Розробка проектів інтеграційних об’єднань протягом Другої світової війни 1939-1945 рр

В 1940 р. в Великобританії починає свою роботу дослідницький інститут з питань федерального союзу. Так в рамках його роботи, була підготовлена низка інтеграційних проектів, які мали на меті зблизити європейські держави в сфері економіки та політики. Одним із найбільш помітних документів, підготовлених в рамках діяльності цього інституту, був проект Конституції «Федерації Західної Європи» британського юриста та вченого І. Дженнінгса, який було презентовано того ж самого року. Цей проект Конституції містив 23 статті.

Так, в ст. 1, п.1 цього документу було закріплено, що «Федерація Західної Європи» (далі Федерація) є федеральним союзом держав, які належним чином ратифікували цю Конституцію. Натомість, п. 2 цієї ж статті містив чіткий перелік країн, які мали змогу вступити до такої федерації: Німецький рейх, Бельгія, Данія, Ірландія, Фінляндія, Франція, Великобританія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Швейцарія. Якщо, чотири з цих держав ратифікують Конституцію, Федерація Західної Європи автоматично вважалась такою, що створена (ст. 1. п. 3). Держава-член не могла покинути Федерацію, або бути із нею виключені. Інші держави мали змогу долучитися до Федерації тільки у випадку, якщо це рішення здобуде підтримку двох третин від загальної кількості депутатів в Федеральній легіслатурі (ст. 1, п. 6).

Важливе положення закріплялось в ст. 2. даного документу. Так, Конституція Федерації повинна була стати верховним правом Федерації та держав-членів та повинна була мати переважну юридичну силу над законами, або конституційними актами держав-членів.

Федерація гарантувала територіальну цілісність держав-членів, захист демократичних систем у кожній з них, та мала допомагати підтримувати правопорядок (ст. 3).

Важливе положення містилось у ст. 4., згідно якого всі громадяни держав-членів Федерації автоматично ставали громадянами Федерації.

В рамках Федерації створювалась відповідна інституційна структура. Так законодавча гілка влади повинна була складатися з Палати народу та Палати держав. Так, ст. 9 регламентувала, що Палата народу, мала бути обраною громадянами Федерації. Кількість депутатів обраних від держави, мала бути пропорційною до кількості населення цієї держави. Так, кожна держава мала отримати по одному представнику у Палаті народу на кожні 500, 000 громадян, але не менше ніж кількість її представників у Палаті держав.

В свою чергу, ст. 10 регламентувала структуру Палати держав. Так Палата держав повинна була складатися з представників від кожної держави-члена, зокрема: Німецький рейх – 9 представників; Франція, Великобританія – по 7 представників; Бельгія, Данія, Ірландія, Фінляндія, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія Швеція, Швейцарія - по 5 представників; Люксембург, Ісландія – по три представника.

Також, відповідно до проекту Конституції, створювалась виконавча гілка влади – Рада міністрів на чолі з прем’єр міністром. Важливо також відмітити, що відповідно до ст. 12, законодавство та адміністративні акти держав-членів могло бути скасовано, у разі якщо воно: 1) заважає вільному волевиявленню громадян на виборах депутатів до Палати народу; 2) порушує внутрішньодержавні демократичні норми та правопорядок; 3) заважає організації та роботі федеральних партій.

В проекті Конституції також передбачалась можливість посиленого співробітництва між державами, у тих сферах, які відносяться до їх компетенції, натомість таке співробітництво повинно було бути санкціоновано на федеральному рівні (ст. 14). Важливими для розвитку торгових відносин між суб’єктами Федерації, видаються положення ст.ст. 17-18. Зокрема, відповідно до ст. 17. держави-члени зобов’язались одразу ж після створення Федерації, надати друг другу режим найбільшого сприяння у торгових відносинах стосовно транспортування товарів, повітряного транспорту та ін. При цьому, цей режим повинен був бути не гірший ніж з іншою державою-членом, або з третьою країною. Натомість, після закінчення десятирічного терміну з моменту створення Федерації, всі закони, які обмежують торгові відносини між державами втрачали свою чинність (ст. 18), за виключенням випадків обґрунтованих потребою суспільного здоров’я чи безпеки. Також держави-члени мали право зберегти контроль на зовнішніх кордонах щодо пересування товарів та осіб, але він не повинен був впливати на загальний перебіг торгівлі між державами-членами.

Відповідно до ст. 19 після завершення десятирічного терміну з моменту створення Федерації, до її інститутів переходило ексклюзивне право приймати закони стосовно: торгівлі та комерції між Федерацією та іншими державами; навігації та доставки товарів, крім доставки по внутрішнім водам держав-членів; руху по повітрю

Натомість, проект Конституції забороняв законодавчо чи адміністративно віддавати певні перевагу одної чи іншої держави над іншою державою або її територією (ст. 19. п. 2).

Зокрема, ст. 22 вищеназваного документу, містила положення щодо компетенції Федерального Верховного Суду. Так, до його компетенції відносились питання: всі конфлікти між двома або більше державами-членами Федерації; всі конфлікти між державою-членом та самою Федерацією.

Таким чином, цей проект передбачав достатньо сильні зв’язки між суб’єктами інтеграційного утворення. За точку відліку він брав Конституцію США 1787 р. Натомість, у тих політико-правових умовах, він носив надто радикальний характер, отже не міг бути сприйнят з боку держав-членів. Крім того, історичні умови також не сприяли інтеграційним процесам, оскільки розпал Другої світової війни, автоматично знівелював усі намагання тогочасної європейської еліти вплинути на розвиток міждержавних інтеграційних процесів у Європі. Тим не менш, робота І. Дженнінгса стала важливою частиною історії політико-правової думки періоду Другої світової війни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базаров. Очерки по истории Германии: в 2-х т. Т.1 / В. А. Базаров, И. И. Степанов. – Спб.: С. Скирмунта, 1906. – 574с.

2. Галкин И.С. Создание Германской империи. 1815-1871 гг.: уч. пособ. / И.С. Галкин. – М.: Высшая школа, 1986. – 175 с.

3. Геффернен М. Значення Європи. Географія та геополітика. / М. Геффернен. – К.: Дух і літера, 2011. – 464 с.

4. Жидков О.А. История буржуазного права: уч. пособ. / О.А. Жидков. – М.: Типография УДН им. Патриса Лумумбы, 1971. – 152 с.

5. Каминка А. И. Очерки торгового права / А.И. Каминка. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 547 с.

6. Кацин М. Ю. Особливості становлення Німецького митного союзу (1818-1834): історико-правовий аспект / Кацин М. Ю. // Митна справа. – 2014. – Ч. 3. – С. 29 – 37.

7. Кацин М. Ю. Розвиток Німецького митного союзу (1834-1853): історико-правові особливості в аспекті європейської економічної інтеграції / Кацин М. Ю. // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2014. – Вип. 3. – С. 16 – 21.

8. Кацин М. Ю. / Політико-правові концепції європейської економічної міждержавної інтеграції (1919-1932) / Кацин М. Ю. // Держава і право. – 2014. – Вип. 63. – С. 406 – 412.

9. Кизяковский В.В. К проблеме становления конституционализма в Германии (первая половина XIX в.) / В.В. Кизяковский // Методология историко-правовых исследований / под ред. Гулиев В. Е. – М.: ИГиП АН СССР. - 1980. – 184 с.