Пояснювальна записка. Робочу навчальну програму з патофізіології для вищих медичних навчальних закладів України ІV рівня акредитації складено для спеціальності 7. 12010101„фармація”

Робочу навчальну програму з патофізіології для вищих медичних навчальних закладів України ІV рівня акредитації складено для спеціальності 7.12010101„Фармація” напряму підготовки 1201 “Фармація” на підставі типової робочої програми з дисципліни (Київ, 2010).

Згідно з навчальним планом вивчення патофізіології здійснюється на
2 році навчання.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти.

Патофізіологія як навчальна дисципліна:

· ґрунтується на вивченні студентами біології з основами генетики, біологічної фізики, неорганічної хімії, фізіології, анатомії та інтегрується з цими дисциплінами;

· формує уявлення про загальні закономірності виникнення, розвитку і завершення різноманітних порушень життєдіяльності організму;

· закладає основи для вивчення студентами фармакотерапії, що передбачає формування умінь застосування знання з патологічної фізіології в процесі подальшого навчання.

Дисципліна структурована на 6 змістових модулів:

1. Загальна нозологія – загальне вчення про хворобу, етіологію і патогенез. Типові патологічні процеси.

2. Типові порушення обміну речовин.

3. Патофізіологія системи крові.

4. Патофізіологія системного кровообігу і зовнішнього дихання.

5. Патофізіологія травлення, печінки, нирок.

6. Патофізіологія ендокринної та нервової систем.

Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів.

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів патофізіології.

Практичні заняття передбачають:

· дослідження студентами стану фізіологічних функцій і змін відповідних параметрів за умов патології на підставі дослідів, записаних у відеофільмах, кінофільмах, поданих у комп’ютерних програмах та інших навчальних технологіях;

· вирішення ситуаційних задач (аналіз та інтерпретація параметрів гомеостазу, показників діяльності органів та систем, механізмів їх регуляції та ін.), що має клініко-діагностичне та прогностичне спрямування.

Засвоєння тем на практичних заняттях контролюється у відповідності з конкретними цілями – опитування студентів, використання тестів, розв’язування ситуаційних задач, аналіз і оцінка клініко-лабораторних досліджень, які характеризують функціональний стан органів і систем людини; контроль практичних навиків.

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення усіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах), яка виставляється під час оцінювання теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою.

Максимальна кількість балів, яку студент може набрати під час вивчення кожного модуля, становить 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 180 балів, – *** балів.

Оцінка успішності студента з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі змістові модулі з дисципліни. Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни і має визначення за системою ЕСТS та шкалою.

1. МЕТА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Кінцеві цілі вивчення патофізіологіївизначаються на основі ОПП підготовки провізора за фахом відповідно до блоку її змістового модулю. Студент повинен вміти:

· Трактувати основні поняття загальної нозології.

· Аналізувати типові патологічні процеси та їх загальні закономірності розвитку в окремих органах і системах.

· Відрізняти деструктивні явища (руйнівні) від компенсаторно-захисних у розвитку хвороб.

· Оцінювати шкідливий вплив безсистемного і не обґрунтованого застосування ліків.

· Характеризувати екстремальні стани і знати патофізіологічні основи реанімації.

· Трактувати основні засади етіологічної і патогенетичної профілактики і терапії хвороб.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Змістовий модуль 1. Загальна нозологія.

Конкретні цілі:

· Визначити місце патологічної фізіології як науки і навчальної дисципліни. Засвоїти методи дослідження у патологічній фізіології.

· Пояснювати основні поняття загальної нозології: здоров’я, хвороба, патологічний процес, патологічний стан, патологічна реакція, ремісія, рецидив, ускладнення.

· Пояснювати роль причин і умов у виникненні хвороб.

· Засвоїти принципи класифікації хвороб.

· Аналізувати основні положення патогенезу: причинно-наслідковий зв’язок, взаємозв’язок між місцевими і загальними, специфічними і неспецифічними явищами, структурними і функціональними змінами в перебігу хвороби.

· Аналізувати роль спадковості, конституції та вікових факторів в розвитку хвороб.

· Аналізувати роль порушень реактивності в розвитку хвороб та типові порушення імунної реактивності.

· Вивчити патогенний вплив факторів зовнішнього середовища на організм.

Тема 1. Предмет і задачі патофізіології. Методи патофізіологічних досліджень. Основні етапи розвитку патофізіології.

Патофізіологія як наука. Місце патофізіології в системі медичних знань. Роль досягнень молекулярної біології, генетики, біохімії, фізіології, імунології та інших наук у розвитку сучасної патофізіології. Значення патофізіології для клінічної і профілактичної медицини. Клінічна патофізіологія.

Патофізіологія як навчальна дисципліна, її складові частини: загальна патологія, патофізіологія органів і систем. Місце патофізіології в системі підготовки лікаря.

