Завдання і принципи ціноутворення на фінансовому ринку

Згідно з класичним визначенням економічної теорії

Ціна – це кількісний вираз тих витрат, які несе виробник, для того щоб отримати прибуток. Поняття ціни тісно пов’язане з поняттям ринкової вартості. Під ринковою вартістю фінансових інструментів мається на увазі вартість, що визначається витратами емітента. З іншого боку, для інвестора ціна – це грошовий вираз вартості цінних паперів, які він купує.

Завданнями ціноутворення на фінансовому ринку є:

Ø відображення реального співвідношення попиту і пропозиції;

Ø реалізація конкретних цілей ціноутворення;

Ø врахування різноманітних факторів.

До основних принципів ціноутворення відносяться такі:

Ø науковий підхід;

Ø цільове спрямування;

Ø можливість співставлення цін за різні періоди;

Ø врахування рівня цін на аналогічні фінансові інструменти;

Ø відображення реального рівня витрат на фінансові операції.

У процесі становлення фінансового ринку зростає значення системи формування цін на ньому. Ціни є найважливішою економічною категорією, регулятором економіки. У формуванні цін на фінансовому ринку беруть участь його учасники: емітенти й інвестори, посередники й спеціалісти. Система формування цих цін базується на таких основних принципах:

Ø цільове спрямування залежно від цінової політики і цінової стратегії;

Ø науковість, тобто обґрунтованість цілей ціноутворення, видів цін і окремих елементів ціни;

Ø вигідність, тобто відображення в ціні доцільності емісії цінних паперів або операції з ними;

Ø реальність або достовірність, відображення в ціні паперів фактичних витрат на емісію;

Ø можливість порівняння цін різних категорій цінних паперів;

Ø поєднання стратегії і тактики ціноутворення;

Ø спадна корисність (тобто чим більше цінних паперів на ринку, тим меншу цінність має кожна додаткова одиниця);

Ø відмінності в потребах інвестора;

Ø різниця в доходах інвестора. Доходи інвесторів або їх платоспроможність впливають на попит.

Принципи ціноутворення реалізуються залежно від стратегії ціноутворення. Стратегії ціноутворення розрізняють залежно від обраної мети:

Ø швидке отримання прибутку від продажу;

Ø завоювання частини ринку;

Ø встановлення високої початкової ціни (стратегія “зняття вершків”);

Ø встановлення низької початкової ціни;

Ø проникнення на ринок;

Ø встановлення ціни на основі калькуляції витрат;

Ø персональні взаємовідносини з клієнтом;

Ø анти витратний підхід;

Ø встановлення ціни на рівні ринкової.

Ціноутворення як процес формування ціни на ринку цінних паперів здійсню­єть­ся за певними правилами, з використанням конкретних методів, на основі загально­прий­нятих принципів з урахуванням окремих факторів.

На формування цін на фінансовому ринку впливають внутрішні та зовнішні фактори, які мають об’єктивний і суб’єктивний характер. Різнопланові фактори ціни на один той самий цінний папір можуть суттєво коливатися. В цілому на формування ціни на фінансові інструменти впливають: галузева незалежність емітента та територіальні умови його розміщення, ступінь технічної озброєності виробництва емітента, якість цінних паперів, специфіка окремих регіонів, інвестиційні характеристики ЦП та управлінські можливості емітента, заходи державного регулювання цін, врахування взаємозамінності, врахування цін на аналогічні ЦП та послуги на зовнішньому ринку, особливості системи формування цін на папери різних емітентів, конкуренція, монополізм, ступінь розвитку ринкових відносин, співвідношення між попитом і пропозицією, рівень податків.

На ціни на фінансовому ринку впливає конкуренція, оскільки державний бюджет, кредитний ринок і ринок ЦП не лише доповнюють один одного, а й конкурують між собою в залученні фінансових ресурсів. Факторами впливу на ціну є мінові витрати: емісійні, маркетингові та інші, що пов’язані з випуском і обігом цінних паперів.