Питома вага витрат матеріально–технічного забезпечення

(на прикладі компаній США)

Галузь	Витрати, %
на закордонні перевезе–ння	на утрима–ння запасів	на збереже–ння запасів на складі	на керував–ння	на приймання-відвантаже–ння	на упакував–ння	на облік замовлень	всього
Усього	5,2	1,3	3,6	0,5	0,8	0,7	0,5	13,6
Хімічна промисловість	6,3	1,6	3,3	0,3	0,6	1,4	0,6	14,1
Харчова промисловість	8,1	0,3	3,5	0,4	0,9	-	0,2	13,4
Фармацевтична промисловість	1,4	-	1,2	0,7	0,5	0,1	0,5	4,4
Електронне машинобудування	3,2	2,5	3,2	1,2	0,9	1,1	1,2	13,3
Целюлозно-паперова промисловість	5,3	0,1	4,6	0,2	0,3	-	0,2	11,2
Загальне машинобудування	4,5	1,0	2,0	0,5	0,5	1,0	0,5	10,0
Інші	6,8	1,0	2,9	1,2	1,4	0,4	0,4	14,1

де Д – документи;

М – матеріали.

Рис. 7.2. Схема типової організації матеріально–технічного забезпечення у Німеччині

Забезпечення підприємств сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом та іншими видами матеріально-технічних ресурсів здійснюється відділами матеріально-технічного забезпечення (ВМТЗ).

Перший етап організації ВМТЗ відповідає фрагментарному підходу до процесу обігу сировини. У цьому випадку, на підприємстві діє кілька служб, що включають одне чи кілька підрозділів, які вирішують винятково оперативні питання і звичайно вважаються підлеглими.

Рис. 7.3. Система планування ресурсів MRP

Така система організації матеріально–технічного забезпечення описана ще у 1978 році Р.Х. Беллоу досить часто зустрічається в американських і європейських компаніях. Р.Х.Беллоу відрізняв вільний розподіл між службами підприємства: так наприклад, за перевезення відповідає дирекція; запасами готової продукції розпоряджається відділ маркетингу, який, у свою чергу, є підконтрольним фінансовій службі; облік замовлень веде бухгалтерія і т.п.

Таким чином, функціональна організація підприємства може стати джерелом конфліктів між підрозділами, що є наслідком бажання кожного структурного підрозділу досягати максимальних успіхів. Так, ВМТЗ прагне знизити витрати на збереження сировини і матеріалів, транспортний відділ – скоротити витрати на перевезення сировини, матеріалів і готової продукції, при цьому не враховуються витрати підприємства у цілому.

Другий етап організації МТЗ відбиває зміни, що відбуваються в організаційній структурі підприємства завдяки загальній раціоналізації умов обігу сировини і готової продукції. Основним напрямком є розробка системи планування МТЗ, яка повинна забезпечувати контроль, регулювання й оптимізацію матеріальних потоків. Ця система дозволяє здійснювати розробку серії взаємозалежних планів усіх підрозділів, які причетні до процесу матеріально–технічного забезпечення. У цьому випадку, зміна структури полягає в переміщенні в генеральну дирекцію групи співробітників, відповідальних за основні операції з організації матеріальних потоків.

ВМТЗ є самостійним підрозділом, який забезпечує виробничі цехи та ділянки матеріальними ресурсами і підпорядковується безпосередньо заступнику генерального директора з комерційних питаннях.

Відділ очолюється начальником, який призначається на посаду та звільняється від займаної посади генеральним директором підприємства. У своїй роботі відділ керується чинним законодавством, наказами і розпорядженнями керівництва.

