного кодексу України 2003 р. були В. Л. Мусіяка та М. М. Сібільов.

$ 3. Цивільне право як навчальна дисципліна

Традиційно вважається, що навчальна дисципліна, яка викладаєть­ся у вищому навчальному закладі, є певним комплексом знань та на­вичок, котрими студент повинен оволодіти у процесі вивчення відпо­відної науки за обраним фахом. Те ж саме можна сказати і про дисципліну цивільного права, на рівні якої студент юридичного ви­щого навчального закладу вивчає однойменну галузь правової науки. І це зрозуміло, бо знання ґрунтуються на знаннях і починаються із з'ясування того, що вже відомо, що напрацьоване попередниками і, перш за все, науковою думкою. Тому не випадково, що сама ци-вілістична наука має значення не тільки засобу, а й підґрунтя, основи вивчення цивільного права, перетворюючись таким чином у об'єкт пізнання.

В свій час О. А. Пушкін визначав навчальну дисципліну цивільно­го права як систему тих положень науки цивільного права, які роз­кривають значущість поняття цивільного права, використаних у на­уці і чинному законодавстві цивільно-правових категорій і пов'яза­них з ними юридичних конструкцій, а також тих положень науки, які безпосередньо розкривають зміст всіх інститутів та підгалузей ци-

78

Розділі

вільного права, що представлені або повинні бути представлені у чинному законодавстві¹.

Вивчення її відбувається у певних вузівських (академічних) умо­вах, відповідно до навчальних програм та планів юридичного вузу (факультету). За таких обставин завдання, до виконання яких покли­кана навчальна дисципліна, значною мірою визначаються тими зав­даннями, що повинен виконувати відповідний юридичний вуз (фа­культет). Останні ж пов'язані з цілями підготовки фахівців-юристів певного профілю. Таким чином, вивчення цивільного права через ного навчальну дисципліну має ціллю одержання студентом у проце­сі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання у діяльності фахівця-юриста, практика чи на­уковця.

Співвідношення між навчальною дисципліною і наукою ци­вільного права обумовлюється тим, що останньою визначається, перш за все, зміст навчальної дисципліни цивільного права. Наука для навчальної дисципліни є основним джерелом відомостей про існуючі факти цивільно-правового значення, напрацьовані теоретич­ні вчення, поняття, гіпотези тощо. Цивілістична наука складає мето­дологічну і теоретичну основу для навчальної дисципліни.

У той же час між навчальною дисципліною і наукою цивільного права не існує тотожності. Відмінності між ними суттєві і полягають у наступному. По-перше, якщо наукове пізнання цивільного права спрямоване на вирішення певних актуальних проблем і збагачення цивілістичної думки новими досягненнями, то навчальна дисципліна такої спрямованості не передбачає. Вона надає студентові теоретичні знання, положення, так би мовити, у готовому вигляді, внаслідок чо­го сама наука перетворюється в навчальну базу, а її основні положен­ня - в учбовий матеріал.

По-друге, наука цивільного права за своїм обсягом не регламенто­вана і у часі не безмежна, чого не можна сказати стосовно навчальної дисципліни. Це позначається на обсязі навчального матеріалу, до складу якого включаються лише ті теоретичні положення - поняття, категорії, концепції тощо, що необхідні для застосування у практич­ній діяльності фахівця-юриста.

Крім того, відмінності навчальної дисципліни від науки цивільно­го права існують й у особливостях їх предметів. Предметом навчаль­ної дисципліни цивільного права є саме цивільне право в усіх його відомих науці проявах: а) галузі права; б) системи законодавства; в) науки. Цей предмет має освітянський характер і безпосередньо по­в'язаний з навчальним процесом. До його складу входять: а) най­більш суттєві результати наукових досліджень; б) відомості про акту­альні проблеми, що досліджуються наукою; в) теоретичні висновки

¹ Дет.: Гражданское право Украины: Учеб. дога вузов МВД Украины (в 2-х част.). -Ч. 1. - Харьков, 1996. - С. 61.

щодо характеристики актів цивільного законодавства України, їх ди­наміки, механізму цивільно-правового регулювання суспільних від­носин та правозастосовчої практики та інше.

