Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності

Більшість суб'єктів фінансового права шляхом роз'яснювальної роботи та застосування методу переконання добровільно виконують вимоги правових норм. У разі, коли суб'єкти фінансового права пору­шують встановлені чинним законодавством норми, вони зазнають юри­дичного та суспільного осуду, сутністю якого є покладання на правопо­рушників встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов'язку зазнати певних негативних наслідків у формі обмежень особистого або майнового характеру²³², що виражається у застосуванні заходів примусу до правопорушників.²³³

Правовий примус як загальна ознака юридичної відповідальності є державновладним способом стримання негативних вольових

устремлінь певних суб'єктів для забезпечення їх підпорядкування нормам права. Він складається з двох взаємопов'язаних сторін: об'єктивної (необхідність єдиної влади, нормативного регулювання, підпорядкування в суспільстві) і суб'єктивної (вольове, психічне ставлення індивіда до впливу публічної влади).²³⁴

У фінансовому праві застосовуються найрізноманітніші способи державного примусу, які мають широке та вузьке значення. Заходи державного примусу у широкому значенні поділяють на дві групи залежно від підстави застосування:

1) державно-примусові заходи, що є реакцією держави стосовно
конкретного суб'єкта на факт його протиправної поведінки
(основна група). їх, в свою чергу, поділяють на:

а) юридичні санкції (застосування фінансових санкцій,
накладення адміністративних і дисциплінарних стягнень,
застосування кримінального покарання тощо);

б) заходи, які застосовують з метою припинення проти­
правних дій суб'єктів фінансового права (наприклад,
вилучення органами державної податкової служби у
підприємств, установ, організацій документів, що свідчать
про приховування (заниження) об'єктів оподаткування,
несплату податків, інших платежів; вилучення органами
Державного казначейства у міністерств, інших централь­
них та місцевих органів виконавчої влади, підприємств,
установ, організацій раніше наданих в порядку фінансу­
вання коштів державного бюджету у разі встановлення
нецільового та неефективного їх використання; відкли­
кання Національним банком України банківської ліцензії
тощо);

2) запобіжні заходи, застосування яких не пов'язано із протиправ­
ними діяннями і які, як правило, передують застосуванню
юридичних санкцій. Застосовуються уповноваженими
державою органами (Державною податковою адміністрацією
України, Державною митною службою України, Державним
казначейством України, Міністерством фінансів України тощо)
з метою запобігання вчиненню правопорушень, їх припиненню

²³² Братусь С. Спорные вопросы теории юридической ответственности //
Советское государство и право. - 1973. - № 4. - С. 27.

²³³ Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Л.: Изд-во
ЛГУ, 1955.-С. 35.

— 338 —

²³⁴ Ардашкин В. Д. О принуждении по советскому праву // Советское государство и право. - 1970. - № 7. - С. 33-38.

— 339 —

та контролю за мобілізацією, розподілом та використан­ням фондів коштів. До них належать, наприклад, право органів Державної контрольно-ревізійної служби доступу при проведенні ревізій та перевірок на склади, сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним підприємствам, установам, організаціям для їх обстеження; право Міністерства фінансів України отримувати від під­приємств дані, необхідні для здійснення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів тощо. Заходи державного примусу у вузькому значенні - це різні юриди­чні санкції, які застосовують до суб'єктів фінансового права у разі притягнення їх до відповідальності.

Тому не слід ототожнювати поняття «державний примус» і «юридичні санкції»: останні є тільки однією із складових примусу і співвідносяться вони як частина і ціле.

Санкція (від лат. sanctio - непорушна постанова) - це не лише складова правової норми, але також конкретизована міра відповідаль­ності за певні правопорушення. Саме санкція вказує на ті несприятливі наслідки, які застосовуються до порушника приписів правової норми.

Юридична відповідальність виступає як форма реалізації відповід­них санкцій, а санкція мірою цієї відповідальності. Проте не слід ототожнювати категорії «санкція» і «юридична відповідальність», оскільки санкція - це можливий наслідок, що настає в разі невиконання правових вимог, але який з тих чи інших причин може і не настати. А відповідальність є справжнім наслідком скоєного правопорушення. Крім того, санкція не завжди виражається у формі відповідальності²³⁵, а наявність санкцій ще не говорить про існування юридичної відповідальності, оскільки відповідальність не зводиться лише до реалізації санкції.

Санкції класифікують за характером правового регулювання, за­лежно від їх характеру та за їх однорідністю.

/. Залежно від характеру правового регулювання конкретних сус­пільних відносин санкція може полягати: в заходах адміністративного

впливу (штраф), в кримінальному покаранні (позбавлення волі), в заходах дисциплінарного впливу (догана, звільнення), в майнових стягненнях (відшкодування шкоди) заходах фінансово-правової відповідальності (пеня, штраф).

Особливостями адміністративних санкцій, які застосовують до суб'єктів фінансового права у разі скоєння ними адміністративних правопорушень, є:

1) відсутність тяжких правових наслідків;

2) застосування щодо менш тяжких фінансових правопорушень (проступків);

3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.
Підстави притягнення до адміністративної відповідальності

та санкції, які накладаються на порушників, визначені як чинним фінансовим законодавством, так і Кодексом України про адміністративні правопорушення.²³⁶

Якщо порушення трудової, службової дисципліни призвело до по­рушення фінансового законодавства, особа, яка здійснила дисциплінар­ний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному статтями 147-152 Кодексу законів про працю України.

