Юридичний процес та юридична процедура застосування норм права

Юридичний процес - це система взаємопов’язаних правових стадій діяльності уповноважених суб’єктів щодо вирішення юридично-значимих питань. Юридична процедура – це нормативно визначений порядок здійснення юридичного процесу.
Юридична процедура правозастосування – це визначений чинним законодавством порядок здійснення компетентними суб’єктами діяльності щодо застосування норм права. Це одна із визначальних ознак застосування норм права. Специфічні риси юридичної процедури правозастосування наочно виявляються у відповідних характерних особливостях процесуальних норм, що встановлюють відповідні процедури.
Правозастосовчий процес - нормативно визначений порядок діяльності компетентних суб’єктів щодо застосування норм права з метою забезпечення та охорони прав і законних інтересів учасників правовідносин, що передбачає здійснення певних взаємопов’язаних між собою стадій. Основними різновидами правозастосовчого процесу є управлінський процес, судочинство та процес тлумачення норм права. Так, процес тлумачення норм – це встановлений нормами права порядок діяльності компетентних суб’єктів щодо з’ясування змісту правових правил та роз’яснення цього змісту з метою правильної та однакової реалізації норм права. Організаційно-управлінський процес – нормативно встановлений порядок діяльності компетентних органів державного управління щодо організації відповідних видів управлінської діяльності та вирішення відповідних категорій управлінських справ.
Як складова частина правового життя суспільства і держави, юридичний процес здійснюється на основі певних принципів – як його основних ідей та вихідних засад формування, функціонування та розвитку. Серед них виділяють:
- загальноправові принципи: верховенства права, законності, демократизму, рівності, юридичної гарантованості прав, справедливості тощо;
- загальнопроцесуальні принципи: гласності юридичного процесу, змагальності юридичного процесу, дотримання компетенції при прийнятті нормативних та правозастосовчих правових актів, юридичної сили і обов’язкового характеру прийнятих рішень тощо;
- спеціально-видові принципи: принципи, за якими здійснюються окремі види юридичного процесу; зокрема, процес застосування норм права у сфері судочинства здійснюється на підставі: здійснення правосуддя виключно судом, забезпечення права на захист та правову допомогу, обов’язковості судових рішень, права на оскарження судового рішення самостійності судів і незалежності суддів, недоторканості суддів тощо
Зокрема, принцип здійснення правосуддя в Україні виключно судами означає, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність. При чому виходячи з принципу демократизму, народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.
Одним із найважливіших спеціально-видових принципів судочинства є принцип права на судовий захист. Цей принцип означає, що усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.
Визначну роль у здійсненні судочинства відіграє принцип правової допомоги при вирішенні справ у судах. Цей принцип означає, що кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. Наприклад, в якості захисників у кримінальному процесі можуть виступати не тільки адвокати, а й інші фахівці в галузі права. (Рішення Конституційного Суду України України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Г.І. щодо офіційного тлумачення положень ст.59 Конституції України, ст.44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «справа про право вільного вибору захисника» від 16.11.2000 р. № 13-рп, справа № 1-17/2000).
Ще однією основоположною засадою судочинства є принцип обов'язковості судових рішень. Цей принцип означає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.
Велике значення в процесі здійснення судочинства має принцип права на оскарження судового рішення. Цей принцип означає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Вагомою засадою судочинства є принцип самостійності судів і незалежності суддів. Цей принцип означає, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією України, іншими законами. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що грунтується на вимогах закону.
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів. Ще однією основоположною засадою судочинства є принцип недоторканності суддів. Цей принцип означає, що недоторканність суддів гарантується Конституцією України, законом про статус суддів та іншими законами. На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів Таким чином, правозастосовчий процес, передусім, розглядається, як один із видів юридичного процесу і являє собою діяльність уповноважених суб’єктів правозастосування, що здійснюється в установленому законодавством порядку та передбачає здійснення відповідних стадій