Та Державною пробірною службою

До спеціальних органів фінансового контролю належить Націона­льний банк України, завдання, функції і повноваження якого під час здійснення ним фінансового контролю визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України»¹⁹² та іншими законами України.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законо­давством України, головною метою якого є: забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів (ст. 55).

Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду, а саме постійний нагляд за дотриманням

¹⁹² Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. Ст. 238.

— 283 —

банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банківнатериторіїУкраїнитазакордоном,банківськимиоб'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України і економічних нормативів, не здійснюючи перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності.

Контроль за діяльністю своїх структурних підрозділів Національ­ний банк України здійснює шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється ревізійним управлінням Національного банку України, безпосередньо підпорядкованим Голові Національного банку України. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів Національного банку України проводяться не рідше одного разу на рік (ст. 69).

Рада Національного банку не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит Національного банку України і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку. Національний банк України зобов'язаний відповідно до укладеного з аудиторською фірмою договору надавати звітність та інформацію, необхідну для проведення аудиторської перевірки.

В частині руху коштів Державного бюджету України, аналізу ви­конання кошторису фінансову перевірку Національного банку України здійснює Рахункова палата (ст. 70).

У Положенні про застосування Національним банком України за­ходів впливу за порушення банківського законодавства від 28 серпня 2001 року № 369, затвердженому Правлінням Національного банку України, визначено підстави і порядок застосування до банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Відповідно до п 1.2. Положення Національний банк України засто­совує до банків такі заходи впливу:

а) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття
необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення
невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих
процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи
відчуження неефективних інвестицій;

б) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради
банку, правління (ради директорів) банку для прийняття

— 284 —

програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;

в) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена
угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення
порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

г) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи
розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

ґ) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

д) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття
можливих збитків за кредитами та іншими активами;

є) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

є) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

ж) розпорядження щодо накладання штрафів на керівників банків
та банки в установлених Положенням розмірах;

з) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення,
заборони власнику істотної участі в банку, використовувати
право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи
систематичного порушення ним банківського законодавства або
нормативно-правових актів Національного банку України;

и) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог банківського законодавства або нормативно-правових актів Національного банку;

і) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;

ї) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;

й) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.¹⁹³

Для введення щоденного контролю за діяльністю банків і виконан­ням ними вимог Національного банку України щодо усунення допущених порушень може встановлюватися особливий режим

¹⁹³ Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавств: Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 41. - Ст. 1864.

— 285 —

контролю за їх діяльністю - додатковий інструмент банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу у разі виникнення в банку некерованої ситуації, а саме: невиконання керівниками банку вимог Національного банку України щодо усунення виявлених порушень; відсторонення керівників банків від посади; виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів проведення банком операцій з високим рівнем ризику, порушень банківського законодавства, а також отримання доходів із порушенням вимог чинного законодавства, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку; виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами; потреби в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невико­нання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами до часу прийняття Національним банком України рішення про призначення тимчасової адміністрації або про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації.

Заходи впливу застосовуються Національним банком України на підставі результатів: інспекційних (планових та позапланових) переві-рок діяльності банків чи їх філій; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків ау-диторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення; пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі порушення банком норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20 вересня 2001 року; результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками Національного банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових опера-ція, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

У разі виконання банком прийнятих зобов'язань та покращання показників діяльності банку Національний банк України може достро­ково скасувати застосовані заходи впливу на визначений термін (част­ково або зовсім).

Контроль за здійсненням митної політики та за виконанням митно­го законодавства здійснює система митних органів, яка складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць,

— 286 —

спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів.

Основними завданнями Державної митної служби України у сфері фінансового контролю, положення про яку затверджено Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022/2000, є:

- контроль за дотриманням законодавства України про митну справу;

- удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

- здійснення разом з Національним банком України комплексно­го контролю за валютними операціями;

- здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

- боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил.
Державна митна служба України відповідно до покладених на неї

завдань:

1) організовує та контролює діяльність митних органів;

2) забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;

3) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу;

4) сприяє у межах своєї компетенції здійсненню заходів щодо за­хисту прав споживачів товарів, які ввозяться в Україну, а також прав інтелектуальної власності у процесі зовнішньоекономічної діяльності;

5) розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими ор­ганами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення;

6) організовує та контролює відповідно до законодавства прове­дення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил.

— 287 —

Державна митна служба України має право:

- залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

- отримувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевогосамоврядування,підприємств,установтаорганізацій, а також громадян інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Для посилення боротьби з незаконним переміщенням через мит­ний кордон України зброї та боєприпасів, вибухових, радіоактивних, отруйних та сильнодіючих речовин, наркотичних засобів, підакцизних товарів, культурних та історичних цінностей, інших товарів - у складі регіональних митниць утворені відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, а у митницях - відповідні служби.

