Відображення інформації про запаси у регістрах бухгалтерського обліку

Тема 4 облік оборотних активів

Питання, що розглядаються у темі

4.1 Облік запасів

4.2 Облік грошових коштів та грошових документів

4.3 Облік розрахунків

Після вивчення теми студент повинен знати:

- поняття та класифікацію запасів підприємства;

- види оцінки, що застосовуються при обліку надходження та вибуття запасів;

- методи обліку транспортно-заготівельних витрат;

- організацію документування операцій з запасами;

- порядок відображення операцій з запасами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків;

- особливості накопичення інформації про операції з запасами в облікових регістрах, рекомендованих для суб’єктів малого підприємництва;

- порядок документування операцій з готівкою у касі та грошей на банківських рахунках;

- порядок визначення ліміту готівки у касі;

- порядок відображення операцій з грошами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків;

- особливості обліку грошових документів;

- порядок проведення інвентаризації готівки та грошових документів у касі;

- порядок відображення інформації про операції з грошами в облікових регістрах, рекомендованих для суб’єктів малого підприємництва;

- сутність та види дебіторської заборгованості;

- порядок визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості;

- порядок документального оформлення операцій за розрахунками з дебіторами;

- порядок відображення операцій за розрахунками з дебіторами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків;

- особливості накопичення інформації про розрахунки з дебіторами в облікових регістрах, рекомендованих для суб’єктів малого підприємництва.

Ключові слова: запаси, готова продукція, товари, малоцінні та швидкозношувані предмети, первісна вартість, чиста вартість реалізації, методи оцінки, гроші, готівка, грошові документи, каса, рахунки у банках, ліміт каси, інвентаризація каси, розрахунки, дебіторська заборгованість, резерв сумнівних боргів.

Рекомендована література: 4, 7, 11, 15, 16, 30, 40 – 44, 46, 49, 61 - 63.

Облік запасів

Одним з основних видів активів підприємства виступають запаси. Вони призначені для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу.

Згідно П(С)БО 9 «Запаси» запаси визнаються активами підприємства при дотриманні наступних умов:

- підприємство може в майбутньому одержати економічні вигоди від їх використання, іншими словами володіння запасами може сприяти надходженню на підприємство прямо або непрямо грошових коштів;

- вартість запасів може бути достовірно визначена. Достовірність оцінки запасів залежить від правильності документального оформлення операцій з ними, оскільки саме первинний документ підтверджує факт надходження, зберігання, продажу та іншого вибуття запасів.

Основною ознакою групування запасів є їх види, що виділені в П(С)БО 9:

- сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючи вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у виді незакінчених обробкою і зборкою деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;

- виготовлена на підприємстві готова продукція, що відповідає технічним і якісним характеристикам даного виду продукції і призначена для наступного продажу;

- товари у виді матеріальних цінностей, що придбаються з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети – засоби праці, що використовуються протягом періоду, який не перевищує один рік або операційний цикл (якщо він більший за рік);

- поточні біологічні активи, якщо вони використовуються у виді запасів;

- необоротні активи, призначені для продажу.

Оцінка запасів. Важливим етапом обліку є оцінки запасів, оскільки від неї залежить точність даних фінансової звітності.

Згідно П(С)БО 9 «Запаси» оцінку запасів слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні запасів, при вибутті і на дату складання фінансової звітності (рис. 4.1).

Оприбуткування запасів здійснюється за первісною вартістю, яка складається з наступних елементів:

- суми, що сплачується відповідно до договору постачальнику;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству;

- витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати на страхування перевезень;

- інші витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатного до використання в запланованих цілях.

Рис. 4.1 - Види оцінок запасів на етапах їх руху

Особливістю оцінки товарів в підприємствах роздрібної торгівлі є можливість їх оприбуткування за цінам продажу. При виборі такого виду оцінки при оприбуткуванні товарів нараховується торгівельна націнка.