Методи патофізіології. Експериментальне моделювання патологічних процесів (захворювань) - основний метод патофізіології - його можливості та обмеження. Сучасні методики проведення експерименту, правила роботи з піддослідними тваринами. Експериментальна терапія. Методи клінічної патофізіології.

Тема 2. Загальне вчення про хворобу, етіологію та патогенез.

Основні поняття нозології: норма, здоров’я (ВООЗ), хвороба, патологічний процес, типовий патологічний процес, патологічна реакція, патологічний стан.

Хвороба як біологічна, медична і соціальна проблема. Абстрактне і конкретне в понятті „хвороба”.

Принципи класифікації хвороб. Основні закономірності та періоди в розвитку хвороби. Поняття про термінальні стани (агонія, клінічна смерть) та біологічну смерть.

Визначення поняття “етіологія”. Сучасні уявлення про причинні фактори, фактори ризику, умови виникнення і розвитку хвороб.

Класифікація етіологічних факторів. Зовнішні і внутрішні етіологічні чинники.

Визначення поняття “патогенез”. Причинно-наслідкові взаємовідносини, їх варіанти і „circulus vitiosus”. Поняття про “головну ланку” патогенезу.

Явища місцеві і загальні, специфічні і неспецифічні в патогенезі. Єдність структурних змін і функціональних проявів хвороби.

Тема 3. Патогенна дія фізичних факторів.

Патогенна дія механічних факторів. Закономірності розвитку механічної травми, синдрому довготривалого розчавлювання, травматичної хвороби.

Патогенна дія променевої енергії. Види іонізуючого випромінювання. Радіочутливість тканин. Механізми прямого і непрямого променевого пошкодження біологічних структур.

Патогенна дія інфрачервоних та ультрафіолетових променів. Фотосенсибілізація.

Патогенна дія електричного струму. Фактори, які визначають характер уражень при цьому.

Дія на організм високого та низького атмосферного тиску. Причинно-наслідкові відношення в патогенезі синдромів компресії та декомпресії. Вибухова декомпресія.

Вплив на організм факторів космічного польоту – прискорення, невагомості.

Тема 4. Патогенна дія хімічних факторів.

Хімічні патогенні чинники як проблема екології і медицини. Поняття про токсичність, канцерогенність і тератогенність хімічних сполук.

Екзо- та ендоінтоксикації. Загальні закономірності дії отрут, специфічні та неспецифічні механізми інтоксикації. Природні механізми захисту від дії токсинів і отрут.

Патофізіологічні аспекти алкоголізму, наркоманії, токсикоманії.

Тема 5. Патогенна дія біологічних факторів.

Інфекційний процес, загальні закономірності розвитку. Класифікація інфекційних агентів. Захисні бар’єри від інфекції, умови їх подолання. Розповсюдження та дисемінація інфекційних агентів в організмі. Сепсис. Роль властивостей збудника і реактивності організму в розвитку інфекційних хвороб.

Тема 6. Патофізіологія клітини. Пошкодження клітини.

Характеристика поняття „пошкодження”. Принципи класифікації пошкодження клітин. Структурні, функціональні, фізики-хімічні, біохімічні та термодинамічні ознаки пошкодження клітини.

Характеристика універсальних механізмів пошкодження клітин: О₂-залежні (дія кисню та його похідних – вільних радикалів), ліпідні; кальцій-залежні, зумовлені дефіцитом АТФ, електролітно-осмотичний, протеїнові, обумовлені порушеннями генетичного апарату клітини.

Механізми і прояви пошкодження субклітинних структур. Наслідки пошкодження клітин. Некроз та апоптоз, їх характерні ознаки. Механізми апоптозу.

Принципи цитопротекторної терапії.

Тема 7. Роль спадковості, конституції, вікових змін у патології.

Спадковість як причина і умова розвитку хвороб. Співвідношення спадкового та набутого в патогенезі. Спадкові і вроджені хвороби. Гено- і фенокопії. Класифікація спадкових хвороб.

Мутації. Принципи їх класифікації. Види мутацій.

Спадкова схильність до хвороб. Хромосомні хвороби. Механізми виникнення геном них та хромосомних мутацій. Синдрому, зумовлені фенотипові прояви хромосомних аберацій.

Методи діагностики, принципи профілактики і лікування спадкових хвороб.

Конституція, її роль в патології. Класифікація конститу-ціональних типів за Гіппократом, Сіго, Шелдоном, Кречмером, І.П.Павловим, О.О. Богомольцем. Аномалії конституції як фактор ризику виникнення і розвитку хвороб.

Тема 8. Типові порушення периферичного кровообігу і мікроциркуляції.

Основні форми порушень периферичного кровообігу: артеріальна та венозна гіперемія, ішемія, стаз. Їх види, причини і механізми розвитку, зовнішні прояви.

Тромбоз і емболія як причини місцевих розладів кровообігу. Причини та умови тромбоутворення. Види емболів, механізми емболії.

Принципи профілактики і фармакотерапії тромбозу і тромбоемболічних станів.

Типові порушення мікроциркуляції.