Державна пробірна служба, утворена у складі Міністер-ства фінансів України як урядовий орган державного управління на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю» від 28 квітня 2000 року №732. Відповідно до Положення про цей орган Державна пробірна служба виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб, а саме:

- проводить у межах своїх повноважень перевірки дотримання суб'єктами підприємницької діяльності та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства у процесі здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали;

- готує і подає на розгляд Міністерства фінансів України пропози­ції щодо зупинення дії або анулювання виданих суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом дорогоцінних металів і дорогоцінним камінням (крім їх видобутку), виготовлення і реалізації виробів з їх використанням у разі порушення суб'єктами підприємницької діяльності законодавства та ліцензійних умов;

- проводить щорічну реєстрацію відбитка спеціального знака

— 288 —

- іменника, який засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, видає дозволи на використання іменників на території України;

- розробляє форми державних пробірних клейм з описом і подає
до Міністерства фінансів України відповідні матеріали для їх
затвердження, забезпечує виготовлення зазначених клейм,
проводить їх реєстрацію та експертизу відбитків цих клейм.

Державна пробірна служба, здійснюючи фінансовий контроль, має право:

- залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

- проводити в установленому законодавством порядку з метою забезпечення виконання вимог щодо отримання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння перевірки та обстеження суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції із дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали, а також скуповують, приймають у заставу і на комісію ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, здійснюють торгівлю ними або надають посередницькі послуги в торгівлі, зберігають та експонують різноманітні предмети, що містять зазначені цінності, збирають і переробляють відходи та брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- здійснювати контроль за виконанням вимог щодо отримання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у військових частинах, підрозділах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, а також в установах та організаціях, що належать до сфери інших центральних органів виконавчої влади, у разі, якщо вони здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

- вимагати у межах своїх повноважень від суб'єктів підприємни­цької діяльності та інших суб'єктів господарювання усунення виявлених перевірками порушень;

- проводити в установленому законодавством порядку у суб'єктів підприємницької діяльності та інших суб'єктів

— 289 —

господарювання, які перевіряються, відбір проб продукції з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зразків виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння для перевірки і проведення аналізів у лабораторіях органів, які здійснюють державний пробірний контроль; - отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів суду і прокуратури, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.¹⁹⁴

8. Повноваження інших органів щодо здійснення фінансового контролю в Україні

Основними завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003, у межах її повноважень є: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення. Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів); визначає порядок ведення та веде реєстр аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ; здійснює контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятихнимистраховихзобов'язаньпередстрахувальниками;проводить

¹⁹⁴ Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 року № 732 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 18. - Ст. 744.

— 290 —

самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ; установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно із законом; надсилає фінансовим установам і саморегулювальним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів; надсилає матеріали до правоохоронних органів стосовно фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок; звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги; виконує інші функції. Комісія має право в межах своїх повноважень: отримувати в установленому порядку від фінансових установ звітність та іншу інформацію згідно із законодавством, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій та громадян - інформацію, необхідну для виконання покладених на Комісію завдань; здійснювати інспектування фінансових установ, а також їх споріднених та афілійованих осіб. Періодичність інспектування встановлюється Комісією залежно від типу фінансової установи; проводити перевірки, в тому числі тематичні та зустрічні перевірки, щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; призначати не частіше одного разу на рік проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора; видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків); видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів; застосовувати до фінансових установ, які не дотримуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, заходи впливу; отримувати в установленому порядку від органів статистики, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених завдань тощо.

— 291 —

Функції уповноваженого органу з протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, отриманих злочинним шляхом, виконував створений з цією метою Державний департамент фінансового моніторингу, його правонаступником якого став Державний комітет фінансового моніторингу України - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Основними завданнями Держфінмоніторингу України як органу фінансового контролю відповідно до Положення про нього, затвердже­ного Указом Президента України від 24 грудня 2004 року №1527 є: зби-рання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу; створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на нього завдань: надає правоохоронним органам, згідно з їх компетенцією, відповідні узагальнені матеріали за наявності достатніх підстав для віднесення фінансової операції до такої, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; здійснює в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму методичне забезпечення суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за такими суб'єктами, та координує заходи, що проводяться ними в цій сфері; встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які призначаються відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу; проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом, і фінансуванню тероризму; узагальнює отриману від правоохоронних та інших державних органів інформацію, що стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, аналізує динаміку розвитку негативних тенденцій у цій сфері, досліджує методи та фінансові схеми легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму; сприяє виявленню в фінансових операціях ознак використання доходів, одержаних злочинним шляхом; забезпечує ведення в установленому

— 292 —

законодавством порядку обліку фінансових операцій, які мають ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу.