На собівартість запасів, що списані внаслідок їх використання, продажу або списання, впливає обраний підприємством один з методів оцінки вибуття, визначений п. 16 П(С)БО 9 «Запаси» (рис. 4.1).

За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, що не є взаємозамінними; запаси, призначені для конкретних замовлень, та дорогі запаси. Цей метод застосовується при невеликій номенклатурі запасів на підприємстві і припускає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею запасів.

За методом середньозваженої собівартості собівартість розраховується шляхом розподілу загальної вартості всіх запасів (вартість залишку запасів на початок місяця плюс вартість запасів, що надійшли за місяць) на кількість одиниць цих запасів. Собівартість запасів, розрахована за методом середньозваженої собівартості, буде залежати від покупки запасів за більш високою ціною наприкінці місяця. За рахунок питомої ваги дорогих запасів, куплених наприкінці місяця, у загальній сумі запасів середньозважена ціна одиниці запасів буде вище, а відповідно, собівартість запасів, що вибули, збільшиться.

Метод ФІФО припускає, що на собівартість запасів, що вибули, списується вартість перших покупок, а залишок запасів на кінець місяця оцінюється за цінами останніх покупок.

Метод ціни продажів можуть застосовувати підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Торгова націнка при цьому визначається шляхом розрахунку її середнього відсотка.

П(С)БО 9 «Запаси» передбачений ще один метод оцінки вибуття запасів - метод нормативних витрат. Він полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлюються підприємством з урахуванням нормального рівня використання запасів, праці і виробничих потужностей. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості.

У звітності запаси відображуються за балансовою вартістю, тобто за найменшою з двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу суми очікуваних витрат на їх реалізацію. Сума, на яку первісна вартість перевищує чисту вартість реалізації, списується на витрати звітного періоду.

Методи обліку транспортно-заготівельних витрат. Транспортно-заготівельні витрати - це витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Згідно п.9 П(С)БО 9 існує два методи розподілу ТЗВ:

- метод прямого розрахунку;

- метод середнього відсотка.

Метод визначення суми ТЗВ шляхом прямого розрахунку передбачає можливість розподілити їх між одиницями запасів, що надійшли, відразу. Цей метод застосовується, коли точно можна визначити витрати, пов'язані з транспортуванням тих чи інших одиниць запасів у вартісному чи натуральному вираженні.

Метод визначення суми транспортно-заготівельних витрат за середнім відсотком полягає у віднесенні цієї суми на окремий субрахунок, тобто загальна сума транспортно-заготівельних витрат відбивається на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості списаних запасів з відображенням її на тих же рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається розподілом суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Документування операцій з запасами. Документування операцій з запасами залежить від виду запасів (рис. 4.2).

Рис. 4.2 - Види первинних документів за операціями з запасами

Виробничі запаси та товари оприбутковують на підставі супровідних документів постачальників, які можна розділити на три групи:

1. Товарні (матеріальні) документи – засвідчують кількість і якість запасів. До таких документів відносяться накладні, товарно-транспортні накладні, ярлики, сертифікати якості, довідки про результати лабораторних аналізів і ін.

2. Транспортні документи – підтверджують факт відправлення та транспортування вантажу і служать підставою для його одержання і пред'явлення претензій транспортної організації при нестачі або псування вантажу.

3. Розрахункові документи – є підставою для перерахування платежу постачальникам запасів. Вид розрахункового документа залежить від форми безготівкових розрахунків, що застосовується: рахунок на оплату, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога.

Для одержання запасів на складі постачальника або транспортної організації уповноваженій особі (експедитору) видається довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей типової форми. Вона є підставою для одержання особою-працівником підприємства-покупця конкретного найменування і кількості запасів.

