Управління формуванням додаткових резервів по ризикових видах страхування

В редакції Закону України "Про страхування" страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно встановленої Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя:

резерв заявлених, але не виплачених збитків;

резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Резерв ризиків, які ще не пройшли, формується як додаток до резерву незароблених премій, щоб компенсувати можливість заниження тарифу.

Резерв коливань збитковості дозволяє страховикам компенсувати перевищення своїх витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, у випадках, коли фактична збитковість страхової суми за видом страхування на звітний період перевищує очікуваний рівень збитковості, який взято за основу при розрахунку тарифної ставки за цим видом страхування. У роки успішної діяльності страховика цей резерв поповнюється за рахунок отриманих в результаті страхової діяльності надлишків, у збиткові - з нього вилучаються кошти для покриття збитків, пов'язаних із здійсненням страхових операцій.

Резерв коливань збитковості та резерв катастроф особливе значення мають у діяльності перестрахувальників. Це пояснюється самою природою їх діяльності, схильністю їх великих збитків. Тому перестрахувальники повинні підходити до формування цих резервів з великою увагою.

Резерв збитків, заявлених, але ще не врегулюванні, формується для забезпечення зобов'язань, пов'язаних з урегулюванням збитків за страховими випадками, про настання яких в обумовленому порядку було заявлено страховикові. При цьому резерв є сумою таких елементів:

невизначених збитків, які розраховуються в розмірі 5% від сум надходжень страхових премій;

заявлених, але ще не врегульованих збитків, тобто збитків, за якими ще не складений розрахунок страхового відшкодування;

врегульованих, але ще не сплачених збитків, тобто збитків, заявлених страхувальником і зафіксовані в регістрах обліку страховиком і за якими складено розрахунок страхового відшкодування, але відшкодування ще надано.

Величина резерву збитків, заявлених, але ще не врегулюванні, визначається за кожною неврегульованою заявою від страхувальника. Якщо збиток заявлений, але розмір збитку не встановлений, для розрахунку береться максимально можлива величина збитку, яка не перевищує страхової суми.

Резерв збитків, що сталися, але ще не відомих, формується у зв'язку з випадками, які сталися, але про факт настання яких страховику не було повідомлено на звітну дату і зобов'язання за якими будуть виконані в наступному звітному періоді.

Далі розглянемо резерв збитків, що сталися, але ще не заявлених. Економічна сутність даного резерву полягає в тому, що з часу настання страхової події повідомлення та оформлення претензії, проходить певний проміжок часу.

Використання коштів цього резерву носить імовірнісний характер, що і визначає механізм його формування. Даний резерв формується не за окремими договорами, а по всій сукупності договорів страхових компаній, укладених за певний період.

За поширеними методиками величина даного резерву обчислюється:

> Або в розмірі 10% від суми базової страхової премії, що надійшла в звітному періоді, якщо звітним періодом вважається рік;

> Або в розмірі 10% від суми базової страхової премії, що надійшла в звітному періоді, і трьом періодам, що передують звітному, якщо звітним періодом вважається квартал.

Іноді наводяться значення даного резерву в розмірі 5%. Більш оптимальним можна назвати середнє значення між максимальним і мінімальним, тобто показник в розмірі 7,5%.

Резерв катастроф призначений покриття надзвичайного збитку, який став наслідком непереборної сили або великомасштабної аварії і потягнув за собою необхідність здійснення страхових виплат по великому числу договорів страхування.

Резерв коливань збитковості формується за наступними видами страхування:

добровільне медичне; засобів повітряного транспорту; коштів водного транспорту; вантажів; фінансових ризиків; цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів; цивільної відповідальності підприємств - джерел підвищеної небезпеки; відповідальності за невиконання зобов'язань; професійної відповідальності.

Розрахунок відрахувань до резерв коливань збитковості здійснюється за наступною методикою. Фактична збитковість страхової суми за видом страхування за звітний рік розраховується як відношення сум, фактично виплачених страхувальникам за страховими випадками, передбаченими умовами договору страхування, та суми резервів збитків станом на звітну дату до сукупної страхової суми за договорамистрахування, укладеними протягом звітного року, за формулою:

Ф_У = С_В + Р_ЗУ + Р_ВНЗ / С_С (4)

де Ф_У - показник фактичного рівня збитковості страхової суми за видом страхування за звітний рік;

С_В - зроблені виплати по страхових випадках за звітний період;

Р_ЗУ - резерв заявлених збитків;

Р_ВНЗ - резерв збитків, що сталися, але ще не заявлені;

С_С - сукупна страхова сума за договорами страхування, які були укладені протягом звітного року.

На формування резерву коливань збитковості (Р_КУ) спрямовується не більш 50% суми, обчисленої як добуток заробленої страхової премії за звітний рік на величину відхилення фактичного рівня збитковості за звітний рік від очікуваного рівня збитковості за формулою:

Р_КУ = (П_У – Ф_У) * З_СП* к (5)

де П_У - показник планової збитковості за видами страхування, обчислений при розрахунку страхового тарифу;

Ф_У - показник фактичної збитковості;

З_СП - зароблена страхова премія;

к - коефіцієнт ризику (коливається в межах від 0,1 до 0,5).

Розмір резерву коливань збитковості за видом страхування не може перевищувати сукупний розмір страхової суми за договорамистрахування, чинного станом на звітну дату.

Слід зазначити, що в докризовому періоді переважна більшість страховиків не формували додаткових технічних резервів, оскільки не бачили в цьому необхідності.