Держфінмоніторинг України у межах своїх повноважень має право отримувати в установленому законодавством порядку: від центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, правоохоронних орга­нів, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також безоплатно від підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію (в тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю, та копії документів, що її підтверджують), необхідну для виконання покладених на нього завдань, зокрема про випадки порушення законодавства суб'єктами первинного фінансового моніторингу; від правоохоронних органів, до яких надходять узагальнені матеріали про фінансові операції, інформацію про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів на підставі зазначених матеріалів; від суб'єктів первинного фінансового моніторингу необхідну для виконання покладених на нього завдань інформацію (в тому числі копії документів, що її підтверджують), пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, зокрема щодо осіб, які здійснюють такі операції. Він має також право: здійснювати в установленому законодавством порядку доступ, у тому числі автоматизований, до баз даних суб'єктів державного фінансового моніторингу, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів; залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів державних органів, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).¹⁹⁵

Особливі повноваження щодо здійснення контролю за регулюван­ням ринку цінних паперів має Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а саме: виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію спеціальних дозволів, виданих нею, анулювати дію таких дозволів, накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на

¹⁹- Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України: Указ Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527/2004 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 52. - Ст. 3455.

— 293 —

юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання дозволів на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.¹⁹⁶

Функції контролю за мобілізацією, розподілом та використанням коштів цільових централізованих фондів здійснюють органи управління фондів: правління та виконавча дирекція.

Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування України на випадок безробіття спрямовує та конт­ролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, ви­значає перспективні та поточні завдання Фонду. Виконавча дирекція та її робочі органи: забезпечують виконання рішень правління Фонду та дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття; контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка: контролює виконання Фондом статутних завдань та цільове використання ним коштів; заслуховує звіти правління Фонду та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання статутних завдань Фонду та цільового використання коштів Фонду; у разі потреби вимагає від правління Фонду проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду; ставить питання про відповідальність посадових осіб виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів за виявлені порушення.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України: спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність; затверджує: річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду; Положення про порядок використання коштів лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим використанням; Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і Комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню

'⁹⁶ Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та додаткового ринку: Указ Президента України від 25 вересня 2002 року №861/2002 // Офіційний вісник України. - 2002. - №40. - Ст. 1854.

— 294 —

діяльність Фонду. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка:

1) перевіряє діяльність Фонду;

2) заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фон­ду з питань виконання Фондом його статутних завдань і використання страхових коштів, дає відповідні рекомендації Фонду;

3) у разі потреби, крім щорічних аудиторських перевірок використання страхових коштів, призначає позачергові перевірки фінансової діяльності Фонду або окремих напрямів його роботи, діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фонду. Перевірки проводяться за рахунок коштів Фонду;

4) узагальнює практику застосування законодавства про страхування від нещасного випадку, готує пропозиції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та Кабінету Міністрів України про його вдосконалення;

5) у разі наявності порушень законодавства про страхування від нещасного випадку встановлює Фонду соціального страхування від нещасних випадків строк для їх усунення. Якщо зазначені порушення не усунено, порушує питання про відповідальність посадових осіб Фонду згідно із законодавством.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює контроль за використанням коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг. Правління Фонду: визначає за погодженням із Національним банком України порядок надходження та обліку коштів Фонду; розглядає та затверджує річний бюджет Фонду, звіт про його виконання; здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду, правлінь і виконавчих дирекцій відділень Фонду.

Виконавча дирекція Фонду здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

— 295 —

Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка: контро­лює виконання статутних завдань та цільове використання коштів Фондом; заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання завдань, покладених на Фонд, і використання коштів Фондом, дає відповідні рекомендації Фонду; заслуховує інформацію правління та виконавчої дирекції Фонду про підготовку та виконання бюджету Фонду; порушує питання про відповідальність посадових осіб органів управління Фонду, з вини яких допущено порушення прав застрахованих осіб; у разі необхідності вживає заходів для проведення аудиторської перевірки використання страхових коштів та окремих напрямів роботи Фонду, правління та виконавчої дирекції Фонду.

Одним із основних завдань Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення про Фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26 вересня 2002 року № 1434, є здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та контроль за цільовим використанням підприємствами, установами і організаціями коштів, переданих їм Фондом для здійснення заходів щодо соціального захисту інвалідів. Для виконання цього завдання Фонд має право:

1) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

3) здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо дотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвер­дженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001, основними завданнями Пенсійного фонду України є: ефективне вико-ристання коштів Фонду, здійснення в межах своєї компетенції контро-льних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітно-сті та системи контролю за

— 296 —

витрачанням коштів Фонду. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: складає звіт про виконання бюджету Фонду; прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Фонду та ефективний розподіл фінансових ресурсів; організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; забезпечення збирання та аккумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Фонду; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; проведення перевірок правильності сплати зазначеного збору; обліку коштів Фонду, ведення статистичної та бухгалтерської звітності; здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Фонду.