Виписка довіреностей здійснюється відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом МФУ від 16.05.96 р. № 99. Довіреність виписує уповноважена особа – реєстратор. Звичайно такою особою виступає бухгалтер з обліку товарно-матеріальних цінностей. Підписують даний документ керівник і головний бухгалтер або інші особи, що уповноважені наказом керівника. Видані довіреності реєструються в Журналі реєстрації видачі довіреностей, їх повернення і використання. Журнал має типову форму, де вказуються дата видачі довіреності, П.І.Б. одержувача, постачальник, номер і дата договору, рахунка, специфікації або іншого документа, підпис одержувача, відмітка про використання довіреності.

Довіреність залишається на підприємстві, яке відпустило цінності. Одержувачу запасів видається накладна, товарно-транспортна накладна, яку він не пізніше наступного дня має надати реєстратору довіреностей.

Запаси у виді готової продукції або товарів зі складів можуть відвантажуватися представнику покупця, транспортної організації або доставлятися покупцеві шляхом централізованого постачання, тобто транспортом постачальника.

Запаси передаються представнику покупця тільки при наявності належним чином оформленої довіреності. Матеріально відповідальна особа звіряє прізвище представника в довіреності з документом, що засвідчує його особистість, а також найменування і кількість цінностей, що підлягають видачі. Довіреність залишається у підприємства-продавця, а представнику покупця вручається пакет супровідних документів.

При доставці запасів транспортом постачальника оформлюється товарно-транспортна накладна (ТТН), що поєднує в собі товарний і транспортний документ. Порядок оформлення ТТН встановлений Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

ТТН виписуються в кількості не менш 4-х екземплярів. Перший екземпляр ТТН залишається у постачальника (є підставою для списання товарів зі складу, а також для обліку виконаних робіт з їх перевезення); другий передається вантажоодержувачу (є підставою для оприбуткування товарів і обліку розрахунків за їх доставку); третій і четвертий екземпляри передаються перевізнику (призначені для обліку товарів на шляху їх проходження). Всі екземпляри даного виду документу підписують матеріально відповідальна особа, що відпустила цінності зі складу, експедитор, що прийняв запаси до перевезення, а також матеріально відповідальна особа підприємства-одержувача.

У товарно-транспортній накладній зазначаються: підстава на відпуск цінностей (замовлення, розпорядження і т.п.), номер автомашини, номер дорожнього листа, прізвище водія й експедитора, найменування організації-одержувача вантажу, найменування, кількість, ціна та сума цінностей, сума транспортних витрат, пред'явлених до відшкодування покупцю.

При внутрішньому переміщенні запасів між структурними підрозділами підприємства (торговельними секціями, відділами, складами і т.п.) матеріально відповідальна особа підрозділу, що його передає, виписує накладну в 2-х екземплярах. Один екземпляр служить підставою для списання запасів, другий – для їх оприбуткування. Внутрішнє переміщення здійснюється тільки на підставі письмового розпорядження керівника підприємства і головного бухгалтера.

Вартість реалізованих за готівку товарів у підприємствах роздрібної торгівлі, де товари обліковуються за продажними цінами, списується з матеріально відповідальної особи в розмірі виторгу, що отримано в операційні каси. Під операційною касою вважаються контрольно-касові апарати, що розташовані на робочих місцях касирів-операціоністів. Сума грошового виторгу визначається наприкінці робочого дня (кілька разів у день при значних обсягах реалізації) за показниками лічильника електронно-касового апарата. Касир-операціоніст здає виторг у центральну касу підприємства, що оформлюється прибутковим касовим ордером. На підставі квитанції до прибуткового касового ордера здійснюється запис у видатковій частині товарного звіту, а реалізований товар списується з матеріально відповідальної особи.

Аналітичний облік запасів. З метою здійснення контролю за збереженням запасів на складах, за їх своєчасним оприбуткуванням і списанням, а також за своєчасним поповненням запасів матеріально відповідальні особи ведуть облік запасів у місцях їх зберігання (складський облік).

