Механізм оцінки нематеріальних активів

Використання нематеріальних активів вимагає їх оцінки і визначення амортизації. Необхідність оцінки виникає коли:

– залучення або відчуження державою нематеріальних активів;

– включаються об’єкти нематеріальних активів в уставний капітал;

– визначається доля майна в уставному капіталі при реструктуризації підприємства;

– виникає необхідність оцінки і переоцінки нематеріальних активів з метою одержання повного урахування усіх активів підприємства”;

– здійснюється оцінка вартості за одержання кредиту;

– здійснюється підготовка фінансової звітності підприємства;

– визначаються збитки від порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності;

– здійснюється організація франчайзінга тощо.

Оцінка вартості нематеріальних активів є дуже складною задачею. Вона обумовлена:

– різноманітністю об’єктів інтелектуальної власності, кожний із яких являється оригінальним, а тому потребує окремого підходу;

– різними способами їх прояву і формами практичного використання на підприємстві;

– вірогідним характером одержаних результатів вартісної оцінки.

В Україні для оцінки нематеріальних активів використовуються міжнародні стандарти, розроблені Міжнародним комітетом по стандартам і оцінки майна (TIAVSC).

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає слідуючи етапи:

– обслідування нематеріальних активів;

– правової експертизи;

– визначення типу вартості і вибір відповідного методу оцінки вартості;

– формування інформаційної бази для проведення оцінки вартості;

– розрахунок вартості нематеріальних активів за вибраним методом;

– підготовки звіту про оцінку.

На четвертому етапі, в залежності від визначення типу вартості і вибраного методу, здійснюється формування відповідної інформаційної бази для визначення оцінки вартості.

До складу інформаційної бази входять:

– характеристика об’ємів інтелектуальної власності або товарів, які виготовлені за допомогою таких об’єктів;

– джерела одержання прибутку від використання об’єктів інтелектуальної власності;

– характеристику ринку об’єктів інтелектуальної власності;

– розрахунок витрат, пов’язаних з одержанням права і використання інтелектуальної власності;

– розрахунки собівартості і ціни одиниці товару з використанням об’єктів інтелектуальної власності;

– оцінка ризиків, пов’язаннях з одержанням права і використанням об’єктів інтелектуальної власності;

– розрахунок чистого прибутку (доходу) від використання об’єктів інтелектуальної власності.

На останньому етапі складається звіт (акт) про оцінку вартості нематеріальних активів. Звіт є офіційним документом, який складається згідно з установленим порядком за результатами оцінки і має розділи:

– вступ, в якому відображається мета оцінки;

– характеристика об’єктів інтелектуальної власності;

– аналіз зібраної інформації про нематеріальні активи, а також обмеження відновно одержаного результату.

– інші необхідні для оцінки вартості нематеріальних активів свідоцтва.

Механізм оцінки нематеріальних активів (НА) являє собою сукупність принципів, методів та інструментів оцінки нематеріальних активів (рис. 8.2).

Як видно з наведеної схеми, методичною основою об´єктиної оцінки НА є використання певних принципів оцінки:

- принципу корисності; який походить з того, що ринкову вартість мають лише ті ОІВ, які здатні задовольняти певні потреби користувачів при використанні протягом визначеного терміну;

- принципу заміщення, який передбачає, що ринкова вартість ОІВ не може перевищувати найбільш імовірні витрати на придбання об’єкту еквівалентної корисності;

- принципу очікування полягає в тому, що вартість об’єкту оцінки залежить від очікуваного розміру, тривалості та імовірності одержання доходу прибутку (грошових надходжень), який може бути одержаний за певний проміжок часу при найбільш ефективному використанні ОІВ;

- принципу залежності полягає в тому, що в процесі оцінки ОІВ слід враховувати усю сукупність факторів, які впливають на їх вартість і рівень науково-технічної і комерційної привабливості ОІВ, рівень потенціального попиту, потребу в інвестиційних ресурсів для комерціалізації ОІВ, рівень економічних і соціальних ризиків, рівень

Рис. 8.2. Схема механізму оцінки нематеріальних активів

правої захищеності ОІВ, спосіб виплати винагороди за використанням ОІВ та ін.,

– принципу мінливості, який походить з того, що кожний ОІВ в процесі його розробки та комерціалізації проходить різні стадії життєвого циклу. В залежності від стадії життєвого циклу слід враховувати дію певних факторів в процесі його оцінки. Отже, оцінка вартості ОІВ повинна проводитися на чітко визначену дату.

Для оцінки НА можуть використовуватися різні методи і підходи. їх вибір обумовлюється видом об’єкту інтелектуальної власності, стадією його життєвого циклу, можливістю одержання достовірної інформації, потрібної для розрахунків та інших чинників.

До основних інструментів оцінки НА відносяться:

– очікувані доходи (грошові надходження);

– очікувані витрати на створення (заміщення) НА;

– ставки дисконтування;

– норми капіталізації;

– показники науково–технічного і комерційного потенціалу НА.