Пенсійний фонд України має право:

1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осібсуб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ним функцій, передбачених законодавством;

2) проводити планові, а також у передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;

3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємниць­кої діяльності усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядок їх використання;

4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності документи, що підтверджують

— 297 —

приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Фонду;

5) порушувати відповідно до законодавства справу про банк­рутство підприємства, установи, організації або вносити пропозиції щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в разі систематичної несплати ними страхових внесків;

6) застосовувати фінансові санкції, передбачені законом;

7) стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків;

8) порушувати в установленому законом порядку питання про

притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Питання для самоконтролю

1. Визначте систему органів, які беруть участь у здійсненні фінансового контролю в Україні?

2. Назвіть основні напрями реорганізації існуючої та створення власної системи фінансового контролю в Україні.

3. На які етапи можна поділити процес формування системи органів фінансового контролю в Україні?

4. Які повноваження у сфері фінансового контролю здійснює Верховна Ради України?

5. Визначте роль у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

6. Які особливості контрольних повноважень Президента України?

7. Обґрунтуйте роль Секретаріату Президента України у здійсненні контрольних повноважень Президентом України.

8. Яким чином реалізуються контрольні функції Кабінету Міністрів України?

9. Визначте повноваження місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю на відповідній території.

— 298 —

10. Обгрунтуйте, чому Рахункова палата є постійно діючим органом контролю.

11. Назвіть завдання та функції Рахункової палати.

12. Як Рахункова палата взаємодіє з іншими органами під час здійснення фінансового контролю?

13. Які основні завдання Міністерства фінансів України під час здійснення фінансового контролю?

14. Визначте обсяг повноважень у сфері фінансового контролю Державного казначейства України.

15. Назвіть функції органів Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері фінансового контролю.

16. Які права під час здійснення фінансового контролю мають органи Державної контрольно-ревізійної служби?

17. Дайте перелік функцій органів Державної податкової служби у сфері фінансового контролю.

18. Які права під час здійснення фінансового контролю мають органи Державної податкової служби?

19. Установіть обсяг прав та обоє 'язків податкової міліції.

20. Який орган здійснює державне регулювання діяльності банків в Україні?

21. Які заходи впливу може застосувати Національний банк України за порушення банківського законодавства?

22. Які завдання у сфері фінансового контролю здійснюють митні органи?

23. Визначте повноваження Державної митної служби України у сфері фінансового контролю.

24. З якою метою створено Державну пробірну службу?

25. Визначте повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у сфері фінансового контролю.

26. З якою метою створено Державний комітет фінансового моніторингу та які він має повноваження щодо здійснення фінансового контролю?

27. Назвіть повноваження щодо здійснення контролю за регулюванням ринку цінних паперів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

28. Проаналізуйте зміст контрольних повноважень правління та виконавчої дирекції Фонду загальнообов 'язкового державного соціального страху­вання України на випадок безробіття.

— 299 —

29. Які контрольні функції виконує правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України?

30. Визначте обсяг контрольних повноважень керівних органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

31. Обґрунтуйте, посилаючись на законодавство, чи має Фонд соціального захисту інвалідів повноваження у сфері фінансового контролю.

32. Назвіть повноваження Пенсійного фонду України під час здійснення фінансового контролю.

Додаткова література:

1. Георгіца А. 3. Фінансові права парламенту: досвід зарубіжних країн / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С 69-74.

2. Голицький В. Ф. Співпраця органів державної контрольно-ревізійної служби з підрозділами відомчого контролю // Фінансовий контроль. -2001. -№3.- С 23.

3. Горячек І. Взаємовідносини банку Англії з аудиторами та звітуючими ревізорами // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 5. - С 31-34.

4. Гриценко О. Сутність і призначення Рахункової палати: проблемні питання // Право України. - 2004. - № 10. - С 121-125.

5. Дмитренко Е. С. Повноваження контрольно-ревізійного підрозділу Міністерства аграрної політики України / Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред.. А. П. Гетьмана, В. 3. Ярчука. - К.: Юрінком Інтер. - 2005.- С 391-392.

6. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С. 27-33.

7. Дмитренко Е. С. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності / Юридична енциклопедія. В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2004. - Т. 6: Т-Я. -С. 293.

8. Довідник працівника державної контрольно-ревізійної служби: В 2 т. / М.М. Каленський та ін. (авт. - упоряд.). - К.: Дія, 2001. - Т. 1. - 432 с; Т. 2.-370 с

9. Дорогих О. М. Організаційно-правові основи діяльності державної контрольно-ревізійної служби України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська державна юридична академія. - О., 1999. - 20 с

10. ЕрицянА. В. Государственный контроль за соблюдением законодательства субъектами предпринимательской деятельности (теоретический аспект) // Государство и право. - 2002. - № 2. - С. 103-108.

— 300 —

11. Законодавство про контроль та перевірки.Ч.1, 2.-К.: ННТ, 2002. - 232 с.

