Види прикусів та їх характеристика

Прикус - це співвідношення між зубними рядами в стані центральної оклюзії. Центральною оклюзією, як відомо, називається таке змикання зубних рядів, у разі якого зуби мають максимальну кількість контактних точок, а суг­лобові головки нижньої щелепи розташовуються за допомогою диска в основі скату суглобових горбків. Прикуси поділяються за функціональною ознакою на 2 групи: фізіологічні та патологічні. До фізіологічних відносять прикуси, які забезпечують повноці­нну функцію незалежно від різних морфологічних особливостей, до патологіч­них - прикуси з порушенням функції.

Фізіологічні прикуси. До фізіологічних прикусів відносять ортогнатичний, прямий, фізіологічну біпрогнатію і фізіологічну опістогнатію.

Ортогнатичний прикус. Ортогнатія характеризується морфологічними ознаками, з яких одні стосуються всієї зубної дуги, другі - тільки до фронталь­них зубів, а треті — тільки до жувальних.

Ознаки, що стосуються всієї зубної дуги:

1. Верхня зубна дуга має еліпсоподібну форму, нижня - форму параболи.

2. На верхній щелепі зубна дуга більша від коміркової, а коміркова - більша від базальної. На нижній щелепі спостерігаються зворотні взаємовідношення: зубна дуга менша від коміркової, а остання - від базальної. Таким чином, верхня зубна дуга більша від нижньої, а верхня коміркова дуга менша від нижньої. Це пояснює той факт, що за наявності зубів в ортогнатичному прикусі верхній зубний ряд пере­криває нижній, а в разі втрати всіх зубів і навіть за незначної атрофії коміркових відростків спостерігається зворотнє співвідношення коміркових дуг. 3. Кожен із зубів змикається звичайно з двома антагоністами, із яких один називається головним, а другий - додатковим, за винятком верхніх зубів мудрості і нижніх центральних різців, які мають по одному антагоністу. Кожен верхній зуб змикається з однойменним (головним) і розміщеним поза­ду нижнім зубом; кожен нижній зуб зми­кається з однойменним (головним) і розміщеним попереду верхнім зубом.

4. Зуби кожного зубного ряду, при­лягаючи один до одного, взаємно торка­ються контактними точками, розташо­ваними на бокових поверхнях.

5. Висота зубних коронок поступо­во зменшується від центральних різців до молярів (виняток складають ікла).

6. Верхні зуби нахилені коронками дозовні, а коренями - досередини, нижні зуби, навпаки, нахилені коронками у бік язика, а коренями - дозовні.

Ознаки, що стосується змикання фронтальних зубів:

1. Верхні фронтальні зуби перекривають, подібно до ножиць, нижні зуби приблизно на одну третину коронки (1,5-3 мм).

2. Середні лінії між верхніми і нижніми центральними різцями знаходяться в одній сагітальній площині.

Ознаки, що стосуються змикання жувальних зубів, можуть бути двоякого роду:

а) у разі змикання у щічно-піднебінному напрямку;

б) у разі змикання у передньо-задньому напрямку.

Ознаки, які стосуються змикання зубів у щічно-піднебінному напрямку:

1. Щічні горбки верхніх зубів розташовані дозовні від однойменних горбків нижніх зубів, а щічні горбки нижніх зубів – до середини від однойменних горбків верхніх зубів, тому верхні піднебінні горбки потрапляють у змикальні щілини нижніх зубів, а нижні щічні - у змикальні щілини верхніх зубів.

2. Язикові горбки нижніх зубів розташовані до середини від піднебінних горбків верхніх зубів.

3. Зовнішні (щічні) і внутрішні горбки, як верхніх, так і нижніх жувальних зубів, з обох боків щелеп розташовані на різних рівнях. Фронтальний розріз щелеп через жувальні зуби, який іде справа наліво або в зворотному напрямку, являє собою поперечну криву, випуклу на верхніх зубах і ввігнуту на нижніх.

Ознаки, які стосуються змикання жувальних зубів у передньо-задньому на­прямку: 1. Передній щічний горбок першого верхнього моляра розташований на щічному боці першого нижнього моляра в поперечній борозні між щічними горбками, а задній щічний горбок верхнього першого моляра розташовується між дистально-щічним горбком першого нижнього моляра і медіально-щічним горбком другого нижнього моляра. Жувальні поверхні нижніх зубів, починаючи від премолярів і закінчую­чи останнім моляром, створюють сагітальні ввігнуті криві поверхні.

2. Жувальні поверхні верхніх зубів створюють сагітальну криву, але не ввігнуту, а випуклу, яка повторює форму нижньої увігнутої кривої.

Таке взаємовідношення між зубними рядами має пояснення:

1. Верхні центральні різці ширші від нижніх центральних різців і артику­люють з двома нижніми різцями, тому верхні зуби зміщені дистально по відно­шенню до зубів нижнього ряду і кожен зуб має два антагоністи. Верхній зуб мудрості вужчий від нижнього зуба мудрості, тому дистальне зміщення верхніх зубів по відношенню до однойменних нижніх вирівнюється у ділянці зубів мудрості, і задні поверхні верхнього і нижнього зубів мудрості знаходяться в одній фронтальній площині. Змикання одного зуба з двома антагоністами дуже важливо: навіть у разі втрати одного антагоніста другий захищає зуб на протилежній щелепі від зміщення. З цієї точки зору фронтальні зуби розташовані точніше, ніж бічні.

