Події ТТ

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

" § 3= Цивільно-правова охорона

-- особистих немайнових прав

т-

:«Недоторканність особистих немайнових прав людини на законо­давчому рівні забезпечується системою засобів їх охорони і захисту від протиправних посягань.

Охорона права - ширше, ніж захист, поняття, що включає всі юри­дичні правила з приводу певного блага¹. Поняттям охорони охоп­люється вся сукупність засобів, що забезпечують як розвиток цивіль­них правовідносин в їх непорушеному стані, так і відновлення порушених або оспорюваних прав. Захист прав здійснюється у тих випадках, коли право вже порушене, і полягає у системі заходів, спрямованих на припинення правопорушення та усунення його на­слідків. Будь-який спосіб захисту спрямований проти правопорушни­ка. Захист слід розглядати як окремий вид охорони, що застосовуєть­ся у разі наявного правопорушення.

Розглядаючи особисті немайнові права, на нашу думку, потрібно вести мову про охорону особистих прав, а не про захист², тобто про поняття більш об'ємне і широке, що включає, крім норм-заборон, ще й систему запобіжних заходів. Охорона особистих прав є родовим по­няттям, а захист — видовим способом охорони. Встановлюючи у пра­вових нормах масштаби і рамки поведінки з приводу конкретного блага, визначаючи права та обов'язки учасників правовідносин, їх ба­жану, з погляду суспільства, поведінку й наслідки небажаних (забо­ронених) вчинків, держава таким чином бере під охорону ці блага³.

§ 4. Способи захисту особистих немайнових прав

Цивільне законодавство, визнаючи за тією чи іншою особою певні суб'єктивні права і обов'язки, надає уповноваженій особі також пра­во на їх захист. Суб'єктивне право, хоча і таке, що належить особі, але не забезпечене законодавчо від порушень необхідними засобами захисту, «залишиться лише декларативним правом»⁴. Таким чином, право буде проголошено у законі, але не буде забезпечено державни-

¹ Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством. - М.: Наука,
1985.-С. 18.

² Так, у Законі України «Про авторське право і суміжні права» у статтях 1, 5-7, 24,
31,32,38 йдеться і про охорону авторських та суміжних прав, і про їх захист (розділ 5),
не акцентуючи уваги на їх відмінності. До речі, чинне законодавство не завжди чітко
розрізняє ці поняття, підмінюючи одне одним.

³ Малеин Н. С Бказ. праця. - С 18-19.

⁴ Грибанов В. 77. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - М.: Изд-во
Моск.ун-та, 1972.-С. 153.

ми правоохоронними заходами¹, відповідно, додержуватиметься тільки на добровільних засадах з боку неуповноважених осіб і буде забезпечено лише нормами моралі, оскільки у разі його порушення держава або уповноважений суб'єкт не будуть мати можливості ре­алізувати своє право на захист внаслідок відсутності у законі відпо­відних заходів.

Способи захисту, які застосовуються до порушників цивільних прав, можна поділити на: способи фактичного характеру, що засто­совуються уповноваженою особою при самозахисті прав (необхідна оборона, заходи крайньої необхідності); способи оперативного ха­рактеру, які хоча і є способами юридичного впливу, але застосовую­ться самою уповноваженою особою (відмова від прийняття простро­ченого виконання); правоохоронні способи державно-примусового характеру, які застосовують державні або громадські органи, що розглядають спір. До них входять: цивільно-правові санкції як спо­соби цивільно-правової відповідальності; способи державно-приму­сового характеру як визнання права за тією чи іншою особою (поділ спільного майна між власниками, повернення сторін у первинний стан внаслідок визнання правочину недійсним тощо, які не можуть бути віднесені ні до цивільних санкцій, оскільки не пов'язані з покла­данням на правопорушника цивільно-правової відповідальності, ні до способів оперативного впливу, бо застосовуються не самою упов­новаженою особою, а тим органом, який розглядає і вирішує даний цивільно-правовий спір².

Запропоновані В. П. Грибановим способи впливу на винну особу застосовуються при порушенні цивільних прав як певної сукупності, окремої підсистеми прав людини. Однак, виділяючи з даної підсисте­ми особисті немайнові права людини, слід зазначити, що не все за­пропоноване можна застосувати у разі порушення названих прав. Так, важко навести випадки, коли при порушенні таємниць особисто­го життя людини застосовували б засоби оперативного характеру, здійснювані самою уповноваженою особою. Очевидно, вплив слід співвідносити з характером права, що захищається.

Наведене свідчить про те, що особисті немайнові права не можуть охоронятися за допомогою універсальних способів захисту. Навіть тоді, коли деякі з них можна застосовувати у названих випадках, останні по-

¹ У теорії цивільного права, як зазначає М. С Малеїн, поняття «захід» і «спосіб» є
тотожними (Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М.: Юрид.
лит., 1981. - С. 192.). Однак з цим погодитися важко. Способи захисту - ті дії, які має
право здійснювати особа, чиє право порушено. Захід - це інтенсивність впливу на пра­
вопорушника, його наслідки (визначення правочину недійсним повністю, у частині,
компенсація тощо). У даному випадку захід - не характеристика виду дій, а кількісний
або якісний результат їх впливу.

² Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - М.: Изд-во
Моск.ун-та, 1972.-С. 156,157.

