Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності

Методика розрахунку економічної ефективності інвестиційних проектів в умовах ринкової економіки базується на дисконтуванні надходжень і витрат грошових коштів (потоку платежів) на певний момент часу. Визначення різних показників, до яких належать чистий приведений дохід, внутрішня норма прибутку, термін окупності капіталовкладень та рентабельність інвестиційного проекту, є результатом порівняння розподілених у часі доходів з інвестиціями та витратами на виробництво продукції, в тому числі й витратами, пов’язаними з прийняттям інвестиційних рішень. Як правило, всі вони в умовах ринкових відносин розраховуються з використанням показника чистого приведеного доходу (NPV). Приведення витрат і доходів здійснюється на момент початку інвестування.

Вплив інвестиційних витрат і доходів на величину NPV можна розрахувати за формулою:

де P_t — находження чистого потоку платежів у t -му році; (PV) _t — інвестиційні витрати у t -му році; d — ставка дисконтування; T — рік закінчення інвестиційного циклу; t_n — рік початку експлуатації; t_c — рік закінчення періоду інвестування;

t — поточний номер року. Основна вада NPV в тому, що її розрахунок вимагає детального прогнозу чистого потоку платежів на весь період інвестиційного циклу і ставки дисконтування. Незрідка робиться припущення про постійність ставки дисконту.

Внутрішня норма прибутку (часом її називають внутрішньою нормою рентабельності, або внутрішньою нормою дохідності) характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту й вимірюється величиною дисконтної став­ки, за якої приведена вартість грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту дорівнює приведеній вартості інвестицій, тобто внутрішня норма прибутку є ставкою дисконту, за якої чистий приведений дохід від інвестиційного проекту дорівнює нулю. Залежність між ставкою дисконту (IRR) і чистим приведеним доходом (NPV) можна розглянути за допомогою графіка, який ще називається профілем NPV.

Економічний зміст IRR полягає в тому, що вона показує таку норму прибутку інвестицій, за якої інвестору однаково ефективно вкласти капітал під IRR відсотків у які-небудь фінансові інструменти чи в реальні об’єкти.

На практиці для визначення IRR користуються формулою лінійної інтерполяції.

де A — величина ставки дисконту, за якої NPV позитивна; С — величина ставки дисконту, за якої NPV негативна; а — величина позитивної NPV за величини ставки дисконту А;

| c | — величина негативної NPV (за абсолютною величиною) за величини ставки дисконту С.

Величина IRR показує відносну економічну ефективність і потім порівнюється
з нормою прибутку (відсотковою ставкою), яка існує в інших сферах інвестування. Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів, біль­шим за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави — за нормативну ставку дисконту й більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, — то проект може бути рекомендований для реалізації.

Коефіцієнт вигоди/витрати розраховується як відношення дисконтованих вигід до дисконтованих витрат. Формула розрахунку має такий вигляд:

де P_t — находження чистого потоку платежів у t -му році (періоді); (PV) _t — інвестиційні витрати в t -му році (періоді); d — ставка дисконтування; T — рік (період) закінчення інвестиційного циклу; t_n — рік (період) початку експлуатації; t_c — рік (період) закінчення періоду інвестування; t — поточний номер року. Економічний зміст даного коефіцієнта в тому, що він показує величину потоку платежів у реальній вартості відносно одиниці інвестиційних витрат, тобто рентабельність інвестиційного проек­ту. Якщо за певної ставки дисконтування d рентабельність дорівнює одиниці, то приведений потік платежів дорівнює приведеним інвестиційним витратам, і чистий приведений дохід дорівнює нулеві. Тож d у цьому разі дорівнює внутрішній нормі прибутку інвестиційного проекту. Якщо норма дисконтування є меншою від IRR, то рентабельність — більшою 1, тобто інвестиційний проект є ефективнішим відносно середньої норми прибутку, обраної як ставка дисконтування.Випадок, коли рентабельність є меншою від одиниці, означає, що інвестиційний проект неефективний відносно середньої норми прибутку, обраної як ставка дисконтування.

Період окупності визначає інтервал часу, впродовж якого інвестиційні витрати будуть повернуті за рахунок доходів, отриманих унаслідок реалізації інвестиційного проекту. Точніше, період окупності дорівнює інтервалу часу, протягом якого сума чистого прибутку та амортизації, дисконтована на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій. Іноді період окупності ще називають строком окупності.

Для визначення періоду окупності чистий приведений дохід прирівняємо до нуля та вважатимемо, що всі інвестиції вкладають­ся в момент завершення інвестиційного періоду. Тоді невідома величина h, що задовольняє умови рівності чистого приведеного прибутку й амортизації та суми інвестицій, буде періодом окупності інвестицій.

Рівняння, з якого можна знайти величину періоду окупності (h) можна записати у вигляді:

де h — термін окупності; P_t — надходження чистого потоку платежів у t -му році (періоді); d — ставка дисконтування; PV — сумарні інвестиційні витрати; t — поточний номер року (періоду).

Показник періоду окупності звичайно не враховує всього інвестиційного циклу, й отже на нього не впливає потік платежів, які будуть отримані поза межами періоду окупності. Тому його використання є кориснішим на передпроектній стадії, коли приймається рішення про доцільність реалізації інвестиційного проекту.