Якщо неправомірними діями посадових осіб суб'єкту фінансового права завдано збитків, органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи притягуються до цивільно-правової відповідальності.

Кримінальні покарання у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі застосовують до суб'єктів фінансового права, які вчинили злочини за ст. ст. 199, 200, 202, 204, 207, 208-212, 216, 217, 222, 223 Кримінального кодексу України.

Застосування фінансових санкцій (штраф, пеня) передбачено чисе­льними нормативно-правовими актами, у яких паралельно вживаються терміни «фінансові санкції» (Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»), «штрафні

²³⁵ Про співвідношення юридичної відповідальності і санкції див: Циртаутас А. Некоторые теоретические вопросы юридической ответственности // Материа-лы научной конференции «Теоретические вопросы юридической ответствен-ности» (тезисы докладов). - Вильнюс, 1972. - С. 8-9.

— 340 —

²³⁶ Кодекс України про адміністративні правопорушення станом на 20 червня 1997 р. (зі змінами та доповненнями) // Кодекси України. У 2 т. / За ред. Ф.Г. Бурчака. - К.: Ін Юре, 1997. - Т. 1. - С. 95-217.

— 341 —

санкції» (Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95), пеня, штрафні санкції (штраф) (Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Фінансові санкції можуть бути:

- правовідновлювальні, направлені на відшкодування шкоди, заподіяної державі, органам місцевого самоврядування неправомірними діяннями суб'єктів фінансового права;

- каральні (штрафні), що встановлюють за правопорушення суб'єктів фінансового права з метою покарання правопо­рушника.

Правовідновлювальною фінансовою санкцією є пеня - грошова сума, яку учасник фінансових відносин повинен виплатити у разі пору­шення термінів сплати певних грошових сум, встановлених чинним законодавством у сфері податкових, бюджетних та інших фінансових відносин.²³⁷ Функція пені полягає в тому, щоб компенсувати державі, органу місцевого самоврядування шкоду у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідними суб'єктами податків, зборів, несвоєчасним поверненням бюджетних коштів тощо.

На відміну від пені як цивільно-правової санкції пеня як фінансово-правова санкція:

- не може бути встановлена угодою сторін;

- її сума стягується виключно у дохід держави чи органів місце­вого самоврядування;

- стягнення пені з юридичних осіб здійснюється у безспірному порядку уповноваженими державними органами.

Найчастіше пеню застосовують за несвоєчасне погашення подат­кового зобов'язання.

Каральною фінансовою санкцією є штраф - стягнення у грошовій формі, встановлене нормами фінансового законодавства, яке застосовується органами Державної податкової служби та іншими уповноваженими державою органами відносно юридичних та фізичних осіб за вчинення фінансового правопорушення, і стягується на користь держави і муніципальних утворень.

²³⁷ Туркіна Н. В. Поняття і специфіка фінансово-правових санкцій // Право і безпека. - 2002. - № 2. - С 127.

— 342 —

На відміну від адміністративного штрафу штраф як фінансово-правова санкція:

- не може бути замінено іншим покаранням;

- уповноважений державою орган не може звільнити від накла­дання штрафу;

- часто штраф як фінансова санкція стягується разом із пенею.
На відміну від штрафу як заходу цивільно-правової відповідально­
сті штраф як фінансова санкція:

- сплачується юридичною особою - платником податку, одержу­
вачем бюджетних коштів за рахунок прибутку, що залишається
після їх сплати;

- передбачається законодавством, а не угодою сторін.²³⁸
Штраф як фінансова санкція на відміну від штрафу, який застосо­
вується у порядку кримінального судового провадження, полягає у
такому:

- застосовується тільки як основний захід покарання;

- може накладатися як на фізичних, так і на юридичних осіб;

- застосування такої санкції не тягне судимості;

- не допускається заміна штрафу (навіть у випадку неможливості
його сплати) іншими видами покарання у межах юридичної
відповідальності.²³⁹

2. Залежно від характеру санкцій їх поділяють на: санкції особис­того характеру (позбавлення волі); санкції майнового характеру (штраф); санкції організаційного характеру (звільнення).²⁴⁰

3. Усі зазначені вище санкції, які застосовують за правопорушення суб'єктів фінансового права, можна згрупувати за їх однорідністю, виділивши зокрема: санкції за порушення бюджетного законодавства, санкції за порушення податкового законодавства, санкції за порушення у сфері грошового обігу та розрахунків, санкції за порушення валютного законодавства тощо.

До санкцій за порушення бюджетного законодавства відносять: призупинення бюджетних асигнувань; зупинення операцій з

^шКарасева М. В. Финансовое право. Общая часть. Учебник. - М.: Юристь, 2000. -С. 191-193.

²³⁹ Карпец И. Уголовное наказание (проблемы, размышления) // Наука и жизнь.
-1974.-№2.-С. 76-79.

²⁴⁰ Комаров С. А., МалькоА. В. Теория государства и права. Учебно-методическое
пособие. - М.: Изд-во Норма, 2000. - С. 358.

— 343 —

бюджетними коштами; зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням; обов'язкове повернення до відповідного бюджету у разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції; адміністративний штраф, кримінальні покарання; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності.