212

РоздіпІІ

і ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

винні застосовуватися з урахуванням низки особливостей, що обумов­люються об'єктом захисту, пов'язаним з психологічними, соціальними, фізіологічними чинниками, притаманними кожній окремій особистості.

ЦК вказує на захист цивільних прав, припускаючи при цьому як майнові, так і особисті немайнові права. Зазначені у ньому способи захисту повністю застосовуються до майнових прав людини, але складніша справа із захистом особистих немайнових прав, які хоча й не виміряються в точних одиницях, але посягання на які може завда­ти, як правило, значно більшу шкоду людині, ніж применшення її майнового інтересу (ст. 16).

Ведучи мову про характер заподіюваної людині шкоди, пов'язаної з порушенням її немайнових прав, слід зазначити, що остання має мо­ральний, психологічний аспект і не завжди піддається повному від­новленню. Так, розголошення відомостей, які становлять медичну таємницю, є незаконним вторгненням у сферу особистого життя лю­дини, що порушує її звичний спосіб життя, ставить під загрозу розірвання сімейних, ділових відносин. Вказана інформація може стати відома досить широкому колу осіб; і жодний спосіб захисту не в змозі цілком відновити її душевний спокій та повернути людину до звичного способу життя.

Оскільки порушені особисті права важко піддаються відновленню і захисту, то певне значення при охороні особистих прав повинно бу­ти відведено запобіганню правопорушення шляхом встановлення системи заходів, спрямованих на пропаганду правових знань і поси­лення відповідальності винних посадових осіб.

Велика увага проблемі віднайдення способів захисту особистих не­майнових відносин приділялася вченими у 60-70 pp. XX ст. У цей пе­ріод розробляється досить широкий перелік цивільно-правових спо­собів захисту вказаних відносин. Так, С. М. Братусь до зазначеного переліку відносив: право вимагати визнання особистого немайнового права, якщо воно порушено або будь-ким оспорюється; право вимага­ти припинення дій, що порушують особисте право; право вимагати вчинення позитивних дій, спрямованих на усунення наслідків пору­шення і які забезпечують відновлення порушеного права¹. Л. О. Кра-савчикова серед названих способів виділяла: визнання права; віднов­лення становища, що існувало до порушення права; припинення дій, які порушують право; припинення і зміну правовідношення².

Крім викладених способів, у науці цивільного права розроблені й нетипові способи захисту особистих прав: відшкодування заподіяної шкоди і самостійний захист своїх особистих прав у випадках, перед­бачених законом.

¹ Братусь С Н. Предмет и система советского гражданского права. - М: Госюриз-
дат, 1962.-С.86.

² Красавчикова Л. О. Гражданско-правовая охрана личной жизни советских граж­
дан: Дис. канд. юрид. наук. - Свердловск, 1979. - С. 52.

Що стосується сьогодення, то ЦК у ст. 16 визначив загальні спосо­би захисту цивільних прав.

Визнання права. Цей спосіб є саме способом охорони особистих прав, а не захисту, оскільки необхідність його використання виникає тоді, коли ще немає прямого порушення конкретного права особи, але існування у неї даного права заперечується іншою зацікавленою особою. Так, законодавець визнає таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції особистим немайновим правом людини і охороняє його від незаконних втручань (ст. 31 Кон­ституції). Разом з тим опікун або піклувальник, надмірно витлума­чивши свої правомочності, може вимагати перегляду всієї кореспон­денції, у тому числі й особистої, своїх підопічних.

Застосування зазначеного способу охорони здійснюється й у випад­ках, коли один з адресатів листа намагається опублікувати документа­цію, яка має особистий характер, без згоди на те іншої зацікавленої особи.

Відновлення становища, яке існувало до порушення права, при­пинення дій, що порушують право. Слушно зазначала 3. В. Ромов-ська, що передбачені у цих двох способах дії (відновлення і припи­нення) повинні розглядатися у більшості випадків як двоєдиний процес¹. Саме припинення протиправних дій ще не має можливості повністю захистити право, оскільки результати цих дій не усунуті. З іншого боку, відновлення становища, що раніше існувало, без при­пинення протиправних дій практично нездійснене. Це вірно, однак лише для такої ситуації, де протиправні дії тривають до постановлен­ия судового рішення. Якщо ж ці дії до зазначеного часу припинилися, суд ставить своїм завданням лише ліквідацію наслідків такої поведін­ки, тобто відновлення становища, що існувало до порушення права. При захисті права даним способом суд не встановлює наявність у по­терпілої сторони відповідного права. Воно не викликає сумніву в су­ду. Не заперечує існування цього права й відповідач.

Даний спосіб захисту застосовується при посяганнях на такі осо­бисті немайнові права як честь, гідність. У цьому випадку засобом відновлення становища, що існувало до порушення права, є спросту­вання. Однак навряд чи можна погодитися з тим, що в разі, наприк­лад, розголошення адвокатської, банківської, медичної таємниці можна за допомогою даного способу захисту відновити становище, що існувало до порушення права. І справа тут не у тому, яким пови­нен бути спосіб захисту, а швидше у тому, що повністю відновити становище, яке існувало до порушення, взагалі неможливо, оскільки конфіденційна інформація вже піддана розголошенню. Тому тут ско­ріше потрібно вести мову про можливість тільки припинення дій, які порушують право.

¹ Ромовская 3. В. Личные неимущественные права граждан СССР (понятие, виды, классификация): Дис.... канд. юрид. наук. - К., 1968. - С. 227.