2. Зуби одного ряду, що ростуть поруч, торкаються один одного своїми апроксимальними поверхнями. Ділянки, що знаходяться у ділянці дотику зубів називаються контактними точками. І це взаємне розташування зубів має велике значення як для їх стійкості, так і для функції. По-перше, воно захищає зуби від зсувів у передньо-задньому напрямку, зменшуючи амплітуду фізіологічної рухомості їх під час дії горизонтальних компонентів жувального тиску що важливо з точки зору стійкості зубів. По-друге, контактні точки на бокових поверхнях зубів зумовлюють проходження їжі у напрямку до ясеневого со­сочка і цим захищають його від травми і від застрягання харчових часточок. Зрештою, якщо б зуби не мали контактів, то зубний ряд являв би собою просту суму і кожен зуб діяв би автономно, тобто самостійно, ізольовано від інших зубів. Завдяки бічним контактам не тільки один зуб сполучається з іншим, але і ввесь зубний ряд із числа зубів, що діють самостійно, перетворюється у систе­му тісно пов'язаних елементів зубної дуги. Завдяки фізіологічній рухомості зубів і контактам, з одного боку, робота кожного зуба залежить від роботи інших елементів зубо-щелепної системи, а з іншого - функція кожного зуба відображається на роботі всієї гілки. 3. Запобігає руху зубного ряду назад і його розхитуванню, на думку Катца, той факт, що нижні моляри нахилені коронками медіально, а коренями - дис­тально; зуби, що розміщені позаду, ніби підпирають зуби, що розміщені спереду.

4. Починаючи від різців довжина коронок зменшується у напрямку до жу­вальних зубів, особливо в нижньому зубному ряді. Таке розміщення зубів є доброю умовою для функціонування зуба, його жувальна здатність залежить від місця розташування і від довжини коронки: чим далі розташований зуб від середньої лінії, тим вищою повинна бути його функціональна цінність.

5. На верхній щелепі коронки спрямовані дозовні, у бік щоки і губи, а ко­рені – до середини. На нижній щелепі коронки спрямовані у бік язика, а корені - зовні. Завдяки цьому верхня зубна дуга більша від нижньої і верхній зуб­ний ряд перекриває нижній. Усі ці анатомічні особливості значною мірою спри­яють стійкості нижньої зубної дуги. Нижні фронтальні зуби, як і всі інші, мають тенденцію до руху допереду, але така можливість обмежена внаслідок перекриття нижніх зубів верхніми. Для зубів верхньої щелепи тенденція руху вперед дещо обмежена тим, що верхня щелепа нерухомо сполучена з місцевими кістками.

6. Нижні моляри нахилені коронками досередини, а верхні - дозовні. Це сприяє потраплянню язикових горбків верхніх молярів у щілини нижніх молярів, а щічних горбків нижніх молярів - у щілини верхніх молярів. Таким чином зуби утримуються від зсуву в щічно-піднебінному на­прямку. Оскільки верхня зубна дуга більша від нижньої, то вона охоплює ниж­ню і передні зуби діють на харчовий комок як різаль­ний пристрій, подібний до ножиць. Ножицеподібна будова зубних дуг ортогнатичного прикусу збільшує, крім того, жувальну поверхню і забезпечує великий розмах для жувальних рухів нижньої щелепи. Нарешті, перекриття верхньою зубною дугою нижньої запобігає защепленню щік і язика під час змикання зубів.

7. Нижній зубний ряд сформований, з точки зору стійкості, досконаліше ніж верхній. Клиноподібна форма коронок, медіо-дистальний нахил молярів і нахил жувальних зубів у бік язика сприяють стійкості його. Крім того, за А.Я. Катцом, зовнішня пластинка компактної речовини нижньощелепної кістки охоплює усю зубну дугу. Зрештою, стійкості бічних ділянок зубної дуги сприяє вигин кортикальної пластинки в ділянці внутрішньої і зовнішньої косих ліній. Верхній зубний ряд сформований, з точки зору стійкості, менш сприятливо. Коронки верхніх зубів нахилені дозовні, тому під час жувальних рухів, спря­мованих на верхній щелепі дозовні, зубний ряд може набути ще більш віялопо­дібної форми. Від цього захищають верхній зубний ряд чотири чинники:

1) на­явність системи контрфорсів у ділянці ікол і жувальних зубів;

2) піднебінні відростки, які з'єднують бічні ділянки в поперечному напрямку;

3) велика ела­стичність присінкової стінки коміркового відростка у ділянці передніх зубів;

4) наявність третього кореня — піднебінного, який є у верхніх молярів. Усі ці особливості надають верхній зубній дузі незаперечну стійкість.

Прямий прикус. Іншим варіантом фізіологічного прикусу є прямий. Пря­мий прикус відрізняється від ортогнатичного тим, що різальні краї верхніх зубів не перекривають, а потрапляють прямо, подібно до щипців, на різальні краї нижніх зубів. У ділянці бічних зубів взаємовідношення між зубами таке ж, як і в ортогнатичному прикусі. У результаті за наявності прямого прикусу інколи відбувається більш швидке стирання зубів, ніж у разі ортогнатичного. За такої умови поверхні зубів відполіровані, останні вирізняються резистентністю до карієсу, стійко утримуються у комірках і уражаються парадонтозом чи пародонтитом не частіше, ніж за інших форм фізіологічного прикусу.

Фізіологічна опістогнатія і фізіологічна біпрогнатія характеризуються тим самим взаємовідношенням зубних рядів, що й за ортогнатичного прикусу. Різни­ця лише у напрямку коміркових відростків та частини фронтальних зубів. У разі ортотогнатичного прикусу фронтальні зуби разом з комірковим відростком спрямовані назад. У разі прогнатичного - допереду. Харак­тер змикання зубних рядів у стані цент­ральної оклюзії за умови цих різновидів прикусу такий, як і в разі ортогнатії, тому вони також повноцінні у функціо­нальному відношенні.