Складський облік ведеться за найменуванням, сортам, кількістю та цінами запасів. В залежності від організації складського господарства облік матеріально відповідальною особою може бути сортовим або партіоним.

Сортовий спосіб обліку запасів здійснюється за умов їх зберігання за сортами. З цією метою на кожен сорт і артикул запасів відкривається окрема картка кількісного обліку, в якій на підставі первинних документів відображають надходження та вибуття цінностей. Після кожної операції матеріально відповідальна особа розраховує документальний залишок.

При наявності умов зберігання запасів на складах за партіями може застосовуватися партіоний спосіб обліку. Під партією розуміється кількість цінностей, що надійшли згідно одного транспортного документу. Кожної партії привласнюється номер, що звичайно відповідає номеру супровідних документів. Даний номер проставляється на ярликах, що приклеюються до кожної кіпи (тарного місця) партії і зазначається в первинних документах, якими оформляється рух товарів даної партії.

Матеріально відповідальна особа на кожну партію запасів відкриває картку партіоного обліку, в якій зазначаються кількість кіп і їх вартість. Після реалізації всієї партії картка закривається і передається в бухгалтерію.

Паралельно зі складським обліком здійснюється аналітичний облік запасів в бухгалтерії. При цьому запаси обліковуються за матеріально відповідальними особами, найменуванням, сортам, кількістю, ціною і вартістю.

Ознаки аналітичного обліку запасів залежать від виду запасів (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 - Ознаки аналітичного обліку запасів

Вид запасів	Ознаки аналітичного обліку
Виробничі запаси	- місця їх зберігання (цехи, комор, склади); - центри витрат; - матеріально-відповідальні особи; - групи запасів (сировина, паливо, запасні частини тощо); - види діяльності; - витрати за нормами та відхилення від норм; - найменування тощо.
Поточні біологічні активи	- види (групи) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл, доросла худоба, що вибракувана з основного стада, тощо); - види (культури) поточних біологічних активів рослин-ництва (посіви зернових, технічних, овочевих тощо).
Малоцінні та швидкозношувані предмети	Види предметів по однорідних групах, установлених, виходячи з потреб підприємства.
Брак виробництва	- види продукції; - місця виявлення (внутрішній та зовнішній); - статі калькуляції; - характер дефектів (виправний і невиправний (остаточний)).

Продовження табл. 4.1

Напівфабрикати	- види напівфабрикатів; - матеріально-відповідальні особи; - місця їх зберігання (цехи, комори, склади); - види діяльності.
Готова продукція	- види готової продукції; - матеріально-відповідальні особи; - найменування, сорти; - місця зберігання.
Продукція сільсь-когосподарського виробництва	Види продукції
Товари у роздрібній торгівлі	- матеріально-відповідальні особи; - місця продажу товарів; - види товарів.
Товари в оптовій торгівлі	- найменування; - матеріально-відповідальні особи; - види товарів; - сорти.

Схема побудови рахунків для обліку запасів. Для накопичення інформації про наявність та рух запасів Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 2 «Запаси» (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 - Рахунки синтетичного обліку запасів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок	Призначення
20 «Виробничі запаси»	Узагальнення ін­формації про наявність і рух запасів сирови­ни і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сіль­ськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
21 «Поточні біологічні активи»	Узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для

Продовження табл. 4.2

	реалізації, та рослинництва, які оцінюються за справедливою вартістю, зокрема зернові, технічні, овочеві та інші культури тощо.
22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»	Узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів
24 «Брак у виробництві»	Узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві.
25 «Напівфабрикати»	Узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва.
26 «Готова продукція»	Узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства.
27 «Продукція сільськогосподарсь-кого виробництва»	Узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції.
28 «Товари»	Облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства, а також підприємства ресторанного господарства.

