Фармакобезпека при лікуванні НПЗС

НПЗС зменшують фармакологічну дію діуретиків та підвишують дію антикоагулянтів непрямої дії й похідних сульфанілсечовини та інсуліну.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 (целекоксиб (целебрекс), мелоксикам) пригнічують синтез ПГ переважно у місці запалення, тому значно менше, ніж інші НПЗС, ушкоджують ШКТ, впливають на нирки та агрегацію тромбоцитів.

При збільшенні дози селективність втрачається. При використанні целекоксибу у пацієнтів похилого віку, хворих з легкою або помірною нирковою або серцевою недостатністю лікування треба починати з малих доз.

Саліцілати знижують алергічні реакції, запобігаючи виділенню гістаміну. Із-за тяжких побічних ефектів саліцилової кислоти у багатьох країнах світу їх заборонено виробляти, ввозити і застосовувати. У вагітних жінок саліцилати можуть спричинити затримку пологів, викликати судинні захворювання легень плода та призводити до мутагенного ефекту.

Бутадіон несумісний з глюкокортикоїдами.

Індометацин знижує ефекти β-адреноблокаторів.

Не слід використовувати бен-гей разом із зігрівальними компресами. Слід уникати потрапляння препарату в очі та на слизові оболонки.

Мелоксикам не поєднують з циклоспорином, метотрексатом.

Після їди призначають ацетилсаліцилову кислоту, кетопрофен, диклофенак натрію, тіапрофенову кислоту, ніфлумову кислоту, мефенамову кислоту, фенілбутазон, артротек, етодолак, під час їди - мелоксикам, німесулід (месулід).

Протиподагричні засоби високоефективні при сукупному застосуванні невеликих доз антурану та алопуринолу (прискорюється зникання тофусів, зменшується виведення оксипуринів з сечею). У випадку необхідності призначення препарату в сукупності з протипухлинними засобами дозу його слід зменшити удвічі внаслідок підвищення його токсичності. Алопуринол не призначають одночасно з препаратами заліза. Він підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірні висипання).

Дія пробенециду блокується саліцилатами, тому їх одночасне застосування не рекомендоване. Доцільне комбіноване лікування пробенецидом та фенилбутазоном. Препарат затримує виведення з організму пеніциліну, що використовується заради подовження та посилення дії цього антибіотика. При одночасному лікуванні сульфаніламідами відзначається зменшення їх екскреції та підвищення концентрації у крові.

Взаємодії препаратів кальцію. Вітамін D збільшує абсорбцію та засвоєння кальцію. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів посилюється ризик розвитку аритмії. Кальцію цитрат не рекомендується одночасно приймати з антацидами, що містять алюміній. Не рекомендується призначати з іншими препа­ратами кальцію. Кальцитріол проявляє антагонізм при взаємодії з глюкокортикоїдами, При застосуванні з препаратами, що містять магній, підвищує ризик розвитку гіпермагніємії. Стимулятори мікросомального окиснення (фенітоїн, фенобарбітал) знижують концентрацію кальцію в сироватці крові.

Взаємодії препаратів вітаміну D. Не призначають одночасно з іншими препаратами групи вітаміну D, препаратами кальцію, паратиреоїдними засобами.

Взаємодії біофосфонатів. Клодронова кислота знижує біодоступність антацидів. Одночасний прийом із НПЗП може призвести до порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами може виникати виражена гіпокальціємія.

Остеогенон сповільнює всмоктування препаратів заліза та антибіотиків тетрациклінового ряду.

Взаємодія ретарпену з іншими лікарськими засобами. Слід мати на увазі можливість розвитку конкурентного інгібування виведення з організму при одночасному застосуванні Ретарпену з протизапальними, протиревматичними та жарознижувальними препаратами (індометацину, фенілбутазону і саліцилату). Пеніцилінові препарати, які мають бактерицидну дію, не слід застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінація з іншими антибіотиками можлива лише тоді, коли можна очікувати синергічну дію або будь-який додатковий ефект. Ретарпен підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічує кишкову мікрофлору, знижує протромбіновий індекс); знижує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіолу – ризик розвитку кровотеч “прориву”.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами біциліну-5. Не слід змішувати розчин біциліну-5 КМП з іншими ін’єкційними розчинами. Не рекомендується поєднувати введення препарату із застосуванням індометацину, фенілбутазолу та саліцилатів. З обережністю призначають при підвищеній чутливості до цефалоспоринових антибіотиків (через можливу перехресну алергію).