12. Попова А. П. Счетные палаты ФРГ: правовые основы и принципы деятельности // Государство и право. - 1998. - № 3. - С. 94-98.

13. Кінащук Л. Правовий статус державної контрольно-ревізійної служби України в системі фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5. - С. 93-96.

14. Клименко А. Фінансовий моніторинг - особлива форма фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 4. - С. 101-105.

15. Контролирующие органы Украины. Государственная налоговая администрация: Сборник нормативных документов. - X., 2000. - 59 с.

16. Концепція розвитку Міністерства фінансів України // Фінанси України, 1997.-№3.-С 27-41.

17. Кружевич М. Місце та роль Рахункової палати України в системі органів фінансового контролю // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 12 - С. 19-21.

18. Кружевич М. Рахункова палата як орган парламентського контролю // Право України. 2001. - № 11. - С 144-147.

19. Кузьменко О. Проблеми співвідношення компетенції парламенту і Рахункової палати у контрольно-бюджетній сфері // Право України. 2001. -№4.-С. 101-105.

20. Майданик О. Деякі проблеми законодавчого забезпечення контрольної функції парламенту // Право України. 2001. - № 12. - С 128-131.

21. Осипчук Л. Інститут казначейства як гарант фінансового забезпечення економічних реформ в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 12.-С 15-17.

22. Парламентский контроль в области финансов в скандинавских странах // Журнал российского права. - 2001. -№ 2. -С. 131-141.

23. Печуляк В. Система податкових органів України та їх місце в контексті здійснення адміністративної реформи // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3. - С 84-87.

24. Погосян Н. Д. Проблемы законодательства о Счетной палате Российской Федерации // Государство и право. - 1997. - № 11. - С.5-13.

25. Рева Д. Правовое положение субъектов контрольно-налоговых правоотношений // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 1. -С. 33-38.

26. Роговенко Д. До питання про статус Рахункової палати України // Право України. - 2004. - № 7. - С. 106-110.

27. Романів Є. Напрямки підвищення ефективності роботи Державної контрольно-ревізійної служби в умовах перехідної економіки // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 11. - С 6-8.

28. Романів Є. М. Організація контрольно-ревізійної роботи // Фінанси України. - 1997. - № 7. - С 27 - 35.

— 301 —

29. Савченко Л. Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» потребує вдосконалення // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 8. - С 23-26.

30. Савченко Л. А. Правовий статус Рахункової палати. - Ірпінь, Вид-во Академії ДПС України, 2002. - 132 с

31. Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні. -Ірпінь: Вид-во Академії ДПС України, 2001. - 408 с

32. Стефанюк І. Про взаємодію контролюючих і правоохоронних органів при здійсненні контролю за діяльністю суб'єктів господарювання // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 8. - С 21-24.

33. Тарасов А. М. Региональный президентский контроль: вопросы совершенствования // Журнал российского права. - 2002. - № 5. - С. 42-49.

34. Тентюк В. П. Українське казначейство: додаткова фінансова інституція чи державна необхідність? // Фінанси України. - 1996. - № 7. - С 5-Ю.

35. Тігова Т., Осипчук Л. Історичні аспекти виникнення та розвитку державного казначейства // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 2. -С. 18-22.

36. Труш І. Упорядкування механізму проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами // Право України. -2002.-№ 4.-С 32-35.

37. Устинова І. П. Парламентський контроль у системі реформування фінансового контролю / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С 301-313.

38. Чечуліна О. Державне казначейство: правовий статус та напрямки діяльності // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 12. - С 18.

39. Чуніхіна Л. Новий погляд на фінансовий контроль // Право України. -2005.-№5.-С 60-63.

ГЛАВА 11.

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб 'єктів фінансового права.

2. Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб 'єкти фінансового права.

3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності.

1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права

У будь-якому суспільстві вчинялися, вчиняються і, швидше за все, будуть вчинятися діяння, які є неправомірними і, відповідно, вимагають застосування заходів примусу.

Ідею відповідальності, що зародилася із появою суспільства,¹⁹⁷ розглядають протягом усього періоду його розвитку як частину соціальної проблеми, адже відповідальність - це одночасно і свідомість, і стимул, і санкція. Вона може як спонукати до певної діяльності, так і утримати від здійснення певних дій.

Поведінка суб'єктів фінансових правовідносин є соціальною пове­дінкою, яка характеризується такими ознаками:

1) має зовнішньо виражений характер у вигляді дії або бездіяльності;

2) може бути або соціально корисною (правомірна поведінка), або соціально шкідливою (правопорушення);

3) має свідомо виражений характер, тобто передбачає усвідомлен­ня суб'єктом результатів своєї поведінки;

4) має вольовий характер, тобто передбачає наявність контролю за поведінкою суб'єкта з боку його волі.

5) має властивість викликати певні наслідки.