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки обліку запасів (табл. 4.3)

Таблиця 4.3 - Рахунки синтетичного обліку запасів відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та установ України

Рахунок	Призначення
20 «Виробничі запаси»	Узагальнення інформації про сировину й матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тару й тарні матеріали, будівельні матеріали та матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети і транспортно-заготівельні витрати.
21 «Поточні біологічні активи»	Узагальнення інформації про активи поточні біологічні активи рослинництва (які оцінені за справедливою вартістю) і тваринництва.

Продовження табл. 4.3

23 «Виробництво»	Узагальнення інформації про витрати на основне і допоміжні виробництва, виробничий брак.
26 «Готова продукція»	Узагальнення інформації про готову продукцію, товари, транспортно-заготівельні витрати і торгову націнку.

Кореспонденція рахунків з обліку запасів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 4.4.

Таблиця 4.4 - Кореспонденція рахунків з обліку запасів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№	Зміст операції	Спрощений план рахунків	Загальний план рахунків
Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
Облік виробничих запасів та МШП
	Придбання виробничих запасів та МШП
	Попередня оплата:
1.	Відображено суму передоплати за договором
2.	Одночасно відображено податковий кредит
3.	Отримано виробничі запаси та МШП на склад
4.	Відображено раніш нарахований податковий кредит
5.	Відображено взаємозалік заборгованостей
6.	Відображені транспортні витрати
7.	Одночасно відображено податковий кредит
8.	Оплачено транспортні послуги
	Наступна оплата:
9.	Оприбутковано виробничі запаси та МШП

Продовження табл. 4.4

10.	Одночасно відображений податковий кредит
11.	Відображено транспортні витрати
12.	Одночасно відображений податковий кредит
13.	Оплачено вартість виробничих запасів і МШП
14.	Оплачено вартість транспортних послуг
	Списання виробничих запасів та МШП
15.	Списано виробничі запаси та МШП на виробництво, у випадку використання їх безпосередньо на виробництво
16.	Списано виробничі запаси та МШП на: - загальновиробничі витрати - адміністративні витрати - витрати на збут - інші операційні витрати
	Облік готової продукції
17.	Оприбутковано готову продукцію з виробництва на склад
18.	Списано реалізовану готову продукцію
	Облік товарів
19.	Отримано товари від постачальників
20.	Одночасно податковий кредит
21.	Нараховано торгівельну націнку на товар, який обліковується за роздрібними цінами
22.	Відображені транспортні витрати

Продовження табл. 4.4

23.	Одночасно відображено податковий кредит
24.	Списано реалізовані товари за обліковими цінами
25.	Списано торгівельну націнку на реалізований товар за методом середнього відсотку (методом червоного сторно)

Відображення інформації про запаси у регістрах бухгалтерського обліку.

Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про операції з запасами на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.

Спрощена форма бухгалтерського обліку. Інформація про наявність і рух сировини й матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, тари й тарних матеріалів, будівельних матеріалів та матеріалів, переданих в переробку, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, інших матеріалів, тварин на вирощуванні і відгодівлі, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції і товарів відображується у Відомості 2-м.

Відомість 2-м використовується для відображення оборотів за дебетом і кредитом рахунків 20 «Виробничі запаси» і 26 «Готова продукція». У графі 4 до початку записів зазначається код і назва відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого вносяться дані про залишок і господарські операції.

Записи у Відомості 2-м проводяться на підставі первинних документів та/або накопичувальних відомостей, звітів, аркушів-розшифровок, у яких узагальнюється надходження запасів та їх використання, і вибуття за звітний місяць.

Для ведення обліку запасів за центрами відповідальності у графі 4 записи здійснюються у розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання запасів.

Інформація про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) за видами продукції, робіт, послуг (об`єктами витрат) відображується у графах 4-7 розділу ІІ Відомості 5-м. Інформація про списання витрат на виробництво (кредит рахунку 23) відображається у графах 8-13 розділу ІІ Відомості 5-м.

