Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в

Пульмонології

Критерії ефективності антибактеріальної терапії:

- Зниження температури тіла;

- Зменшення інтоксикації;

- Покращення загального стану;

- Нормалізація рівня лейкоцитів, ШОЕ, лейкоцитарної формули по загальному аналізі крові;

- Зменшення кількості гною в мокротинні;

- Позитивна аускультативна та рентгенологічна динаміка.

Критерії ефективності лікування бронхіальної астми:

- відсутність у хворого симптомів і скарг;

- відсутність ознак бронхообструкції при спірометрії;

- зменшення кількості загострень і подовження проміжків без приступів;

- покращення якості життя хворого і здатності виконувати фізичні навантаження;

- відсутність симптомів БА, які вимушують пацієнта прокидатися вночі;

- мінімальна потреба в β₂ –адреностимуляторах короткої дії.

Ефективність інгаляційних бронхолітиків оцінюють через 15-30 хв після їх застосування по збільшенню показників спірограми. Ефективність ГКС, прийнятих всередину, оцінюють через 1-7 діб, інталу – через 1 міс. Критеріями ефективності терапії ГКС вважають відсутність приступів у нічний час і зменшення добової потреби в β₂ –адреностимуляторах.

Критерії ефективності лікування хронічних обструктивних захворювань легень:

- покращення відкашлювання мокротиння:

- відсутність затрудненого дихання;

- припинення виділення гнійного мокротииня;

- сповільнюється зниження показників спірограми;

- зменшується число загострень, які потребують госпіталізації, застосування антибіотиків або пероральних глюкокортикостероїдів;

- покращується якість життя хворого і його здатність виконувати фізичні навантаження.

Ефективність лікування можна оцінювати через кілька місяців за толерантністю до фізичних навантажень, об’ємом форсованого видиху.

Критерії безпечності лікування бронхообструктивних станів. Під час лікування бронхообструктивних станів можуть виникати:

- при застосуванні β₂–адреностимуляторів: серцебиття і перебої в роботі серця;

- при передозуванні еуфіліну: серцебиття, нудота, блювання, тремор;

- при тривалому вживанні інгаляційних ГКС – захриплий голос, кандидоз порожнини рота;

- при пероральному застосуванні – збільшення маси тіла, болі в черевній порожнині (гастропатії).

Тому при лікуванні хворих з патологією органів дихання контролюють ЕКГ, АТ, цукор крові, при болях у животі проводять езофагогастродуоденоскопію, моніторують концентрацію препарату в крові.

Принципи фармацевтичної опіки хворих

Пульмонологічного профілю