¹⁹⁷ Самощенко И. С, Фарукшин М. X. Ответственность по советскому зако­нодательству. - М: Юрид. лит., 1971. - С. 12.

— 303 —

Усі вчинки суб'єктів фінансового права можна поділити на суспі­льно корисні та шкідливі. Відповідно розрізняють правомірну та протиправну поведінку суб'єктів фінансового права.

Правомірна поведінка - суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка суб'єктів фінансового права (дія чи бездіяльність). Така поведінка відповідає приписам правових норм (наприклад, подання фізичною особою податкової декларації до податкового органу у визначені законодавством терміни).

Неправомірна (протиправна) поведінка (правопорушення) - суспільно небезпечне (шкідливе) протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи - суб'єкта фінансового права, що зумовлює юридичну відповідальність. Така поведінка полягає в порушенні приписів правових норм суб'єктами фінансового права (наприклад, ухилення від сплати податків).

Реальна правомірна та неправомірна поведінка суб' єкта фінансово­го права складає зміст його юридичної відповідальності.

У "Словнику російської мови" С. Ожегова поняття «відповідаль­ність» тлумачиться як необхідний обов'язок відповідати за свої дії, вчинки, бути відповідальним за них.¹⁹⁸ З філософської точки зору під відповідальністю розуміють специфічний стан особи, яка володіє вільною волею, що передбачає можливість дати звіт за обраний цією особою варіант поведінки.¹⁹⁹

"Філософський енциклопедичний словник" визначає відпові­дальність як філософсько-соціологічне поняття, що відображає об'єктивний, історично конкретний характер взаємовідносин між особистістю, колективом, суспільством з точки зору свідомого здійснення взаємних вимог, що пред'являються їм. Відповідальність індивіда формується як результат тих зовнішніх вимог, які йому пред'являє суспільство, колектив. Сприйняті індивідом, вони стають внутрішньою основою мотивації його відповідальної поведінки, регулятором якого виступає совість.²⁰⁰

Серед видів соціальної відповідальності (моральної, політичної, організаційної, партійної тощо) особливе місце посідає юридична відповідальність.

¹⁹⁸ Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. А.Ю. Шведовой. - 18-е изд.
стереот.- М.: Рус.язык, 1987. -С. 401.

¹⁹⁹ Чистяков А. А. Уголовная ответственность и механизм формирования ее
основания: Монография. - М: Юнити Дана. Закон и право, 2002. - С. 35.

²⁰⁰ Философский энциклопедический словарь. - М. - Прогресс, 1983. - С. 49.

— 304 —

Юридична відповідальність - категорія, властива усім галузям пра­ва, інститут будь-якої правової системи, одна із суттєвих ознак права, необхідний механізм його дії. Такий вид соціальної відповідальності є одним із важливих засобів організації правильного (належного) вико­нання приписів правових норм, запобігання та припинення небажаної з точки зору закону поведінки суб'єктів суспільних відносин.

Категорії «юридична відповідальність у фінансовому праві», «юридична відповідальність суб'єктів фінансового права» є тотожними, але їх слід відмежовувати від категорії «фінансово-правова відповідальність».

Юридична відповідальність у фінансовому праві, як і юридична відповідальність суб'єктів фінансового права, застосовується у широкому значенні як адміністративна, кримінальна, цивільна та дисциплінарна (останнім часом з'явилось багато публікацій, в яких обґрунтовується також існування конституційної²⁰¹ та фінансосво-правової відповідальності²⁰²) відповідальність за порушення правових норм суб'єктами фінансового права.

Юридична відповідальність суб'єктів фінансового права у вузько­му значенні - це лише фінансово-правова відповідальність.

У зв'язку із зазначеним юридична відповідальність суб'єктів фі­нансового права може бути як прямою відповідальністю, види й міра

²⁰¹ Див.:ПогорілкоВ.Ф.,ФедоренкоВ.Л. Юридична відповідальність за порушення
конституційного законодавства України // Часопис Київського університету права.

- 2001. - № 1. - С. 30-37; Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль
права и наука. - Симферополь: Таврида, 1997. -117 с.,; Тодыка Ю.Н. Конституция
Украины: проблемы теории и практики. - X.: Факт, 2000. - С. 188-200; Наливайко Л.Р.
Конститущйно-правова відповідальність: питання теорії та практики: Автореф. дис.
канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. - К.,
2000. - 16 с; Мельник О. В. Конституційно-иравова відповідальність вищих органів
державної влади: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний
ун-т імені Тараса Шевченка. - К., 2000. - 17 с; Наливайко Л. Р. Проблеми визначення
поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності в сучасній
конституційній теорії // Право України. - 1999. - № 10. - С. 45-50; Наливайко Л.
Р. Конституційно-правова відповідальність в Україні: критерії класифікації та види
// Віче. - № 1999. - № 10. - С 25-32; Майданник О. О. Конституційно-правова
відповідальність: ознаки, підстави, суб'єкти // Право України. - 2001. - № 5; та інші.