З рахунку 23 «Виробництво» щомісяця суб’єкти малого підприємництва, що здійснюють виробництво готової продукції, списують в дебет рахунку 26 «Готова продукція» (графа 8 розділу II) суму затрат, що відносяться до прийнятої готової продукції, або всю суму затрат на виробництво продукції без оцінки залишків незавершеного виробництва.

Суб’єкти малого підприємництва, які здійснюють діяльність з виконання робіт і послуг, з кредиту рахунку 23 щомісяця відображають за дебетом рахунку 79 «Фінансові результати» – суму затрат, що відносяться до робіт і послуг, визнаних доходами, або всю суму затрат без оцінки залишків незавершеного виробництва.

Списання собівартості реалізованої готової продукції щомісяця з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» (у Відомості 2-м) може здійснюватися в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» на суму, що визначено з урахуванням вартості залишку нереалізованої готової продукції, або на всю суму без поділу на собівартість залишків готової продукції. При цьому у всіх випадках у Відомості 2-м забезпечується ведення кількісного обліку залишку, надходження і вибуття готової продукції за первинними документами на їх виготовлення і вибуття (реалізацію тощо).

За результатами інвентаризації вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) суб’єктів малого підприємництва залишку не підданих обробці (використанню) сировини й матеріалів, не закінчених обробкою сировини, матеріалів, деталей, не закінченої складанням і комплектуванням готової продукції (за прямими витратами) відображається за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» і 23 «Виробництво» та кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» (Відомість 2-м і розділ II Відомості 5 - м). Одночасно на вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) не підданих обробці і використанню сировини і матеріалів способом сторно відображається зменшення оборотів за рахунком 84 «Витрати операційної діяльності» (графа 18 розділу I Відомості 5 -м).

Суб’єкти малого підприємництва, які собівартість реалізованої готової продукції списують без поділу на собівартість залишку готової продукції, оцінюють залишок готової продукції за справедливою вартістю за даними кількісного обліку руху готової продукції. Визначена вартість залишку готової продукції відображається за дебетом рахунку 26 (Відомість 2-м) і кредитом рахунку 79 (рядок 6 розділу III Відомості 5-м).

Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Інформація про операції з запасами, зокрема сировиною, основними і допоміжними матеріалами, паливом, покупними напівфабрикатами і комплектувальними виробами, запасними частинами, тарою (крім інвентарної), будівельними матеріалами та іншими матеріалами, призначеними для використання в ході нормального операційного циклу, поточними біологічними активами, готовою продукцією, сільськогосподарською продукцією відображується у графах 10 і 11 Журналу 1-мс обліку активів.

У графі 10 наводиться сума надходжень активів у такому порядку:

- вартість запасів, які надійшли протягом звітного періоду від сторонніх підприємств, переноситься загальною сумою з Журналу 2-мс (шляхом вибірки відповідних сум графи 15) або з Відомості 2.1-мс;

- безоплатне отримання запасів, а також надходження в якості внеску до статутного капіталу або в інший спосіб, що не передбачає їх оплати, відображається за кожною операцією з одночасним відображенням цих сум в інших доходах у Журналі 3-мс. На суму запасів, придбаних на суму цільового фінансування, дохід визнається в міру їх витрачання.

Залишок готової продукції і незавершеного виробництва на кінець звітного періоду оприбутковується за результатами інвентаризації та відображається в останній день періоду.

Вибуття запасів у графі 11 відображається у такому порядку:

- вартість запасів, відпущених у виробництво або використаних в іншій діяльності, протягом звітного періоду переноситься загальною сумою з Журналу 4-мс (шляхом вибірки відповідних сум граф 4, 12 – 14, 16);

- інше вибуття (крім реалізації) відображається за кожною операцією.

Залишок на кінець звітного періоду за графою 10 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду збільшується на суму обороту за період за графою 10 і зменшується на суму обороту за період за графою 11.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 10 переноситься у рядок 1100 «Запаси» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).