При порушенні норм податкового права до правопорушника можуть бути застосовані такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачені ст. ст. 163'-163⁴, 164^і, 165М65⁵ Кодексу України про адміністративні правопорушення; кримінальні покарання за податкові злочини, передбачені ст.ст. 204, 212, 212^і, 216 Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності; санкції, передбачені фінансово-правовими нормами: примусове стягнення активів платника податків, інших обов'язкових платежів; штраф, пеня, відповідно до ст. ст. З, 16, 17 Закону України "Про погашен­ня зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

Відповідно до законодавства України за правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків застосовують такі санкції: адміністративний штраф (ст. ст. 155^і, 164², 166⁵, 166⁹ Кодексу України про адміністративні правопорушення); кримінальні покарання, передбачені ст. ст. 199, 200, 209, 209^і Кримінального кодексу України (штраф, позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, конфіскація коштів та іншого майна); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, розміри та порядок застосування яких визначає Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95.

За порушення банками, іншими кредитно-фінансовими установами, резидентами і нерезидентами правил валютних операцій, передбачених валютним законодавством, застосовуються такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачен ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення, з конфіскацією валютних цінностей; кримінальні покарання, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України, а саме:

— 344 —

позбавлення волі з конфіскацією майна (ст. 199); штраф або виправні роботи або обмеження волі або позбавлення волі (ст. 207); штраф або виправні роботи або обмеження волі з конфіскацією валютних цінностей або позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 208); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, пені, інші заходи державного примусу, наприклад, позбавлення ліцензії Національного банку України, виключення з Державної книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Отже, до суб'єктів фінансового права за правопорушення застосо­вуються різні заходи юридичної відповідальності.

Загальними ознаками заходів державного примусу, які застосову­ють до суб' єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень, є такі:

1) їх юридичним змістом є обов'язок правопорушника нести покарання - це новий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопорушення за його протиправну поведінку;

2) їх застосування спричиняє для правопорушника певні негативні наслідки (матеріальні, фізичні, моральні): втрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (позбавлення ліцензії на здійснення банківських операцій) та майнового характеру (конфіскація валютних цінностей, штраф, припинення бюджетного фінансування). О. Іоффе вважав, що потрібно розрізняти три можливих види таких позбавлень: позбавлення права (наприклад, позбавлення права прожи­вання у певній місцевості); покладення обов'язку (наприклад, покладення обов'язку сплатити пеню); позбавлення права, поєднаного з покладанням обов'язку (наприклад, позбавлення волі як захід кримінального покарання).²⁴¹

3) такі заходи є формою негативної реакції держави на правопору­шення і суб'єкта, винного у його скоєнні;

4) вони застосовуються, як правило, під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процедурно-процесуального порядку та форм, установлених законом.

²⁴¹ Иоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву // Советсткое государства и право. -- 1972. - №9. - С. 39.

— 345 —

Специфічні ознаки зумовлені особливостями фінансово-правового регулювання і полягають у тому, що заходи державного примусу у фі­нансовому праві:

1) спрямовані на охорону фінансових правовідносин;

2) застосовуються за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

3) встановлюються державою, їх мають право застосовувати і окремі суб'єкти фінансового права (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Національний банк України тощо).

4) у результаті застосування таких заходів суб'єкти фінансового права, які скоїли правопорушення, зазнають певних покарань, які, зазвичай, мають майновий характер і спрямовані на відшкодування державі, органам місцевого самоврядування завданої правопорушенням шкоди та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансо-во-правового регулювання, - грошовій.

5) застосування таких заходів передбачене як санкціями фінансово-правових норм, так і санкціями правових норм інших галузей права.

Заходи державного примусу у фінансовому праві виконують такі функції:

- правоохоронну, тобто забезпечення нормального функціону­вання фінансової системи держави, недопущення неправомірної поведінки учасників фінансових відносин; припинення протиправних дій суб'єктів фінансового права та створення умов для притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;

- виховну-використовуючи примус, держава впливає на матеріа­льний та моральний стан правопорушника, який зазнає різних обмежень;

- превентивну - використовуючи примус, держава здійснює за­ходи, спрямовані на запобігання правопорушенням.

Крім того, зазначені заходи, які застосовують до правопорушників, суттєво впливають наїх правовий статус. По-перше, суб'єктфінансово-го права у зв'язку з притягненням до відповідальності має виконувати передбачені законом обов'язки - зазнати стягнення, відшкодувати за-

— 346 —

вдані збитки. По-друге, у результаті застосування заходів державного примусу права суб'єктів фінансового права можуть бути обмежені шляхом конфіскації майна, позбавлення спеціального права тощо.

Таким чином, державний примус у фінансовому праві - це нормати-вно закріплений вплив держави в особі уповноважених державних орга-нів на суб 'єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень шляхом застосування встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру з метою охорони фінансових правовідносин, покарання правопорушників та забезпечення дотримування їх належноїповедінки у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Суб'єкти, до яких застосовані заходи державного примусу, мають право на захист своїх прав і законних інтересів - оскаржити дії відповідних державних органів в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративний порядок діє головним чином у разі застосування заходів примусу, безпосередньо пов'язаних із захистом прав у сфері фінансової діяльності, до державних органів, органів місцевого само­врядування, а також до підприємств, установ, організацій. Наприклад, Національний банк України у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідно до підпункту "є" пункту 4 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» адекватно вчиненому порушенню має видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Судовий порядок застосовується для захисту фінансових інтересів і прав як представницьких і виконавчих органів держави, місцевого са­моврядування, так і юридичних та фізичних осіб. Так, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

— 347 —

Судовий порядок застосовується як під час захисту фінансових прав держави, органів місцевого самоврядування, у взаємовідносинах юридичними та фізичними особами так і навпаки.

