Визначення розміру шкоди та порядок її покриття

Розмір заподіяної роботодавцю шкоди залежить від декількох факторів, зокрема, від виду правопорушення, ступеня вини пра­цівника, характеру виробничої діяльності юридичної особи.

Основою для визначення шкоди, завданої роботодавцю, є дані бухгалтерського обліку. Розмір завданих збитків вираховується виходячи з балансової вартості майна з урахуванням зносу згід­но з установленими нормами. Це найбільш поширений спосіб об­числення розміру шкоди. При навмисному заподіянні шкоди (при недостачі, розкраданні, умисному знищенні або умисному зіпсутті матеріальних цінностей) розмір суми збитків для від­шкодування визначається за цінами, що діють у даній місцевос­ті на день відшкодування шкоди.

Пленум Верховного Суду України звертає увагу на ту обстави­ну, що при визначенні розміру шкоди слід враховувати чинне законодавство про ціни і ціноутворення. Вартість майна визна­чається на день виявлення шкоди, а у випадку зміни цін застосо­вуються ціни, що діють на день прийняття рішення про відшко­дування.

Стаття 135 та ч. 4 ст. 135³ КЗпП України складають правову базу застосування так званого кратного обчислення розміру шкоди, заподіяної роботодавцю розкраданням, умисним зіпсут-

25 4-25?.

тям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цін­ностей, а також у випадках, коли фактичний розмір шкоди пере­вищує її номінальний розмір.

Спеціальний порядок обчислення розміру заподіяної шкоди встановлений Законом України «Про визначення розміру збит­ків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 6 червня 1995 р. № 217/95-ВР. Положеннями цього Закону ви­значено характер порушень (недбалість у роботі, порушення спе­ціальних правил, інструкцій, розкрадання, знищення, недоста­ча, наднормативні втрати (за винятком тих, що стались у процесі технологічного процесу) та вид робіт (операції, пов'язані з заку­півлею, продажем, обліком, перевезенням, доставкою або вико­ристанням у процесі виробництва дорогоцінних металів, ювелір­них, побутових та промислових виробів, валютні операції), які дають підстави для притягнення працівників до відповідальнос­ті за цим Законом. Закон також встановлює спеціальні кое­фіцієнти для кратного обчислення розміру заподіяної шкоди (наприклад, коефіцієнт 2 стосовно вартості металу в чистому ви­гляді або коефіцієнт 3 щодо вартості валютних цінностей тощо).

Кратний розмір обчислення шкоди застосовується також на підставі «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116. Зокрема, відповідно до зазначеного По­рядку обчислюється шкода від розкрадання, знищення, недоста­чі основних фондів, продукції, яка виробляється для внутріш­ньовиробничих потреб, спиртової продукції, плодово-ягідних консервантів, бланків цінних паперів.

Загальний порядок відшкодування шкоди залежить від виду матеріальної відповідальності працівника.

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця шляхом відрахування із заробітної плати працівни­ка. Таке розпорядження має бути зроблене не пізніше двох тиж­нів з дня виявлення шкоди та подано до виконання не раніше се­ми днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не погоджується з відрахуванням або його розміром, то трудовий спір за його заявою може розглядатися у комісіях по трудових

спорах або у суді, якщо він вважає за потрібне відразу звернути­ся до суду.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом по­дання роботодавцем позову до місцевого суду. Такий позов може бути поданий протягом одного року з дня виявлення завданої шкоди. Днем виявлення шкоди вважається день, коли робото­давцю стало відомо про завдану шкоду. У тих випадках, коли шкоду встановлено за результатами інвентаризації матеріаль­них цінностей, при ревізіях або перевірках фінансово-господар­ської діяльності підприємства, днем її виявлення буде вважати­ся день підписання відповідного акта, висновку комісії або упов­новаженої особи, яка здійснювала перевірку. Якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності у порядку регре­су в зв'язку з відшкодуванням шкоди третій особі, днем, коли роботодавець дізнався про виникнення шкоди, буде вважатися день проведення виплати на користь цієї третьої особи.

Суд при визначенні розміру шкоди враховує ступінь вини та обставини, за яких було заподіяно шкоду.

Стаття 137 КЗпП передбачає обов'язкове зменшення розміру відшкодування шкоди у випадках, коли шкода є наслідком не лише вини працівника, а й відсутності умов для зберігання мате­ріальних цінностей. Пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що зменшення розміру шкоди допустиме лише у ви­няткових випадках, коли підтверджено наявність конкретних обставин, що перешкоджали працівникові виконувати належ­ним чином покладені на нього обов'язки. Зокрема, у випадку, коли шкода заподіяна при відсутності нормальних умов збе­рігання матеріальних цінностей, чи при неналежній організації праці¹.

Зниження розміру шкоди, що підлягає покриттю, не допуска­ється, якщо шкоду заподіяно злочинними діями працівників, вчиненими з корисливою метою.

Розмір шкоди, заподіяної з вини декількох працівників, ви­значається для кожного з них із врахуванням ступеня вини, ви­ду та меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом

¹ Про судову практику в справах відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками. Постано­ва Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14.

25*4-252

встановлено, що шкода роботодавцю заподіяна спільними умис­ними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.

Запитання для самоконтролю

1. Подумайте над термінами «трудова дисципліна» та «дис­ципліна праці», чи тотожні ці поняття? Чи правильно, на Вашу думку, законодавець для назви глави 10 КЗпП обрав перший, а не другий термін?

2. Якщо «трудовий розпорядок на підприємствах, в устано­вах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудо­вого розпорядку, які затверджуються трудовими колективами... на основі типових правил» (ст. 142 КЗпП), то чи є необхідність у галузевих правилах внутрішнього трудового розпорядку?

3. Що є правовою підставою юридичної відповідальності за трудовим правом? Визначте склад трудового правопорушення.

4. Проаналізуйте, чи всі працівники, щодо яких діють стату­ти та положення про дисципліну, насправді є суб'єктами спе­ціальної дисциплінарної відповідальності.

5. Назвіть, які нові методи забезпечення трудової дисципліни з'явилися за умов ринкових перетворень у суспільстві?

6. Яка різниця між матеріальною відповідальністю за трудо­вим правом і цивільно-правовою майновою відповідальністю?

7. Які обставини виключають матеріальну відповідальність?

8. Спробуйте обґрунтувати необхідність та практичне значен­ня ст. 133 КЗпП.

Рекомендована література

1. Венедиктов В. С. Проблеми відповідальності у трудовому праві. Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. —- К., 1999.

2. Проблеми матеріальної відповідальності сторін трудового договору // Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я. М. Шевченко, О. М. Малявко, А. Л. Салатко та ін. — Харків, 1999. — С. 194—226.

3. Проблеми відповідальності у трудовому праві // Удоскона­лення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н. М. Хуторян. — К., 1999. — С. 89—117.

4. Сироватская Л. А. Ответственность за нарушение трудово­го законодательства. — М., 1990.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