²⁰² Карасєва М. В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. - М.: Юристъ, 2000.

- С. 181-200; Кучеров И. И., Судаков О. К)., Орешкин И. А. Налоговый контроль и
ответственность за нарушения законодательства о налогах и зборах / Под ред. И.И.
Кучерова. - М., 2001. - С. 143; Туркіна Н.В. Поняття і специфіка фінансово-правових
санкцій // Право і безпека. - 2002. - С. 127; та інші.

— 305 —

якоївизначаються фінансовим правом (фінансово-правовавідповідаль-ність), так і опосередкованою (бланкетною) відповідальністю, види й міра якої визначаються іншими галузями права (адміністративно-правова, кримінально-правова, цивільно-правова відповідальність, дисциплінарна відповідальність).

Юридичну відповідальність розглядають у двох аспектах: позити­вному та негативному, так як є галузі, які в об'єктивно-правовому плані мають виключно ретроспективну відповідальність (негативна відпові­дальність в охоронних галузях), і, навпаки, - галузі регулятивного зміс­ту, які спираються, як правило, на позитивну юридичну відповідаль­ність.²⁰³

Юридична відповідальність суб'єктів фінансового права- це суку­пність суспільних відносин, врегульованих нормами чинного законо­давства, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку таких суб'єктів, передбачену правовими нормами (позитивний аспект), чи примусі до виконання приписів норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного законодавства (негативний аспект).

І перспективна, і ретроспективна юридична відповідальність суб'єкта фінансового права означають його здатність передбачати наслідки своїх діянь і відповідати за них.

Юридична відповідальність повинна виступати головним чином у її загальному позитивному значенні - як відповідальне ставлення особи до своїх обов'язків, покладених на неї законом, як правильне, сумлінне, успішне, ефективне виконання обов'язків та дійовий державний і громадський контроль за таким виконанням.

Позитивна (перспективна) юридична відповідальність суб'єктів фінансового права означає:

1) відповідальність за майбутню поведінку;

2) обов'язок суб'єктів фінансового права діяти відповідно до приписів правових норм;

3) свідоме, відповідальне ставлення до покладених на них законом обов'язків.²⁰⁴

²⁰³ Зражевская Т. Д., Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий кон­
ституционных норм. - Воронеж, 1985. - С. 17.

²⁰⁴ Строгович М. С. Сущность юридической ответственности // Советское
государство и право. - 1979. - № 5. - С. 74.

306 —

Така відповідальність передбачає відповідальну поведінку, підзвіт­ність, юридичну компетентність та заохочення за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки.

Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - це відповідальність за минулу протиправну поведінку.²⁰⁵ Вона характеризується: засудженням суб'єкта правопорушення за протиправні діяння у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування; покладанням на нього встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов'язку бути позбавленим належних йому певних благ (майнового та особистого характеру) за скоєне правопорушення.

Така відповідальність - це:

1) захід державного примусу, що базується на юридичному та суспільному засудженні правопорушення і виражається в установленні для нього певних негативних наслідків у формі обмежень особистого або майнового характеру.²⁰⁶

2) здійснення негативних вчинків, які відступають від обов'язку;²⁰⁷

3) санкція за правопорушення, що виражається у застосуванні за­ходів примусу до правопорушників²⁰⁸, наслідок, встановлений у законі на випадок його порушення;

4) примус і покарання за здійснене порушення правової заборони;²⁰⁹

5) реакція на правопорушення;²¹⁰

6) обов'язок, який виконується примусово, що існував раніше або виник знову внаслідок вчинення правопорушення.²"

²⁰⁵ Див.: Бахрах Д. Н. Советское законодательство об административной
ответственности. - Пермь: Изд-во Перм. гос. ун-та, 1969. - С. 64; Самощен-ко И.С.,
Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. - М: Юрид. лит,
1971. - С. 73; Иоффе О.С. Вина и ответственность по совет-скому праву// Советское
государство и право. - 1972. - № 9. - С. 37.

²⁰⁶ Братусь С. Спорные вопросы теории юридической ответственности //
Советское государство и право. - 1973. ~№4.~С. 27.

²⁰⁷ Иоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское
государство и право. - 1972. - № 9. - С. 35.

²⁰⁸ Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Л.: Изд-во
ЛГУ, 1955.-С. 9.

²⁰⁹ ЯвичЛ.С. Общая теория права.-Л.: Изд-во ЛГУ, 1976.-С 276.

²¹⁰ Мапеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. - М:
Юрид. лит, 1985. - С. 134.

²¹¹ Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. - М.: Юрид. лит.,
1976.-С. 69.

— 307 —

Отже, ретроспективна юридична відповідальність - це обов'язок суб'єкта фінансового права, який скоїв правопорушення, зазнавати заходів державного примусу. Саме зміст ретроспективної юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права розглянемо у цій главі.

