На підприємстві

Кадрові ресурси є головним ресурсом кожного підприємства, від якості і ефективності їх використання в значній мірі залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоспроможність. Саме кадри приводять в рух матеріально – речові фактори виробництва, виробляють продукцію, вартість і додатковий продукт в формі прибутку. Відмінність кадрових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства полягає у тому, що кожний найманий працівник може відмовитись від запропонованих йому умов, і вимагати змін праці і модифікації неприємних з його точки зору робіт, перенавчання іншим професіям і фаху, врешті решт, звільнитись з підприємства з власного бажання.

Кадри підприємства – це сукупність фізичних осіб, які знаходяться в певних відносинах з підприємством, як юридичною особою, які регулюються договором найму. Вони являють собою колектив працівників з певною структурою, відповідним науково – технічним рівнем виробництва, умовами забезпечення виробництва робочою силою і встановленим нормативно – правовим вимогам. Вони характеризують сукупність працівників різних фахово–кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві, що входять у його список, в який включаються всі працівники, прийняті на роботу, пов'язану як з основною, так і з не основною діяльністю підприємства.

Кадри підприємства, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції (послуг) тобто зайняті основною виробничою діяльністю, являють собою промислово – виробничі кадри. До них належать всі працівники основних, допоміжних, підсобних і обслуговуючих цехів; науково – дослідних, конструкторських, технологічних організацій і лабораторій, які знаходяться на балансі підприємства; заводоуправління з усіма відділами і службами, а також працівники служб, які зайняті капітальним і поточним ремонтом устаткування і транспортних засобів підприємства.

Кадри підприємства мають певні кількісні, якісні і структурні характеристики. Структурна характеристика кадрів підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників. У залежності від виконуваних функцій, працівники виробничого підприємства поділяються на певні категорій і групи:

- промислово – виробничі кадри – це працівники, які зайняті безпосередньо у виробничому процесі і його обслуговуванні;

- кадри не промислових організацій – це працівники житлово – комунального господарства, дитячих і лікувально – санаторних організацій, які відносяться до цього підприємства. Водночас, всі зайняті на підприємстві, в свою чергу поділяються на робітників, керівників, спеціалістів і службовців. Промислово – виробничі кадри поділяються на дві групи – робітників і службовців.

До робітників відносяться працівники, які безпосередньо приймають участь у процесі виробництва матеріальних благ, а також зайняті ремонтом устаткування, переміщенням вантажів, наданні матеріальних послуг тощо. У свою чергу, робітники взагалі розподіляються на основних і допоміжних. Основні робітники – це ті, що зайняті безпосередньо у процесі виготовлення продукції. Допоміжні – це ті робітники, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємства і його структурних підрозділів.У залежності від очолюваних ними колективів керівників, прийнято підрозділяти на:

- лінійних – це ті керівники, які очолюють колективи виробничих підрозділів, підприємства, об'єднання і їх заступники;

- функціональних – це ті керівники, які очолюють колективи функціональних служб, відділів і їх заступники.

За рівнем в загальній системі управління усі керівники поділяються на:

- керівників низової ланки (майстри, старші майстри, виконроби, начальники невеликих цехів, а також керівники підрозділів у середині функціональних відділів і служб);

- керівників середньої ланки (директори підприємств, генеральні директори об'єднань і їхні заступники, начальники великих цехів);

- керівників вищої ланки (керівники ФПГ, генеральні директори великих об'єднань).

До спеціалістів на підприємстві відносять працівників, що виконують інженерно – технічні, економічні та інші види робіт (інженери, технологи, техніки, економісти, бухгалтери, товарознавці, соціологи, художники і ін.).

До складу службовців входять працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль (табельники, експедитори, касири, діловоди, секретарі – референти, агенти з постачання і ін.).

Схематична структура кадрів підприємства представлено на рис. 10.1.

Робітники

Рис. 10.1. Схематична структура кадрів підприємства

На виробничому підприємстві існує класифікація промислово – виробничих кадрів за професією, спеціальністю та рівнем кваліфікації. Професійно – кваліфікаційна структура кадрів складається під впливом професійного і кваліфікаційного розподілу праці. При цьому під професією розуміється особливий вид трудової діяльності, який вимагає певних теоретичних знань і практичних навичок необхідних для виконання визначеного виду робіт у визначеній галузі виробництва, а спеціальність – це вид діяльності в межах професії, який має специфічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок на певній ділянці виробництва. Працівники кожної професії і спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації – сукупністю знань і практичних навичок, які дозволяють виконувати роботи визначеної складності.

Рівень кваліфікації працівників можна оцінити за розрядами (для робітників), категоріями (для спеціалістів), науковими ступенями і вченими званнями (для науковців).

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи: некваліфіковані, малокваліфіковані, кваліфіковані, висококваліфіковані. Конкретний рівень кваліфікації визначають за допомогою тарифно –кваліфікаційних довідників і характеризується розрядами. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців залежать від рівня освіти і досвіду роботи. Для них існує також чотири категорії:1, 2, 3 категорії і без категорії. Тарифні розряди і категорії – це одночасно і показники, які характеризують ступінь складності робіт.

Професійно–кваліфікаційна структура службовців підприємства знаходить своє відображення в штатному розкладі – в документі, який щорічно затверджується керівником підприємства і являє собою перелік згрупованих по відділах і службах посад службовців з визначенням розряду (категорії) робіт і посадового окладу.

У залежності від строку, на який укладається договір найму, працівники підприємства поділяються на постійних, тимчасових і сезонних. До постійних належать працівники, яких прийнято на роботу без визначення строку; до тимчасових – прийнятих на роботу на певний строк, але не більше двох місяців (для заміщення відсутніх працівників,за якими залишається їх місце роботи – не більше чотирьох місяців); до сезонних – що надійшли на роботу на період сезонних робіт, тривалість які не перевищують шість місяців.

Для аналізу та порівняння структури кадрів (співвідношення різних категорій працюючих в їх загальній чисельності) її проводять по кожному підрозділу підприємства. Можливо структуру кадрів розглядати за певними ознаками: вік, стать, рівень освіти, стаж роботи, кваліфікація, рівень використання норми, прибутковість.

На структуру промислово – виробничих кадрів підприємства впливають наступні фактори:

- рівень механізації і автоматизації виробництва;

- тип виробництва (одиничний, дрібносерійний. крупно серійний, масовий);

- розміри підприємства;

- організаційно –правова форма господарювання;

- складність і наукоємність продукції,що випускається;

- галузева приналежність підприємства;

- оптимальне поєднання промислово – виробничих кадрів.

Ефективність роботи підприємства в значній мірі залежить від того наскільки раціонально і якісно розроблена та проводиться структурна кадрова політика, і її спрямованість на:

- створення здорового і працездатного колективу;

- створення трудового колективу, оптимального за статевою і віковою структурою, а також за рівнем кваліфікації;

- створення високопрофесійної керівної ланки, здатної гнучко реагувати на зміну обставин, відчувати і упорядковувати все нове і передове, що вміє перспективно мислити;

- підвищення рівня кваліфікації працівників підприємства.