Форми корекційно-розвивал ьного освітнього процесу

У сучасній практиці корекційно-розвивальної освіти використову­ються різні форми навчальної роботи, які враховують характер і гли­бину індивідуальних проблем дітей, відхилень у їхньому розвитку, про­гнозований або реальний ступінь ризику шкільної дезадаптації. В умо­вах загальноосвітньої школи існує дві основні групи форм роботи, які передбачають включення корекційної допомоги безпосередньо в стру- ктуру навчальних занять або позаурочної діяльності. До першої групи форм навчальної допомоги належать:

1) корекційні уроки у межах міжкласної диференціації. Учнів, які по­требують корекційної допомоги, з двох класів однієї паралелі на одно­му уроці об'єднують у єдину групу для роботи з педагогом за корекцій-но-розвивальною програмою. З об'єднаними групами школярів, які успішно засвоюють даний предмет, у цей час працює учитель іншого класу;

2) групові корекційні заняття з окремих навчальних предметів з

фахівцем-дефектологом (група учнів, які потребують корекційної до­помоги (від 3 до 7 осіб), займається з фахівцем окремо від класу в ре­сурсній кімнаті);

3) навчальна допомога школярам, які потребують особливої уваги,
у межах внутрікласної диференціації (корекція відповідно до рівня ре­
альної шкільної успішності, цілей і вимог, обсягу і рівня складності на­
вчальних завдань; використання різних видів і форм стимулюючої,
спрямовуючої, організуючої і навчальної допомоги).

До другої групи належать такі форми корекційної допомоги школя­рам:

1) групові (від 3 до 11 осіб) або індивідуальні позаурочні заняття з логопедом, психологом, спрямовані на корекцію дефіцитних функцій, що забезпечують навчальну діяльність;

2)групові (від 3 до 7 осіб) або індивідуальні позаурочні корекційні заняття з навчальних предметів з фахівцем з корекційної роботи, де­фектологом;

3) групові корекційно-розвивальні, лікувально-оздоровчі, позауроч­ні види діяльності (гуртки, студії), що передбачають розвиток дефіцит­них функцій дітей, зміцнення їхнього здоров'я специфічними методами.

Для тих груп дітей, яким на момент вступу до школи властивий се-

редній і високий ступінь ризику дезадаптації, оптимальною (з ураху-ванням реальних умов і можливостей сучасної школи) організаційно-педагогічною формою навчального процесу є класи компенсації (класи здоров'я). Класи компенсації відкриваються в звичайних загальноосві- тніx школах. У них передбачається менша наповнюваність (9-12 осіб). До навчального плану таких класів з урахуванням годин, відведених на регіональний і шкільний компоненти, вводяться спеціальні лікувально-оздоровчі та корекційно-розвивальні заняття (ритміка, лікувальна фіз-культура, заняття з логопедом, психологом). На базі кожного класу працює група продовженого дня. У розкладі занять, режимі роботи групи враховується підвищена стомлюваність дітей, планується опти- мальне для них чергування видів діяльності, праці і відпочинку. Перед-бачається включення дітей групи ризику в широке коло занять за інте-ресами, що проводяться в школі у позаурочний час.

Склад класів компенсації у міру розвитку учнів може змінюватися. Діти, які долають відставання в розвитку і набувають необхідних якос-тей навчальної діяльності (темп, самостійність, відповідальність), мо­- жуть бути переведені в звичайні класи. На їхнє місце з араховуються

інші школярі, які потребують корекційно-розвивального впливу. Реалі- зація у всіх класах єдиної загальноосвітньої програми робить перехід в обох випадках безболісним.

Організація навчання у класах компенсації має передбачати дис­пансеризацію дітей (двічі на рік) та організацію необхідних лікувальних (входів. Слід зазначити, що до класів компенсації повинні зараховува­тися діти з нормальним інтелектом, що не мають протипоказань до навчання за загальноосвітніми програмами. Зачислення дітей до таких класів відбувається за згодою батьків і рішенням шкільного консиліуму.

Варіантом класів компенсації є класи педагогічної підтримки. Так позиваються класи для дітей групи ризику, які створюються в середній ланці школи. Необхідно відмітити, однак, що педагогічний досвід і екс­периментальні дані свідчать, що чим пізніше створюються класи компе­нсації, тим меншим виявляється їхній корекційно-розвивальний потенці­ал. У цих випадках учителеві доводиться вже мати справу не стільки з первинними, граничними недоліками в розвитку дитини, що ускладню-вали її шкільну адаптацію, скільки з недоліками другого або третього порядку, тими нашаруваннями педагогічної, психологічної, фізіологічної природи, що виникли в неадекватних для дитини умовах навчання.

Класи вирівнювання створюються для дітей з більш вираженими в ідхиленнями в розвитку, що кваліфікуються медиками як затримка психічного розвитку. Діти до таких класів зараховуються з першого

року навчання, якщо затримка психічного розвитку була виявлена ще

на етапі дошкільного дитинства, але в більшості випадків - з другого року навчання. Відповідне рішення приймає медико-педагогічна комі-

сія. Термін навчання в початковій школі у цих класах на один рік біль­ший, ніж у звичайних. Відповідні зміни вносяться у навчальні програми, які спрощуються.

Класи компенсації, класи вирівнювання, а також інші форми корек­цій-но-розвивальної освіти створюють умови для того, щоб кожна дити­на з особливими освітніми потребами, навчаючись у загальноосвітній школі, отримала той вид і обсяг допомоги, який вона потребує.