Типи роздрібних торговців

В організації роздрібної торгівлі суттєвого значення набуває визначення різнови­ду, або типу, вітчизняного роздрібного торговця з числа всіх, що функціонують на споживчому ринку. З цією метою застосовують цілісну класифікацію суб'єктів роз­дрібного ринку за низкою комерційних, організаційних або технологічних ознак.

Під типом роздрібного торговця розуміють характерний аналог, зразок тор­говельного підприємства або одиниці, виділений за ознаками капітальності і параметрів споруди даного суб'єкта торгівлі, а також основної його спеціалі­зації. Вид і параметри споруди, в якій розташовується роздрібний торговець та йо­го провідна спеціалізація, завжди тісно пов'язані і взаємно обумовлюють одне од­ного: неможливо організувати універмаг у приміщенні павільйонного типу, як'*і нераціональним є, скажімо, використання великих торі озєльних площ для органі­зації дрібнороздрібної торгівлі.

Тип роздрібного торговця являє собою такий різновид торговельного під­приємства або одиниці, який характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою по­слуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, формами про­дажу товарів.

Роздрібна торговельна мережа традиційно тяжіє до уніфікації окремих типів роздрібних торговців через їх типізацію.

Типізація роздрібних торговців — це об'єктивний процес добору ефективних у технічному, технологічному, еконо­мічному змістах зразків торговельних підприємств і одиниць для забезпечення високорентабельної діяльності за умови створення максимальних зручностей для покупців. Процес типізації є реальною вимогою ринкової економіки і дозволяє забезпечити кілька напрямів роботи суб'єктів споживчого ринку:

> індустріалізувати, а отже, здешевити будівництво й улаштування торговель­них підприємств і одиниць;

> уніфікувати організацію торгово-технологічних процесів у них;

> сформувати й закріпити відому, а головно, зручну для покупців модель об­слуговування.

Найпомітнішими є відмінності в структурі типів магазинів (крамниць) -най­більших і найчисленніших суб'єктів роздрібного торговельного обслуговування на­селення. У складі крамниць залежно від їх потенціалу і провідної спеціалізації ви­діляють такі основні типи:

Гіпермаркет — магазин самообслуговування загальноміського значення з тор­говельною площею понад 3000 м², з максимально широким асортиментом (більше ніж 15 тисяч асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

Універмаг — магазин загальноміського значення, торговельною площею понад 1500 м², з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних пози­цій) непродовольчих товарів.

Універсам, або супермаркет — великий магазин самообслуговування всереди­ні жилої зони міста, що має торговельну площу понад 400 м², з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних, позицій) продовольчих і непродо­вольчих товарів.

Міні-маркет — магазин самообслуговування торговою площею до 200 м², з об­меженим асортиментом (до 500 асортиментних позицій) продовольчих товарів.

Торговельний центр — група торговельних об'єктів, зосереджених в одному мі­сці і керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами і місцезнаходженням функціонально відповідають запитам торговельної зони, що обслуговується ними.

Комісійний магазин - магазин-комісіонер, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних чи фізичних осіб (комітентів) на засадах догово­ру комісії, без перейняття права власності на підкомісійні товари.

Дискаунт — тип магазину, що характеризується обмеженою номенклатурою торгових послуг, до того ж у ньому товари повсякденного попиту реалізуються за порівняно низькими цінами або з наданням постійних торгових знижок.

До основних типів звичайних продовольчих магазинів також відносять: «Гастро­ном» (400—2000 м²); «Овочі-фрукти» (250—400 м²); «Хлібокондитерські вироби» (250—400 м); «Риба» (250—400 м) та інші вузькоспеціалізовані продовольчі крамниці.

Основними типами звичайних непродовольчих магазинів є також: «Товари для дітей» (650—5600 м²); «Товари для жінок» (650—5600 м²); «Товари для чоловіків» (650—2500 м²); «Товари для дому» (250—1500 м²); «Культтовари» (250—1000 м²); «Радіотовари» (250—650 м²); «Книги» (250—400 м²) і низка спеціалізованих магази­нів — «Квіти», «Меблі», «Автомобіль, «Ювелірні вироби» тощо.

Розвиток роздрібного ринку поступово приводить до появи й утвердження у ві­тчизняній практиці типів роздрібних торговців, що напрацьовані світовою практи­кою ритейлінгу. Нижче наведено типи роздрібних торговців, що функціонують у країнах з розвиненою ринковою економікою.

3) Дайте відповіді на запропоновані тести.

Студенти повинні:

Ознайомитися і знати: Які існують форми торгівлі, види і типи роздрібних торговельних підприємств.