Підходи до медикаментозного лікування алергічних станів

Лікування хворих на алергічні реакції проводять зазвичай в два етапи:

- виведення хворого із гострого стану;

- специфічна гіпосенсибілізація і комплекс заходів, спрямованих на зміну реактивності хворого та попередження виникнення повторних загострень (неспецифічна гіпосенсибілізація).

Терапія алергічних хворих повинна бути етіотропною, патогенетичною та симптоматичною. Етіотропна полягає в попередженні, припиненні й елімінації дії, що викликає алергію. Патогенетична та симптоматична терапія здійснюються за допомогою широкого арсеналу лікарських засобів та полягає у виявленні провідного типу алергічної реакції, а також блокуванні розвитку кожної стадії й усуненні симптомів алергії.

Виходячи із Наказу Міністерства охорони здоров¢я України від 03.11.2008 № 629, рекомендації з раціонального вибору протиалергічних середників при поширених алергічних захворюваннях є наступними:

Лікування кропивниці - виявлення та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту та гепато-біліарної системи, виявлення алергену.

Непрацюючим пацієнтам рекомендувати антигістамінні препарати першого покоління (димедрол, супрастін, тавегіл тощо), працюючим – препарати ІІ та ІІІ поколінь (терфенадин, астемізол та ін.). Призначати гістаглобулін – початково по 0,1 мл, щоденно збільшуючи дозу на 0,1 мл, довести до 1,0 мл, а потім по 1,5 мл через день. Ефективність гістоглобуліну знижується при проведенні повторних курсів лікування.

При гострій кропивниці, викликаній прийомом всередину лікарських і харчових речовин, показані послаблюючі засоби, гіпосенсибілізуючі препарати - 10% розчин кальцію хлориду внутрішньовенно, глюконат кальцію внутрішньом’язово, антигістамінні препарати. У важких випадках напад можна зняти введенням підшкірно 1 мл адреналіну, кортикостероїдних препаратів (при загрозливому набряку гортані краще вводити їх внутрішньовенно краплинно (1-2 мг/кг маси тіла). Зовнішньо призначають противосвербіжні засоби: 1% спиртовий розчин ментолу, саліцилової кислоти, календули.

При хронічній кропивниці необхідно виявити етіологічний чинник. У разі виявлення алергену показана специфічна гіпосенсибілізація, санація осередків хронічної інфекції, лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дегельмінтизація. При порушеннях нервової системи - седативна терапія. Рекомендується молочно-рослинна дієта з виключенням збуджуючих засобів. У разі сонячної кропивниці - фотодесенсибілізуючі препарати (делагіл, плаквеніл).