Численне коло питань, що охоплюються предметом навчальної дисципліни цивільного права, вимагає від студента значних зусиль і особливого підходу до їх осмислення. Тому не випадково у вищому юридичному навчальному закладі цивільне право викладається не як правова галузь чи система законодавства, а як цивілістична наука, тобто як система наукових знань, а не коментар чинного законодав­ства. Предмет навчальної дисципліни для студента є тим підґрунтям, на підставі якого формуються не тільки його власні думки, а й профе­сійна інтуїція стосовно оптимальності відповідних законоположень та їх адекватності суті і природі цивільно-правових явиш. Він зорієн­тований також на те, щоб студент не був стороннім спостерігачем за науковими дискусіями, а намагався формувати власне бачення проб­лем і шляхів їх вирішення.

Навчальний курс цивільного права покликаний створити підґрун­тя для подальшого розширення і поглиблення світогляду студента, вдосконалення професійних навичок, вміння вирішувати практичні питання при будь-яких обставинах, з котрими йому доведеться мати справу. Тому в цьому підручнику зроблена спроба переосмислення підходів до вивчення і викладання цивільного права у вищому юри­дичному навчальному закладі шляхом заміни традицій спрямування навчання «услід за законом» на науково-методологічний підхід до вивчення цивільно-правової матерії.

Отже, до основних функцій зазначеної навчальної дисципліни на­лежать: а) онтологічна; б) пізнавально-навчальна; в) евристична; г) методологічна; д) виховна; є) прикладна; є) прогностична.

Онтологічна функція (від «онтологія» - вчення про буття, в яко­му вивчаються загальні основи, принципи буття, його структура і за­кономірності) простежується у розміщених в навчальній дисципліні відповідях на загальні питання цивільно-правової галузі (наприклад, про її предмет, генезис і розвиток, місце у системі права України, ос­новні засади цивільно-правового регулювання відносин, основні га­лузеві поняття, наукові теорії і концепції стосовно цивільно-право­вих явищ тощо).

Пізнавально-навчальна функція близька до гносеологічної, ос­кільки навчальна дисципліна цивільного права виступає як основне для студента джерело знань і як засіб одержання освіти. Вона спрямо­вана на вивчення цивільного права як науки, а тому має основопо­ложне значення для вивчення цивільно-правових явищ.

Евристична функція (від грец.: Ьеигека - «еврика», яке означає певне відкриття, виникнення нової ідеї) природно притаманна на­вчальній дисципліні цивільного права. Адже студент у більшості ви­падків з науковими теоріями, законоположеннями, цивільно-пра­вовими явищами стикається вперше. Кожна лекція чи практичне за-

Во

няття дають студентові певні знання (інформацію), які йому раніше не були відомими.

Методологічна функція. Навчальна дисципліна є передумовою і засобом вивчення цивільного права як фундаментальної правової дис­ципліни. На ній грунтується теоретична і логічна цілісність знань ци­вільного права в усіх його аспектах, у тому числі як права приватного: категорії, принципи, висновки, ідеї котрого мають значення осново­положних для вивчення інших приватно-правових галузей (морсько­го, житлового, сімейного, міжнародного приватного права тощо), а та­кож для порівняльного аналізу публічно-правових галузей.

Виховна функція вбачається переважно у притаманних навчаль­ній дисципліні цивільного права властивостях впливу на правосвідо­мість студента і розвиток його індивідуальної правової культури як майбутнього фахівця-юриста.

Прикладна функція навчальної дисципліни випливає з того, що за своїм призначенням вона (дисципліна) покликана надати студентові певну кількість знань у комплексі з навичками та вмінням застосову­вати останні у майбутній практичній діяльності фахівця-юриста. Ґрунтуючись на цивілістичній науці, навчальна дисципліна органічно поєднується з правовою галуззю, системою цивільного законодавства та практикою його застосування. Тим самим забезпечується вивчення студентом цивільного права за принципом єдності теорії і практики.

Прогностична функція. На підставі вивчення закономірностей роз­витку цивільного права, результатів наукових досліджень і актуальних проблем, які цивілістичною наукою досліджуються в обсязі навчальної дисципліни, студент має можливість одержувати відомості не тільки про те, яким було цивільне право у минулому чи яким воно є тепер, а й про те, яким воно повинно бути у перспективі розвитку. Значення про­гнозування на рівні навчальної дисципліни полягає у тому, що воно сприяє пробудженню у студента думок, надає йому відповідної впевне­ності і зацікавленості в засвоєнні цивільно-правової матерії, обізнаність у якій має перспективу, перш за все, з практичної точки зору.

Функції навчальної дисципліни цивільного права між собою взаємо­пов'язані і одна одну доповнюють.