Клізми. Газовідвідна трубка

У здорової людини кишечник спорожнюється регулярно 1 раз на добу приблизно в той самий час. При деяких захворюваннях виникає затримка стільця (запор). В таких випадках призначають послаблювальну дієту, послаблювальні засоби, а також ставлять клізму.

Клізма (від грец. Klysma – промивання) – введення у нижній відділ товстої кишки через анальний отвір різних рідин з діагностичною і лікувальною метою. Діагностичну клізму застосовують для розпізнання кишкової непрохідності. Для рентгенологічного дослідження товстої кишки призначають контрастну клізму, що містить суспензію контрастного засобу.

Якість постановки клізми і її ефект залежать від такту, професійної вправності і відповідальності медичної сестри. Треба добре пояснити хворому необхідність виконання призначеної лікарем процедури, отримати згоду хворого на проведення процедури і спонукати його до співпраці.

Якщо хворий може і йому дозволено ходити, то його супроводжують у спеціально призначену кімнату, обладнану кушеткою. Якщо клізму необхідно поставити у палаті, бажано відгородити ширмою від інших хворих (можна попросити інших хворих, якщо вони самостійно ходять) вийти з палати.

Під час процедури хворого не залишають самого і пересвідчуються в ефективності постановленої клізми. На завершення процедури ділянку анального отвору обмивають, обсушують. Хворого зручно вкладають у ліжку, палату провітрюють.

З лікувальною метою проводять очисні, сифонні, живильні з ліками клізми. Для цього в основному використовують кухоль Есмарха – резервуар ємністю 1-2 л. На дні кухля є сосок, на який одягають товстостінну гумову трубку довжиною 1,5 м і діаметром 1 см. На вільний кінець трубки надягають скляний, ебонітовий або пластмасовий наконечник завдовжки 8-10 см. За допомогою крана на кінці трубки регулюють надходження рідини в кишки. Після використання наконечник дезінфікують, добре миють з милом в проточній воді і кип’ятять. Зберігають наконечник у дезінфікуючому розчині.

Очисні клізми використовують:

– для очищення нижнього відділу товстої кишки від калу і газів при запорі;

– для видалення токсичних речовин при отруєннях;

– для підготовки до рентгенологічного дослідження шлунка, кишок, хребта;

– перед ендоскопічним дослідженням товстої кишки (колоноскопія);

– перед операціями, пологами;

– перед ректальним введеням лікарських засобів.

Протипоказаннями є:

- гострі запальні і ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки аноректальної зони;

- випадання прямої кишки;

- гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит);

- кровоточивість гемороїдальних вен;

- розпад пухлини товстої кишки і кишкова кровотеча;

- важка серцева недостатність.

Для очисної клізми, крім кухля Есмарха, треба мати штатив для підвішування його, термометр для вимірювання температури рідини, що вводиться, підкладне судно, клейонку, миску.Для постановки очисної клізми дорослій людині треба звичайно 1-1,5 л теплої води (25-30 °С). Навпаки, за необхідності розслабити гладкі м’язи кишечника (при спастичних запорах) – використовують воду температурою 37-42 °С.

Клізму ставить медична сестра. Пацієнту пояснюють необхідність і хід процедури і отримують згоду на її проведення. Готують необхідне оснащення і одягають рукавички. В кухоль Есмарха при закритому вентилі наливають воду і, відкривши кран, заповнюють резинову трубку, витісняючи повітря. Кран знову закривають і закріплюють кухоль на штативі на висоті 1 м від рівня ліжка чи кушетки. Використовуючи шпатель, змащують наконечник вазеліном. Хворого вкладають на кушетку або ліжко ближче до краю на лівий бік із зігнутими і підтягнутими до живота ногами.Якщо хворому не можна рухатись, то він лежить на спині. Під сідниці підстеляють клейонку, вільний кінець якої опускають у відро, на випадок, якщо хворий не втримає рідину. На клейонку застеляють пеленку. Підкладають судно. Пацієнту нагадують про необхідність затримати воду в кишках протягом 5-10 хв. Першим і другим пальцем лівої руки розсувають сідниці хворого, а правою рукою обережно вводять наконечник в анальний отвір. Перші 3-4 см наконечник вводять у напрямку до пупка, потім ще 5-8 см паралельного куприку (рис. – 2.79). Відкривають кран. Кухоль Есмарха піднімають на висоту 1-1,5 м і вода під тиском надходить у товсту кишку. Пацієнту пропонують глибоко дихати. При закритті просвіту наконечника каловими масами його виймають, прочищають і вводять знову. Якщо калові маси настількі тверді, що поставити клізму не вдається, то, гумові рукавички змащують вазеліном, кал з прямої кишки медсестра виймає пальцем. При появі відчуття розпирання кухоль опускають нижче рівня хворого, що спричиняє відходження газів, а потім знову піднімають його. Після введення води в кишку закрити кран і обережно витягти наконечник. Бажано, щоб хворий утримав воду ще 5-10 хв після перших позивів на дефекацію.

Для підсилення дії очисної клізми до води можна додати ½ чайної ложки подрібненого дитячого мила, 2-3 столові ложки гліцерину, 1-2 столові ложки кухонної солі або 1 склянку відвару ромашки. Пацієнту допомагають підвестися з кушетки і пройти в туалет або пропонують судно. Про ефективність процедури свідчить наявність фекалій у воді, що витікає з кишок. Наконечник кладуть у посудину з дезінфікуючим розчином. Знімають рукавички і миють руки. Використані наконечники миють теплою водою з милом і кип’ятять. У листку лікарських призначень відмічають виконання процедури. Якщо клізма не подіяла, її можна повторити через декілька годин.