Юридичній відповідальності суб'єктів фінансового права властиві як загальні ознаки юридичної відповідальності, так і специфічні, притаманні лише для юридичної відповідальності за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування.

Загальними ознаками юридичної відповідальності є такі:

1) настає лише за скоєне правопорушення;

2) суб'єктами такої відповідальності можуть бути як колективні, так і індивідуальні, наділені деліктоздатністю - здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні діяння;

3) базується на застосуванні державного примусу - державно-владного впливу уповноважених державних органів на поведінку тих, хто скоїв правопорушення;

4) виражається в обов'язку правопорушника нести покарання (но­вий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопорушення) за його протиправну поведінку;

5) викликає для правопорушника певні негативні наслідки (матеріальні, фізичні, моральні): втрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (позбавлення ліцензії на здійснення банківських операцій) та майнового характеру (конфіскація валютних цінностей, штраф, припинення бюджетного фінансування);

6) встановлюється державою в особі уповноваженого органу від­повідно до санкцій норм права, якими визначається вид і міра відповідальності;

7) є формою негативної реакції держави на правопорушення і суб'єкта, винного у його скоєнні;

8) здійснюється під час правозастосовчої діяльності шляхом до­тримання визначеного процедурно-процесуального порядку та форм, установлених законом (поза процесуальною формою юридична відповідальність неможлива).

Специфічні ознаки юридичної відповідальності суб'єктів фі­нансового права зумовлені особливостями фінансово-правового регулювання і полягають у тому, що така відповідальність:

1) спрямована на охорону фінансових правовідносин;

— 308 —

2) настає за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

3) встановлюється державою у санкціях охоронних правових норм, які можуть застосовувати і окремі суб'єкти фінансового права (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Національний банк України тощо);

4) у результаті застосування юридичної відповідальності суб'єкти фінансового права зазнають певних втрат, які, зазвичай, мають майновий характер і спрямовані на відшкодування державі, органам місцевого самоврядування завданої правопорушенням шкоди та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, - грошовій;

5) їй властиве власне коло санкцій, але вона також забезпечується санкціями інших галузей права.

Отже, юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - це сукупність правовідносин між державою в особі уповноважених органів та порушником приписів правових норм, змістом яких є покладання обов'язку на такого суб'єкта нести відповідальність за невідповідність своєї юридично значущої поведінки у сфері фінансової діяльності держави органів місцевого самоврядування тій, яка приписана йому правовими нормами, забезпечуючи можливість застосування державою до такого суб'єкта заходів державного примусу.

Зміст юридичної відповідальності розкривається у її меті, функціях та принципах.

Мета юридичної відповідальності суб' єктів фінансового права- це вияв соціальної необхідності та ефективності такої відповідальності. Вона дає можливість глибше пізнати її сутність та показати результати, які досягаються за допомогою даного правового засобу. Основною метою юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права є охорона та захист суспільних відносин у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів коштів. Юридична відповідальність суб'єктів фінансового права поряд з охороною суспільних відносин у зазначений сфері має й більш вузьку мету - покарання винних у вчиненні правопорушень. При цьому держава, застосовуючи захід державного примусу до порушників, переслідує ще одну мету - превентивну, тобто запобігання вчиненню правопорушень суб'єктами фінансового права у майбутньому.

— 309 —

Мета юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права визначає її функції - головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших суб'єктів фінансового права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

За допомогою юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права реалізується охоронна функція права та її мета - охорона правопорядку.

Спеціальне призначення юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - охорона суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування - реалізується у її правоохоронній і виховній функціях.

Правоохоронна функція юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права, в свою чергу, поділяється на правовідновлювальну і каральну.

Правовідновлювальна (компенсаційна) функція спрямована на примусове виконання суб'єктами фінансового права невиконаних обов'язків. Вона дає можливість державі, органам місцевого самоврядування стягнути з винного завдану шкоду, відшкодувати збитки, компенсувати втрати через скоєне правопорушення.

Каральна (штрафна) функція спрямована на покарання державою того, хто скоїв правопорушення, шляхом обмежень особистого, майнового та організаційного характеру та на запобігання новим правопорушенням. Каральні санкції характеризують реакцію держави на правопорушення.

Виховна функція юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права покликана формувати у таких суб'єктів мотиви до правомірної поведінки, запобігти як новим правопорушенням, які підлягають юридичній відповідальності (часткова (спеціальна) превенція), так і правопорушенням інших суб'єктів фінансового права (загальна превенція). Відповідно, розрізняють загальнопревентивну та спеціальнопривентивну функції юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

Принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - це вихідні основоположні ідеї, що виражають її сутність, при­роду, призначення, випливають з її змісту і які дають можливість забез­печувати правопорядок у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. їх поділяють на 2 групи: загальноправові та міжгалузеві.

— 310 —

Загальноправові принципи закріплені в Конституції України. До них належать: