Підзаконні нормативно-правові акти як джерела фінансового права

- правові акти, які мають нормативний характер та видаються відповідно до закону, на основі закону, для виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання фінансових правовідносин. До підзаконних нормативно-правових актів належать: укази та розпорядження Президента України; акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру; акти (постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; акти відомчі (акти міністерств, відомств, комітетів, фондів); акти органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади; акти підприємств, установ, організацій.

Підстави настання юридичної відповідальності суб'єктів фі­нансового права - сукупність обставин, наявність яких робить юриди­чну відповідальність необхідною. Підставами настання юридичної від­повідальності є такі обставини: факт скоєння соціально небезпечної поведінки (правопорушення) - фактична підстава; наявність форми права, що забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції (за її допомогою відбувається визначення складу правопорушення) - нормативна підстава; відсутність підстав для звільнення від відповідальності у випадках, зафіксованих нормами права; наявність правозастосовчого акта - рішення компетентного органу, яким накладається юридична відповідальність, визначається її вид і міра - процесуальна підстава.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальністьможливою.Фактичноюпідставоюпритягненнядоюридичної відповідальності суб'єктів фінансового права є склад правопорушення.

— 363 —

Планова виїзна перевірка - перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого вона проводиться.

Планова ревізія - ревізія, яка передбачена у плані суб'єкта здійснення контролю.

Повторна ревізія - ревізія, яка призначається, якщо попередня ревізія визнана такою, що проведена неякісно або з порушенням встановлених вимог.

Податковий контроль - регламентована нормами податкового права діяльність компетентних органів з метою перевірки дотримання податкового законодавства, правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, державних цільових фондів.

Події суб'єктів фінансових правовідносин - юридичні факти, на підставі яких виникають, змінюються та припиняються фінансові правовідносини незалежно від волі суб'єкта (смерть платника податку, народження дитини, стихійне лихо).

Позавідомча ревізія - ревізія, яка проводиться органами інших мі­ністерств і відомств.

Позапланова виїзна ревізія - ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу Державної контрольно-ревізійної служби і проводиться у підконтрольних установах на підставі рішення суду, а в інших установах за рішенням суду винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у ст. 11 Закону України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Позитивна (ретроспективна) юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - обов'язок суб'єкта фінансового права діяти відповідно до приписів правових норм; це сумлінне виконання ними своїх обов'язків у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Така відповідальність передбачає заохочення за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки.

Попередній фінансовий контроль - контроль, що проводиться до початку фінансових операцій із мобілізації, розподілу та використання фондів коштів. Він здійснюється на стадії складання, розгляду і затвер­дження фінансово-планових актів.

Поточний фінансовий контроль - контроль, який проводиться в процесі здійснення фінансових операцій (під час виконання фінансових зобов'язань

— 364 —

перед державою, органами місцевого самоврядування, отримання та використання коштів підприємствами, установами, організаціями) та в процесі виконання фінансових планів.

Правовідновлювальна (компенсаційна) функція юридичної відповідальності - функція, яка спрямована на поновлення незаконно порушення прав, на примусове виконання невиконаних зобов'язань.

Правоздатність суб'єкта фінансових правовідносин - обумовлена нормами фінансового права, його здатністю бути носієм суб'єктивних прав та нести юридичні обов'язки у сфері фінансової діяльності.

Правозмінюючі юридичні факти - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують зміну фінансових правовідносин.

Правомірна поведінка суб'єктів фінансового права - суспільно корисна правова поведінка особи (дія чи бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм і охороняється державою.

Правомірні діяння суб'єктів фінансових правовідносин - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, що відповідає вимогам закону, нормативних актів. Правомірні діяння поділяються на юридичні акти та юридичні вчинки.

Правопорушення, які скоюють су б 'єкти фінансового права, - суспільно небезпечні або шкідливі, протиправні, винні діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта фінансового права, що порушує врегулюваний правовими нормами порядок формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, за яке законодавством встановлено юридичну відповідальність. Це зовнішньо об'єктивований акт, який виражається і усвідомлюється як ставлення суб'єкта до реальної дійсності, інших суб'єктів, держави, суспільства.

Правоприпиняючі юридичні факти - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують припинення фінансових правовідносин.

Правосуб'єктність суб'єктів фінансових правовідносин - здатність фізичних та юридичних осіб у встановленому порядку бути суб'єктами фінансових правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків у конкретних фінансових правовідносинах, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів, а також нести юридичну відповідальність за свої дії. Фінансова правосуб'єктність визнається за певними суб'єктами: а) безпосередньо - шляхом прямої вказівки на це в законі; б) опосередковано - шляхом окреслення їхніх прав та обов'язків у сфері фінансової діяльності. Правосуб'єктність юридичних осіб проявляється у їх компетенції -сукупності прав і обов'язків, які надаються їм для виконання відповідних

— 365 —

функцій. Правосуб'сктність фізичних осіб складається з їх правоздатності і дієздатності, в деяких випадках включає деліктоздатність.

Правоутворюючі юридичні факти - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують виникнення фінансових правовідносин.

Предмет фінансового права - суспільні відносини, які виникають у процесі діяльності держави, органів місцевого самоврядування з планомірного утворення, розподілу та використання фондів коштів для реалізації їх завдань та функцій.

Примус - система встановлених законодавством заходів запобіж­ного, припиняючого та відновлювального характеру, що застосовують­ся до фізичних та юридичних осіб для здійснення контролю, забезпе­чення режиму законності у фінансовій сфері, виконання фінансових зобов'язань, а у разі вчинення правопорушення - застосування до остан­ніх заходів відповідальності (фінансової, адміністративної, кримінальної, дисциплінарної).

Принципи фінансового права- вихідні, відправні теоретичні положення, керівні ідеї, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання фінансових правовідносин та за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин, що складають предмет фінансового права. їх поділяють на: а) загально правові, б) міжгалузеві, в) галузеві.

Принципи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування - керівні положення, які визначають її сутність. Поділяються на дві групи: загальні принципи державного управління та галузеві принципи, властиві лише фінансовій діяльності.

Принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права -

вихідні основоположні ідеї, що виражають її сутність, природу, призначення, випливають з її змісту і дають можливість забезпечувати правопорядок у суспільстві. Поділяються на загальноправові та спеціальні.

Процесуальні фінансово-правові норми - норми, які визначають порядок діяльності учасників фінансових правовідносин у сфері мобілі­зації, розподілу та використання фондів коштів і встановлюють процедуру застосування та дії матеріальних фінансово-правових норм.

Реалізація норм фінансового права - це фактичне їх здійснення у відповідних правових формах. Виділяють чотири форми реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання, дотримання і застосування.

Ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

— 366 —

Розділ (підгалузь) фінансового права - сукупність інститутів і окремих норм, що охоплюють своїм регулюванням цілісну групу відносин у сфері фінансової діяльності.

Санкція фінансово-правової норми - вказівка на юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, визначеного у диспози­ції, або умов, визначених у гіпотезі фінансово-правової норми; спосіб захисту приписів, установлених фінансово-правовою нормою. Санкція фінансово-правової норми передбачає наслідки її порушення, визначає види юридичної відповідальності, які покладаються на тих суб'єктів фінансових правовідносин, які порушили приписи фінансово-правових норм.

Система органів фінансового контролю в Україні - сукупність органів державної і місцевої влади та управління, які беруть участь у здійсненні фінансового контролю. Залежно від характеру діяльності, повноважень у сфері фінансового контролю усі органи, які його здійснюють, поділяють на дві групи: 1) органи, що реалізують повноваження у сфері фінансового контролю поряд з іншими своїми повноваженнями; 2) органи, що спеціально створені для проведення фінансового контролю.

Система фінансового законодавства - сукупність нормативно-правових актів, в яких містяться фінансово-правові норми.

Сист ема фінансового и/шва-внутрішняйого структура, систематизована сукупність, єдність, взаємозв'язок і диференціація елементів, розташованих у певній послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою даної галузі. Структурними елементами системи фінансового права є: фінансово-правові норми; фінансово-правові інститути; підгалузі фінансового права.

Склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права,

- сукупність юридичних ознак протиправної поведінки, необхідних та достатніх для притягнення суб'єкта фінансового права до юридичної відповідальності, за наявності яких суспільно шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням.

Спеціальна правосуб'сктність суб'єкта фінансових правовідносин -

здатність суб'єкта бути учасником певного кола фінансових правовідносин.

Спеціальні закони як джерела фінансового права - закони, якими регламентується обмежена (спеціальна) сфера фінансової діяльності.

Спеціальні фінансово-правові норми - норми, які поширюють дію на певне коло осіб.

Спеціальнопривентивна функція юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - функція, яка спрямована на формування у суб'єктів фінансового права мотивів до правомірної поведінки.

— 367 —

Стратегічний фінансовий контроль - контроль, який спрямовується на вирішення питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому.

Суб'єктивне право - міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта фінансових правовідносин, установлена фінансово-правовими нормами для реалізації його прав і забезпечена юридичними обов'язками другої сторони цих відносин.

Суб'єкт фінансового права - особа, наділена правосуб'єктністю, потенційною здатністю бути учасником правовідносин у сфері фінансової діяльності.

Суб'єкти фінансових правовідносин - учасники, сторони цих відносин, які володіють визначеними суб'єктивними правами, здійснюють їх та несуть юридичні обов'язки у конкретних фінансових правовідносинах. Це реальні їх учасники, які у конкретно існуючих правовідносинах реалізують свої права і несуть відповідні юридичні обов'язки. Виділяють три основні групи суб'єктів фінансового права: а) держава і її адміністративно-територіальні одиниці, б) колективні суб'єкти; в) індивідуальні суб'єкти.

Субвенція - форма фінансової допомоги у вигляді грошової суми, яка виділяється з бюджету вищого рівня на певний термін для вирівню­вання соціально-економічного розвитку відповідного адміністративно-територіального утворення. На відміну від дотації використовується лише за призначенням на фінансування конкретних заходів та у встановлений термін. У разі недотримання цих вимог та неповного використання коштів виділеної субвенції або у зв'язку з нецільовим використанням підлягає поверненню до того органу, який її надав.

Субсидія - фінансова допомога у грошовій чи натуральній формі, яку надає держава за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, а також спеціальних фондів, юридичним чи фізичним особам, іншим державам на фінансування певних заходів (покриття дефіциту бюджету, фінансування певних програм чи проектів).

Тактичний фінансовий контроль - контроль, який вирішує поточні питання фінансової діяльності підприємств, установ, організацій.

Тематична ревізія - ревізія, яка передбачає перевірку однієї або декількох сторін фінансової діяльності.

Уповноважувальні фінансово-правові норми - норми, які вста­новлюють права учасників фінансових правовідносин на здійснення дій по мобілізації, розподілу та використанню фондів коштів. Вони допомагають приймати самостійні рішення у сфері фінансової діяльності, дають право вибору поведінки, але у певних межах.

— 368 —

Фактична ревізія - ревізія, під час якої перевіряється вся сукуп­ність різних сторін фінансової діяльності підконтрольного об'єкта: до­кументи, наявність грошей, цінних паперів, матеріальних цінностей тощо. Обов'язковим елементои фактичної ревізії є інвентаризація матеріальних цінностей.

Фінанси (від лат. «fenantia» - термін сплати чого-небудь, закінчення справи; франц. «finance» - сукупність державного майна, державного господарства, доходи і видатки держави) - система економічних відносин, які виникають у процесі акумуляції, розподілу та використання фондів коштів, необхідних для виконання державою, органами місцевого самоврядування своїх завдань та функцій, забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб. За матеріальним змістом фінанси є фондами коштів різних суб'єктів (держави, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій), а їх сукупність - фінансовими ресурсами. Категорією «фінанси» у широкому значенні охоплюються такі групи, як фінанси фізичних осіб, фінанси юридичних осіб і держави, а у вузькому - лише державні фінанси. Фінанси виконують розподільчу та контрольну функції.

Фінанси підприємств, установ, організацій - децентралізована ланка фінансової системи, яка складається з відокремлених фондів коштів, що перебувають у розпорядженні кожного підприємства, установи, організації і використовуються ними для виконання їх завдань та функцій. Виділяють фінанси підприємств, установ, організацій, які здійснюють комерційну господарську діяльність (підприємництво) і фінанси підприємств, організацій, які здійснюють некомерційну господарську діяльність. Залежно від форми власності розрізняють: фінанси приватних підприємств; фінанси підприємств колективної власності; фінанси комунальних підприємств; фінанси державних підприємств; фінанси підприємств, заснованих на змішаній формі власності; фінанси спільних підприємств.

Фінансова безпека держави - 1) принцип фінансової діяльності, що означає такий стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз у сфері фінан-сової діяльності, який дає можливість державі, органам місцевого само-врядування виконувати свої завдання і функції; 2) напрям фінансової політики держави, предмет якої складає коло суспільних відносин щодо: оцінки та прогнозування ситуації у фінансовій сфері; відстеження тенденцій виникнення факторів, які викликають загрозу для фінансової безпеки держави та їх урахування при формуванні фінансової політики держави; визначення й аналізу факторів, які підривають стабільність фінансової системи держави у коротко- та довготерміновій перспективі тощо.

Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування -

процес формування, розподілу і використання фондів коштів для забезпечення виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування з метою досягнення завдань, що стоять перед ними.

— 369 —

Фінансова політика - сукупність заходів, які здійснюють держава, органи місцевого самоврядування у сфері управління публічними фінансами та їх використання для здійснення своїх завдань і функцій з метою впливу на стан фінансової системи України. Виділяють державну, місцеву фінансову політику та фінансову політику підприємства, установи, організації.

Фінансова система України - а) сукупність фінансових інститутів (ланок), які сприяють утворенню, розподілу та використанню відповідних фондів коштів; б) сукупність державних органів та органів місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції фінансову діяльність. Фінансова система як сукупність фінансових інститутів складається з таких ланок: бюджетна система; цільові державні позабюджетні фонди; фінанси підприємств, установ, організацій; фінанси державного страхування; кредит (державний, місцевий і банківський).

Фінансове право як галузь права - система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі утворення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій.

Фінансове право як навчальна дисципліна - систематизовані відповідно до типової програми знання щодо предмета правового регулювання норм цієї галузі права, їх особливостей. Предметом цієї навчальної дисципліни є фінансове право у всіх своїх виявах: як галузь права, як система законодавства, як наука, що вивчає фінансове право.

Фінансове правопорушення - суспільношкідливе, винне, проти­правне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єктів фінансових правовідносин, що порушує норми фінансового права і виражається у невиконанні або неналежному виконанні ними фінансових обов'язків, за яке законодавством встановлено фінансово-иравову відповідальність.

Фінансовий контроль - регламентована нормами права діяль­ність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості та повноти надходжень до відповідних фондів коштів, правильності та ефективності їх використання; контроль за законністю і доцільністю дій у галузі мобілізації, розподілу і використання державних та місцевих фондів коштів, який здійснюється в установленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та спеціальними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян.

Фінансові правовідносини - урегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, що виникають у процесі мобілізації, роз­поділу та використання централізованих та децентралізованих фондів

— 370 —

коштів, необхідних для виконання завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування, учасники яких виступають як конкретні носії юридичних прав і обов'язків, установлених фінансово-правовими нормами і забезпечених примусовою силою держави, і реалізують приписи, що містяться в цих нормах.

Фінансово-планові акти - акти, що приймаються у процесі фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування і є планами з мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів на визначений період. До фінансово-планових актів належать: а) основний фінансовий план держави - Державний бюджет України, а також місцеві бюджети; б) бюджети позабюджетних фондів коштів; в) кошторис доходів і видатків Національного банку України; г) фінансові плани страхових організацій; г) фінансові плани підприємств, установ, організацій; д) кошториси бюджетних установ тощо.

Фінансово-правова норма (норма фінансового права) - установлене органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та забезпечене силою державного примусу чітко визначене правило поведінки учасників фінансових правовідносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу та використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, виражене у категоричній формі, яке закріплює суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників цих відносин.

Фінансово-правовий інститут - сукупність фінансово-правових норм, які регулюють певне коло однорідних та взаємопов'язаних суспільних відносин у сфері фінансової діяльності і утворюють відокремлену групу.

Фінансово-правові акти - прийняті в установленій формі рішення державних органів, органів місцевого самоврядування з питань фінансової діяльності, що належать до їх компетенції.

Фінансування - безповоротний, безвідплатний, плановий, цільовий відпуск коштів з відповідних фондів коштів (централізованих та децентралізованих). Розрізняють бюджетне фінансування, фінансування з позабюджетних фондів коштів і відомче фінансування. У процесі фінансування держава може надавати дотації, субвенції та субсидії.

Фонди коштів - відносно відокремлена частина фінансових ресурсів, які мають цільове призначення та відносну самостійність функціонування. Усі фонди коштів у державі поділяються на централізовані та децентралізовані.

Фронтальна ревізія - ревізія, яка передбачає перевірку усієї фінансової діяльності об'єкта, що перевіряється, за визначений період, вивчення всіх первинних документів.

Функції науки фінансового права - напрями, в яких розкривається сутність, призначення, та роль науки фінансового права у правотворчому, правозастосовчому та навчальному процесах. Виділяють аналітичну,

— 371 —

критичну, конструктивну, прогнозуючу методологічну, експертну, пізнавальну, евристичну, практичну, прикладну, навчальну та політичну функції науки фінансового права.