Важливою стороною захисту прав суб'єктів фінансового права є конституційна гарантія на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Особливе місце у судовому порядку захисту прав і законних інте­ресів суб'єктів фінансового права належить актам Конституційного Суду України. Досить згадати такі рішення: справа 1-15/2002 за консти-туційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій); справа № 1-17/2002 за конституційним поданням Кабінету Міністрів щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями); справа 1-9/2005 за Конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (Конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) тощо.

Установлений порядок захисту фінансових прав сприяє дотриман­ню вимог фінансового законодавства усіма учасниками фінансових правовідносин.

— 348 —

Питання для самоконтролю

1. Якими ознаками характеризується поведінка суб 'єктів фінансового права?

2. Які види правової поведінки суб 'єктів фінансового права ви знаєте?

3. Яка поведінка суб'єктів фінансового права є правомірною, а яка -протиправною?

4. У яких аспектах розглядають юридичну відповідальність?

5. Визначте поняття: «позитивна юридична відповідальність», «негативна юридична відповідальність».

6. Назвіть загальні ознаки юридичної відповідальності.

7. Визначте специфічні ознаки юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

8. Як можна визначити юридичну відповідальність суб'єктів фінансового права?

9. Які виділяють принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

10. Визначте мету юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

11. Назвіть функції юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

12. Яке призначення правоохоронної та виховної функцій юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

13. Визначте систему видів юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

14. Порівняйте поняття «підстави притягнення до юридичної відпо­відальності» і «підстави настання юридичної відповідальності».

15. Дайте визначення правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

16. Якими ознаками характеризується правопорушення, яке скоюють суб 'єкти фінансового права?

17. Що розуміють під складом правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права?

18. Визначте об'єкт правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

— 349 —

19. Дайте визначення об'єктивної сторони правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

20. Хто виступає суб'єктом правопорушення?

21. Назвіть ознаки суб'єктивної сторони правопорушення, яке скоюють суб 'єкти фінансового права.

22. Які заходи державного примусу застосовуються за правопорушення у сфері фінансової діяльності?

23. Які види санкцій можуть застосовуватися у разі притягнення до відповідальності суб'єктів фінансового права?

24. Визначте, які санкції за порушення бюджетного законодавства можуть застосовуватися у разі притягнення до відповідальності суб'єктів фінансового права.

25. Користуючись Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, дайте перелік санкцій за порушення податкового законодавства.

26. Що таке пеня, штрафна санкція (штраф)?

27. Які особливості притягнення до адміністративної відповідальності суб'єктів фінансового права?

28. У яких випадках суб 'єкти фінансового права притягаються до цивільно-правової та кримінальної відповідальності?

29. Яким чином здійснюється захист прав та законних інтересів суб'єктів фінансових правовідносин?

Додаткова література:

1. Білоус В. Координація боротьби з економічною злочинністю. - Ірпінь, Академія ДПС України, 2001. - 138 с.

2. Білоус В. Організаційно-правові основи боротьби з відмиванням доходів. - Ірпінь, Академія ДПС України, 2001. - 138 с.

3. Бондарева М. «Відмивання» грошей: міжнародні кримінально-правові проблеми // Право України. 1999. - № 1. - С 95-99.

4. Верин В. Преступления в сфере экономики. - М.: Дело, 2001. - 200 с.

5. Волженкин Б. Преступления в сфере экономической деятельности. -СПб.: Юр. центр Пресс, 2002. - 641 с.

6. Гревцова Р. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері оподаткування: досвід України у світовому контексті // Право України. -2000.-№ П.- С 95-99.

— 350 —

7. Демидов Ю. Н. Уголовно-правовая охрана социально-бюджетной сферы // Государство и право. - 2001. - № 4. - С. 43-51.

8. Дмитренко Е. С. Відповідальність за порушення податкового за-

конодавства / Порадник керівникові сільськогосподарського підприємс­тва: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред.. А. П. Гетьмана, В. 3. Ярчука. - К.: Хрінком Інтер. - 2005. - С 412-414.

9. Дмитренко Е. С. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права // Адвокат. - 2005. - № 1. - С. 16-18.

10. Дмитренко Е. С Державний Примус у фінансовому праві: загальна характеристика // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. - 2005. - № 1. - С 57-61.

11. Дмитренко Е. С. Місце фінансових санкцій у системі заходів державного примусу // Бюлетень міністерства юстиції України. - 2006. - №4. - С 75-82.

12. Дмитренко Е. С. Поняття та ознаки правопорушення вчиненого суб'єктом фінансового права // Бюллетень Міністерства юстиції України. -2005.-№8.-С.ЗЗ-39.

13. Дмитренко Е. С. Правовий аналіз юридичної відповідальності за ухилення від сплати обов'язкових платежів // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 4. - С 95-99.

14. Дмитренко Е. С Проблеми встановлення та реалізації юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права // Прокуратура, людина, держава.-2004.-№ 12. - С 103-108.

15. Дмитренко Е. С. Проблеми юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права та їх вплив на стан організованої злочинності в дер­жаві // Матеріали науково-практичної конференції «Протидія організо­ваній злочинності: теорія, практика, досвід, проблеми та шляхи їх вирі­шення» (24 червня 2004 року, НА СБ України). - К.: Вид-во НА СБУ, 2004.-С 218-222.

16. Дмитренко Е. С. Теоретико-правова систематизація санкцій за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування // Адвокат. - 2006. - №3. - С. 10-13.

17. Дмитренко Е. С. Теоретичний аналіз підстав юридичної відпові­дальності суб'єктів фінансового права // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 2. - С 65-70.

18. Дмитренко Е. С. Ухилення від сплати обов'язкових платежів як загроза фінансовій безпеці держави: проблеми встановлення та застосу­вання юридичної відповідальності // Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні проблеми застосування податкового законодав­ства в діяльності правоохоронних органів та в судовій практиці при перегляді судових рішень в порядку касації». - К.: Вид-во НА СБУ, 2003. -С. 17-23.

19. Дмитренко Е. С. Юридична відповідальність як елемент механі­зму захисту прав суб'єктів фінансового права // Матеріали науково-практичної конференції «Права людини в Україні». - К.: Вид-во НАУ, 2004. - С 17-23.

— 351 —

11-

І

20. Долгий О. Щодо кримінальних порушень встановленого законом порядку зміни складу і структури бюджетів // Право України. - 1998. - № 3. - С. 18-20.

21. Доля Л. Небезпека легалізації (відмивання) коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом // Право України. - 2002. - № 2. - С. 89-93.

22. Дударов О. Система оподаткування України: необхідність кримінально-правової охорони // Право України. - 2003. - № 3. - С. 60-65.

23. Камлик М. І. Відповідальність та санкції за податкові правопорушення: Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, 2000. - 120 с

24. Колісник В. Золотовалютні резерви України та економічна безпека держави: законодавче врегулювання // Право України. - 2001. - № 8. - С 61.

25. Кравченко Л. Особливості відповідальності уповноважених банків за порушення валютного законодавства // Право України. - 2003. - № 2.

- С 49-52.

26. Кравчук С. Основні причини поглиблення економічної злочинності в Україні // Право України. - 2002. - № 11. - С 54-56.

27. Кротюк В., Іоффе А., Лук 'янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблеми співвідношення // Право України. - 2000. -№ 5.-С 2933.

28. Лисенко В. Фінансові санкції і Конституція України // Право України. -1998.-№ 12.- С 32-33.

29. Паламаренко Р. Реалізація законодавства про відповідальність у податковій сфері: деякі проблеми // Право України. - 2001. - № 5. - С 56-58.

30. Пивоваров В. Фактори існування і відтворення фінансової злочинності // Право України. - 2003. - № 3. - С 65-70.

31. Пишний А. Г. Поняття фінансово-правової санкції / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права».

- Чернівці, 1996. - Випуск II. - С 75-87.

32. Ромашко О., Грищенко А. Запобігання правопорушенням на ринку цінних паперів: актуальні проблеми // Право України. - 2000. - № 5. - С. 85-88.

33. Стаднік О. Кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів // Економіка. Фінанси. Право.-2001.-№ П.-С 27-30.

34. Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування та її вдосконалення // Право України. - 2000. - № 1. — С. 86-91.

35. Штрафные санкции: Справочное пособие / С. Ильяшенко (авт.- сост.). -X.: Фактор, 1997.-148 с.

ГЛОСАРІЙ

Акт ревізії - службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення ревізії, відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів та інших нормативно-правових актів.

Альтернативні фінансово-правові норми - норми, які допускають різні варіанти поведінки учасників фінансових відносин залежно від конкретних умов.

Аналіз - метод фінансового контролю, що базується на використанні прийомів, розроблених економічною та статистичною науками, проводиться на основі матеріалів поточної та річної звітності і дає можливість виявити причини та факти порушень фінансової дисципліни.

Аудит - перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, пер­винних документів та інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Банківський контроль - контроль за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, установами іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами вимог законодавства у сфері банківської діяльності.

Безвиїзний фінансовий контроль - контроль, при якому суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку.

Бюджетний контроль - контроль за дотриманням бюджетного за­конодавства на стадіях складання проекту бюджету, його розгляду і за­твердження, на стадії виконання бюджету, а також під час підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Валютний контроль - контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, а також за їх зобов'язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна з метою забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

Вибіркова ревізія - ревізія, яка являє собою перевірку фінансової діяльності за якийсь короткий проміжок часу. Під час такої ревізії иере-

— 353 —

віряють або всі документи певних періодів протягом року, або частину документів, але за весь звітний період.

Виїзний фінансовий контроль - контроль, при якому контрольні органи виконують контрольні дії безпосередню на підконтрольному об'єкті.

Виключні фінансово-правові норми - норми, які приймаються як доповнення до загальних або спеціальних правил, що містяться в них.

Виняткові фінансово-правові норми - норми, які усувають дію норм щодо певних суб'єктів.

Відомчий фінансовий контроль - контроль міністерств, відомств, інших органів державного управління за фінансовою діяльністю підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, який здійснюється їх самостійними структурними контрольно-ревізійними підрозділами (управліннями, відділами, групами), що безпосередньо підпорядковані їх керівникам.

Відомча ревізія - ревізія, яка проводиться контролюючими органами міністерств, відомств, інших органів державного управління, до яких належить суб'єкт, що ревізується.

Внутрішні загрози фінансовій безпеці держави - сукупність умов і факторів усередині держави, що створюють небезпеку життєво важливим фінансовим інтересам особи, суспільства та держави.

Внутрішній фінансовий контроль - контроль, під час проведення якого об'єкт і суб'єкт належать до однієї системи.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль -контроль за фінансовою діяльністю, що здійснюється на конкретних підприємствах, установах, організаціях їх керівниками та структурними підрозділами (бухгалтерією, фінансовим відділом, відділом планування, відділом заробітної плати тощо).

Галузева правосуб'єктність суб'єкта фінансових правовідносин -

здатність суб'єкта бути учасником лише фінансових правовідносин.

Гіпотеза фінансово-правової норми - структурний елемент фінансово- правової норми, який визначає умови її дії - обставини, за наявності яких у учасників фінансових правовідносин можуть виникнути передбачені фінансово-правовою нормою права і обов'язки у галузі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.

Громадський фінансовий контроль - контроль, що можуть здійснювати як окремі громадяни, так і трудові колективи та громадські об'єднання.

Деліктоздатність суб'єкта фінансових правовідносин - здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за протиправну поведінку.

— 354 —

Державне страхування - сукупність страхових ' грошових фондів коштів, які формуються за рахунок сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів і спрямовуються на покриття матеріальної шкоди, спричиненої фізичним та юридичним особам стихійним лихом, нещасними випадками та іншими несприятливими обставинами. Законодавством України передбачені також випадки страхування за рахунок коштів державногобюджетуокремихкатегорійгромадян(військовослужбовці, працівники міліції, прокуратури, суду, службові особи органів Державної контрольно-ревізійної служби тощо).

Державний фінансовий аудит - перевірка та аналіз фактичного стану справ щодо законного і ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю, що здійснюється Рахунковою палатою та органами Державної контрольно-ревізійної служби. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладається у звіті.

Державний фінансовий контроль - контроль, який здійснюється у межах усієї держави органами законодавчої та виконавчої влади, в тому числі й спеціально створеними для таких цілей. Реалізується через загальнодержавний і відомчий фінансовий контроль.

Державні фінанси - система грошових відносин, яка виникає разом із державою і нерозривно пов'язана з її існуванням. Поділяються на централізовані та децентралізовані.

Децентралізовані фінанси - сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням де централізованих фондів коштів підприємств, установ, організацій.

Децентралізовані фонди коштів - фінанси підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що утворюються як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок бюджетних асигнувань. Використовуються для покриття витрат, пов'язаних з діяльністю підприємств, установ, організацій. До децентралізованих фондів коштів належать: фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд тощо. Ці фонди виступають головною формою забезпечення розширеного відтворення суб'єктів господарювання.

Джерела фінансового права - форми вираження правових приписів через нормативні акти як результат діяльності компетентних органів держави, які встановлюють чи санкціонують правові норми, обов'язкові для сторін фінансових правовідносин, що складають предмет фінансового права.

— 355 —

Джерела науки фінансового права - правові акти, що містять фі­нансово-правові акти; фінансово-правова практика; праці вітчизняних і зарубіжних учених.

Диспозитивні фінансово-правові норми - норми, які допускають регулювання відносин за згодою сторін.

Диспозиція фінансово-правової норми - структурний елемент фінансово-правової норми, який приписує здійснення певних дій, пов'язаних з мобілізацією, розподілом та використанням коштів централізо­ваних та децентралізованих фондів, тобто, визначає зміст прав і обов'язків учасників фінансових правовідносин. Диспозиція фінансово-правової норми вимагає визначеної поведінки від учасників фінансово-правових відносин за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин і не допускає відхилень від них.

Дієздатність суб'єкта фінансових правовідносин - обумовлена нормами фінансового права здатність суб'єкта своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки.

Дія нормативно-правового акта як джерела фінансового права в часі - початок і припинення його дії. Починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Діяння суб'єктів фінансових правовідносин - вольова поведінка суб'єктів фінансових правовідносин, з якими пов'язані виникнення, зміна та їх припинення.

Добровільні методи мобілізації фондів коштів - засоби, прийоми і способи, за допомогою яких держава, органи місцевого самоврядування залучають тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб шляхом випуску та придбання позик, акцій, грошово-речових лотерей тощо. Методом добровільної мобілізації забезпечуються також надходження від платежів з добровільного страхування.

Додаткова ревізія - ревізія, яка призначається для перевірки питань, що не знайшли відображення в акті ревізії або у зв'язку з новими обставинами.

Документальна ревізія - ревізія, що передбачає перевірку пер­винних документів (звітів, рахунків, платіжних відомостей, кошторисів), бухгалтерської, статистичної звітності, нормативної та іншої документації підконтрольного об'єкта, їх наявності, оформлення, зберігання.

Дотація - виділення коштів з державного бюджету з метою ліквідувати недостатність коштів окремих підприємств, установ і організацій та коштів місцевих бюджетів.

— 356 —

Дотримання норм фінансового права - спосіб реалізації фінансово-правових норм; його призначення - не допустити вчинення дій, які можуть завдати шкода суспільству, державі та особі, шляхом утримання від дій, заборонених законом.

Заборонні фінансово-правові норми - норми, що містять державно-владний припис, який вказує на недопустимість (заборону) на вчинення відповідних дій щодо мобілізації, розподілу та використання фондів коштів для учасників фінансових правовідносин та застосування у разі їх вчинення заходів, передбачених санкціями фінансово-правових норм.

Загальна правосуб'єктність суб'єкта фінансових правовідносин -

здатність суб'єкта бути учасником правовідносин взагалі.

Загальні фінансово-правові норми - норми, дія яких поширюється на широке коло осіб.

Загальнодержавний контроль - контроль, який здійснюється органами державної влади і управління, спрямований на об'єкти, незалежно від їх відомчої належності, і має щоденний, систематичний та регулярний характер.

Загальнопривентивна функція юридичної відповідальності - функція, яка спрямована на виховання суб'єктів фінансового права у дусі поваги до закону.

Загрози фінансовій безпеці держави - сукупність умов і факторів, які створюють небезпеку життєво важливим фінансовим інтересам особи, суспільства та держави.

Застосування норм фінансового права - форма реалізації фінансово-правових норм, що являє собою діяльність уповноважених державою органів, їх посадових осіб, які, використовуючи свої повноваження, видають акти індивідуального значення на основі норм права.

Зловживання правом суб'єктами фінансового права - особливий вид правової поведінки, сутністю якої є використання суб'єктами своїх прав недозволеним способом та заподіяння шкоди суспільству, державі, окремим особам.

Зміст фінансових правовідносин-суб'єкіивтправа, юридичні обов'язки та юридична відповідальність суб'єктів фінансових правовідносин.

Зобов 'язальні фінансово-правові норми - норми, які містять юридично владну вимогу до учасників фінансових правовідносин (державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних, юридичних осіб) здійснити відповідні дії, спрямовані на мобілізацію, розподіл та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, і встановлюють їх права та обов'язки.

— 357 —

Зовнішні загрози фінансовій безпеці - сукупність умов і факторів у взаємовідносинах України з іншими державами, міжнародними організа­ціями та світовою спільнотою в цілому, що створюють небезпеку життєво важливим фінансовим інтересам особи, суспільства та держави.

Зовнішній фінансовий контроль - вид контролю, при якому суб'єкт і об'єкт належать до різних систем здійснюється стороннім органом як загальної, так і спеціальної компетенції, уповноваженим на його проведення.

Імперативні фінансово-правові норми - норми, які не допускають відступу від приписаного ними правила.

Інвентаризація (від лат. inventarium - опис майна) - перевірка наявності засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів у матеріально відповідальної особи підприємства на певну дату шляхом перелічення, обміру, зважування і подальше порівняння фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку.

Ініціативний фінансовий контроль - контроль, що здійснюється за рішенням суб'єктів господарювання.

Інспектування - метод державного фінансового контролю, який здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Інспекційна перевірка - виїзна перевірка (інспектування) банку, що проводиться службою банківського нагляду Національного банку України. Розрізняють такі види інспектування: комплексне інспектування (перевірка); планова перевірка (інспектування); виїзна перевірка (інспектування).

Камеральна перевірка- перевірка, яка здійснюється органом фінансового контролю за місцем його розміщення шляхом надання йому звітних та інших документів, без виїзду до об'єкта контролю.

Каральна (штрафна) функція юридичної відповідальності - функція, яка спрямована на покарання правопорушника та запобігання новим правопорушенням.

Комплексна ревізія - ревізія, яка передбачає перевірку усіх сторін фінансової діяльності.

Контроль за страховою діяльністю - контроль за правильним за­стосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, за використанням коштів, що спрямовуються на фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Кредит - залучення тимчасово вільних коштів різних суб'єктів, акумуляція їх у грошові фонди і надання їх іншим суб'єктам у тимчасове користування на принципах зворотності, строковості та платності. Розрізняють такі форми кредиту: а) державний; б) місцевий; в) банківський.

Локальні нормативні акти як джерела фінансового права - акти, що видаються підприємствами, установами, організаціями з метою конкретизувати законодавчі приписи відповідно до умов конкретного колективу з метою регулювання фінансової діяльності. До них належать нормативний наказ, інструкція адміністрації, статут, положення.

Матеріальні фінансово-правові норми - норми, які закріплюють зміст суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників фінансових правовідносин: склад фінансової системи, види фінансових зобов'язань юридичних та фізичних осіб, види доходів та видатків бюджету тощо.

Мета юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - вияв соціальної необхідності та ефективності такої відповідальності. Розрізняють такі види мети юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права: загальна превенція правопорушення; покарання суб'єкта фінансового права, який скоїв правопорушення; вплив на свідомість правопорушника; формування у особи, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; виховний вплив на інших суб'єктів фінансового права з метою запобігання правопорушенням з їхнього боку.

Метод науки фінансового права - сукупність принципів, правил, прийомів і способів наукового пізнання юридичних властивостей фінансово-правових явищ, які забезпечують оволодіння об'єктивними достовірними знаннями про фінансове право як галузь права. Систему методів науки фінансового права складають: а) загальні методи; б) приватно-наукові (конкретно-наукові) методи; в) спеціальні методи.

Метод фінансово-правового регулювання - специфічний спосіб, за допомогою якого держава забезпечує необхідну їй поведінку учасників фінансових правовідносин. Основний метод фінансово-правового регулювання - імперативний, що проявляється у владних приписах одним учасникам фінансових правовідносин з боку інших, які виступають від імені держави, органів місцевого самоврядування і наділені у зв'язку з цим відповідними повноваженнями. Інші методи: метод рекомендації, метод субординації, метод узгодження.

Методи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування - засоби, прийоми і способи, за допомогою яких держава, органи місцевого самоврядування мобілізують, розподіляють та використовують фонди коштів. Виділяють: а) методи формування (мобілізації) фондів коштів; б) методи розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів.

— 358 —

— 359 —

Методи та форми фінансового контролю — прийоми, способи та засоби його реалізації. Розрізняють наступні методи фінансового контролю: інспектування у формі ревізії, перевірка, аналіз, обстеження. Серед організаційно-правових форм фінансового контролю виділяють аудит, державний фінансовий аудит та фінансовий моніторинг.

