Актуальність і сутність процесів комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності у фармації

Ефективність інноваційного процесу у фармацевтичному секторі в значній мірі залежить від можливості доведення об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) і створення на їх основі нових лікарських засобів (ЛЗ) та просування останніх на ринки.

Під комерціалізацією інноваційних технологій і прав на об’єкти інтелектуальної власності слід розуміти науково та економічно обґрунтоване укладання угоди купівлі-продажу науково-технічної продукції, винаходів, ноу-хау або прав на використання ОІВ на базі ліцензійної угоди. Отже, результатом процесу комерціалізації стає купівля і практичне впровадження продукту (технології) замовником, а також одержання винагороди розробником.

Склад робіт з комерціалізації ОІВ у фармації наведено на рис. 8.3.

Як видно з наведеної схеми, чітко розрізняються три етапи комерціалізації, кожний з яких вирішує такі головні завдання:

1-ий етап – вартісна оцінка ОІВ, пошук і відбір інвесторів А, здатних фінансувати створення дослідних розробок (ДР);

2-ий етап – вартісна оцінка ОІВ, пошук і відбір інвесторів Б для фінансування створення технології виробництва ЛЗ;

3-ій етап – вартісна оцінка ОІВ, пошук і відбір інвесторів В, здатних інвестувати кошти в організацію серійного виробництва ЛЗ.

Рис. 8. 3 Склад робіт з комерціалізації ОІВ.

Форми комерціалізації для об’єктів інтелектуальної власності у фармацевтичній галузі та систему правового та економічного забезпечення цього процесу наведено у табл. 8.1.

Серед основних форм комерціалізації технологій у фармацевтичній галузі слід виділити: укладання ліцензійних угод; кооперацію виробництва; угоди на компенсаційній основі; експорт продукції; експорт промислового використання (без ноу–хау); франчайзинг; передачу науково–технічної документації та консультування; створення спільних підприємств; проведення спільних прикладних НДДКР; лізингові операції.

Ранжування форм комерціалізації ОІВ за ступенем їх ефективності наведено в табл. 8.2. Як видно з даних таблиці, найменш ефективними формами є ті, в яких продавець не надає допомоги покупцю в процесі впровадження технології у виробництво.

Таблиця 8.2.