До основних функцій ВМТЗ відносяться:

– планування потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах, необхідних для функціонування основних і допоміжних виробництв, а також для експлуатаційних потреб і капітального будівництва;

– складання заявок і специфікацій на необхідні матеріально-технічні ресурси і надання їх планово–економічному відділу;

– здійснення всієї оперативної діяльності з реалізації планів постачання (укладання договорів, одержання матеріальних ресурсів відповідно до укладених договорів з постачальниками та ін.);

– приймання, розміщення, збереження, підготовка до відпуски і відпуск матеріально-технічних ресурсів цехам і службам підприємства;

– установлення разом із планово-економічним, технічним і фінансовим відділами обґрунтованих диференційованих норм запасів матеріально-технічних ресурсів і доведення цих норм до працівників складів, регулювання розміру запасів і контроль за їх станом;

– участь у розробці організаційно-технічних заходів щодо економії матеріально-технічних ресурсів, заміні дефіцитних видів сировини і матеріалів;

– організація контролю за витратами матеріально-технічних ресурсів цехами і службами підприємства;

– оперативний облік надходження матеріально-технічних ресурсів на підприємство їхнього відпуску цехам і службам та стану виробничих запасів;

– контроль за виконанням договірних зобов'язань постачальників. підготовка санкцій постачальникам за недопоставку, прострочення чи постачання неналежної якості сировини і матеріалів;

– контроль за станом перехідних запасів на складах, облік залишків матеріалів на складах, виявлення непотрібних підприємству видів сировини і матеріалів і забезпечення своєчасної їхньої реалізації;

– організація обліку своєчасного відправлення зворотної тари постачальникам, забезпечення максимального використання та своєчасної реалізації однобічної тари;

– здійснення контролю за виконанням вимог стандартів підприємства з питань компенсації ВМТЗ і т.п.

Організаційна структура ВМТЗ підприємства залежить від типу виробництва, його масштабів, номенклатури сировини та матеріалів, ступеня кооперування з постачальниками і форм постачання підприємства засобами виробництва.

У практиці можна виділити три основні форми структурної побудови відділів матеріально-технічного забезпечення підприємств:

– по системі постачальницьких складів;

– по системі цехових постачальників складів;

– централізоване (функціональне).

Головними ланками постачання системи постскладів є оперативно-постачальницько-складські сектори (постсклади), що будуються за товарною ознакою. Кожний сектор здійснює весь комплекс робіт з організації і планування постачання визначені групи матеріально-технічних ресурсів, тобто планування постачання, закупівлю та завезення матеріальних ресурсів, збереження та їх споживання ними виробничими цехами. Функції планування й оперативного обліку виконує плановий сектор відділу матеріально-технічного забезпечення. До його складу входить також диспетчерський сектор, що координує роботу і вирішує термінові та поточні питання матеріального забезпечення виробничих цехів. Приклад організаційної структури ВМТЗ підприємства за цією формою наведено на рис. 7.4.

Відділ матеріально-технічного забезпечення підприємства може бути організований і за виробничою ознакою, тобто за системою цехснабскладів. Застосування цієї форми доцільно у виробничих об'єднаннях, які мають у своєму складі територіально роз'єднані підприємства, а також виробничі одиниці, які споживають матеріально-технічні ресурси, відмінні за номенклатурою. Ця організаційна форма може бути рекомендована, головним чином, для підприємств із невеликими обсягами виробництва і неширокою номенклатурою споживаних матеріально-технічних ресурсів.

Третьою формою структурної побудови ВМТЗ є централізована чи функціональна, в якій функції планування й оперативного обліку, оперативно-заготівельні функції і складські операції по всій номенклатурі споживаних підприємством матеріально-технічних ресурсів зосереджені в окремих секторах, виділених за функціональною ознакою.

Системи снабскладів чи цехснабскладів мають наступні переваги у порівнянні з централізованою формою:

1) у кожного співробітника відділу виникає відчуття відповідальності за своєчасне забезпечення виробничих цехів необхідними матеріально-технічними ресурсами, починаючи з моменту планування та закінчуючи відпуском сировини і матеріалів в цехи;

2) створюються найкращі умови збереження матеріально-технічних ресурсів;

3) повніше й об’єктивніше вивчаються потреби виробничих цехів і забезпечується їхнє безперебійне постачання;

4) поліпшується облік матеріально-технічних ресурсів і контроль за їхнім використанням.