Методологія науки фінансового права - вчення про методи і принципи, які використовуються у науці фінансового права для пізнання фінансово-правових властивостей об'єкта юридичних наукових досліджень, теоретичне обгрунтування використаних у науці методів і способів пізнання; про теорію методів, сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження фінансово-правових явищ про систему певних теорій, законів та категорій.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах їхньої компетенції з метою забезпечення дотримання нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Міжнародний договір як джерело фінансового права - угода двох чи декількох держав про встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків у фінансових правовідносинах між ними у формі договору, угоди, пакту, конвенції, протоколу, заключного акта тощо. Види міжнародних договорів: такі, що підлягають ратифікації і не потребують ратифікації; двосторонні та багатосторонні; міждержавні, міжурядові та відомчі.

Місцевий фінансовий контроль - контроль органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади під час затвердження місцевих бюджетів, їх виконання, затвердження звітів про їх виконання, реалізації програм місцевого значення, при вирішенні інших фінансових питань на місцевому рівні.

Наступний фінансовий контроль - контроль, що здійснюється після виконання фінансових планів (виконання доходної та видаткової частин бюджету, виконання кошторису бюджетної установи, виконання фінансового плану підприємства) та здійснення фінансових операцій.

Наука фінансового права - внутрішньо цілісна система узагальнених знань (ідей, міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології. Вона вивчає: а) фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові інститути та підгалузі фінансового права; б) фінансові правовідносини; в) фінансово-правові категорії; г) фінансове законодавство; г) практику застосування фінансово-правових норм; д) тенденції розвитку фінансового права як галузі права та фінансово-правових процесів; є) систему поглядів учених з проблем

— 360 —

фінансової діяльності. Предметом науки фінансового права є історичний розвиток цієї галузі права, фінансового законодавства, науки і навчальної дисципліни, а також доктрина фінансового права, методологічний та науково-категоріальний апарат.

Невиїзна документальна перевірка - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу Державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нара­хуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - обов'язок суб'єкта фінансового права зазнавати заходів державного примусу за скоєне правопорушення. Характеризується: засудженням протиправного діяння у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування; засудженням суб'єкта правопорушення; покладанням на нього встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов'язку бути позбавленим належних йому певних благ за скоєне правопорушення.

Незалежний (аудиторський) фінансовий контроль - контроль, що здійснюється аудиторами і аудиторськими фірмами з метою встановлення достовірності фінансової(бухгалтерської)звітності суб'єктів господарювання та відповідності здійснених ними фінансових та господарських операцій нормативним актам України.

Неправомірна поведінка суб'єктів фінансового права (право­порушення) - суспільно небезпечне або шкідливе протиправне винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридичну відповідальність.

Неправомірні діяння суб'єктів фінансових правовідносин - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, яка не відповідає вимогам нормативних актів і являє собою винну протиправну поведінку. Неправомірні діяння суб'єктів фінансових правовідносин поділяються на злочини і проступки.

Нормативно-правовий акт як джерело права - волевиявлення уповноважених суб'єктів права, яке установлює, змінює чи відмінює фінансово-правові норми з метою регулювання фінансових відносин.

Об'єкт фінансових правовідносин - реальні соціальні блага, на використання та охорону яких спрямовані конкретні права і відповідні їм обов'язки і з приводу яких між суб'єктами фінансових правовідносин виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Об'єкт фінансового правопорушення - суспільні відносини, на які спрямована протиправна та суспільно шкідлива поведінка суб'єкта

— 361 —

фінансового правопорушення, які охороняються нормами права і на які посягає фінансове правопорушення. Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об'єкти фінансового правопорушення.

Об'єктивна сторона фінансового правопорушення - зовнішня сторона суспільно шкідливого діяння (дії чи бездіяльності), яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами фінансового права, заподіює чи створює загрозу заподіяння йому шкоди. Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони фінансового правопорушення є: діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між ними.

Обов'язковий фінансовий контроль - контроль, що проводиться: а) на підставі встановлених чинним законодавством вимог; б) за рішенням уповноважених державних органів (Державної податкової адміністрації України, Головного контрольно-ревізійного управління України, право­охоронних органів).

Обов'язкові методи мобілізації фондів коштів - засоби, прийоми і способи, за допомогою яких створюються централізовані фонди коштів. Методом обов'язкової мобілізації забезпечуються надходження обов'язкових платежів.

Обстеження - метод фінансового контролю, який застосовується лише до окремо взятих сторін фінансової діяльності, але здійснюється за широким колом показників. При проведенні обстеження можуть використовуватися такі прийоми, як опитування та анкетування.

Ознаки правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права,

- єдність формальних (зовнішніх) і матеріальних (внутрішніх), об'єктивних і суб'єктивних ознак. До них належать: суспільна шкідливість діяння; протииравність діяння; винність особи, що скоїла протиправні діяння; неправомірне діяння деліктоздатної особи. Зовнішнім виявом протиправного діяння є дія або бездіяльність; протиправне діяння є караним.

Пеня - правовідновлювальна фінансова санкція у вигляді грошової суми, яку учасник фінансових відносин повинен виплатити у разі порушення термінів сплати певних грошових сум, встановлених чинним законодавством у сфері податкових, бюджетних та інших фінансових відносин.

Пеня за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Перевірка - обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Перевірка являє собою одиничну контрольну дію на визначеній контрольній ділянці фінансової діяльності суб'єкта фінансового контролю.

— 362 —

Перевірка виїзна - перевірка, що проводиться за місцем знаходження об'єкта, що перевіряється.

Перевірка позапланова виїзна - перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства; б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений термін документів обов'язкової звітності; в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності; г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки; г) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; д) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.