Гіпертонічні (сольові) клізми використовують для стимуляції випорожнення кишок при атонічному запорі. Завдяки осмотичній дії гіпертонічні клізми спричиняють вихід води із тканин у просвіт кишок. Їх використовують при набряках.

Протипоказаннями є запальні і виразкові процеси в нижньому відділі товстої кишки.

Для гіпертонічної клізми необхідний грушеподібний балон або шприц Жане, (рис. 2.80) стерильна газовідвідна трубка, шпатель, вазелін, рукавички, клейонка, судно, ширма (якщо процедура виконується в палаті). Використовують 50-100 мл 10 % розчину хлориду натрію або 100 мл 20-30 % розчину магнію сульфату. Пацієнту пояснюють суть і хід процедури, інформують його про розчин, що вводиться і отримують згоду на процедуру. Флакон із розчином у посуді підігрівають до 38 ^°С, щоб запобігти посиленій передчасній перистальтиці кишок на холодове подразнення. Набирають в грушоподібний балон або у шприц Жане підготовлений теплий розчин, після чого медична сестра одягає рукавички.

Пацієнта вкладають на лівий бік (якщо цього не дозволяє стан хворого, то клізму ставлять у положенні хворого лежачи на спині). Вводять газовідвідну трубку. До трубки приєднують грушоподібний балон чи шприц Жане і повільно вводять розчин. Нагадують пацієнту, що він повинен затримати розчин у кишках 20-30 хв.

Не розтискаючи грушоподібний балон, його від’єднують від газовідвідної трубки і кладуть у лоток. Повільно виймають газовідвідну трубку і поміщають у лоток.

Через 20-30 хв пацієнту пропунують судно, або допомагають дійти до туалету. Переконавшись в ефективності процедури (вода містить фекалії), пацієнту допомагають у гігієні ділянки промежини.

Емульсійні клізми дають добрий спорожнювальний ефект. Готують 2 склянки настою ромашки (1 столова ложка ромашки на 1 склянку окропу); потім змішують жовток одного яйця з чайною ложкою гідрокарбонату натрію і заливають настоєм ромашки, додають 2 столових ложки вазелінової олії або гліцерину. Грушоподібним балоном емульсію вводять у пряму кишку.

Олійні клізми призначають при запорі спастичного походження. Для цього використовують 50-100 мл підігрітої на водяній бані до 37-38 ^°С олії (соняшникової, конопляної, вазелінової). Олію вводять у пряму кишку за допомогою гумового балона або шприца Жане через катетер, просунутий на 10 см у пряму кишку. Олія розтікається по стінці кишки, розслаблює її м’язи і обволікає кал. Ставлять олійну клізму ввечері, після чого хворий повинен полежати 20 хв.Проносний ефект настає через 10-12 год.

Сифонні клізми використовують:

- з лікувальною метою при різних отруєннях;

- інтоксикації продуктами обміну речовин (при хронічній нирковій недостатності);

- при динамічній і механічній кишковій непрохідності (в останньому випадку для передопераційної підготовки);

- у разі неефективності очичних клізм.

Сифонні клізми не можна робити при підозрі на тромбоз чи емболію судин брижі.

Для сифонної клізми використовують велику лійку ємністю 0,5-2 л, а також продезінфіковану гумову трубку довжиною 100-150 см з діаметром не менше 1 см, з’єднану з гнучким наконечником або гумовою трубкою довжиною 20-30 см. Замість наконечника можна використати товстий шлунковий зонд.

Медична сестра, отримавши згоду пацієнта на проведення процедури, одягає рукавички і фартух. Положення хворого таке, як при очисній клізмі (на лівому боці з приведеними до живота ногами). Під сідниці підстеляють клейонку так, щоб вона звисала в миску, поверх неї стелять пеленку. Розсунувши сідниці першим і другим пальцями лівої руки, правою рукою гнучкий кінець гумової кишкової трубки або товстого шлункового зонда, змащений вазеліновою олією, обертальними рухами вводять у пряму кишку на 20-30 см.

Дія сифонної клізми грунтується на принципі з’єднаних судин. Приєднавши лійку до зовнішнього кінця трубки, утримують її дещо вище від тіла хворого в нахиленому стані та із дзбанка заповнюють рідиною для промивання (чистою перевареною водою, слабким розчином калію перманганату, 2 % розчином натрію гідрокарбонату). Лійку повільно піднімають догори приблизно на 50-100 см вище від рівня тіла, після чого рідина починає надходити у кишки. Як тільки рідина в лійці досягає місця її звуження, лійку опускають нижче від рівня тіла хворого і вона починає заповнюватися рідиною разом з каловими масами. Виливши з лійки вміст у підготовлене відро, процедуру знову повторюють до того часу, поки з кишок у лійку не будуть надходити чисті промивні води. На одну сифонну клізму використовують 10-12 л рідини. Після закінчення процедури лійку знімають, а гумову трубку залишають у прямій кишці на 10-12 хв, опустивши її зовнішній кінець у миску для стікання рідини і відходження газів.Поступальними рухами виводять зонд чи трубку з кишки і занурюють в посудину з дезінфікуючим розчином. Використані лійку і трубку промивають у проточній воді з милом, кип’ятять. Хворому допомагають у гігієні промежини. Промивні води виливають у каналізацію.

Клізми використовуються для введення лікарських засобів через пряму кишку, де вони всмоктуються через гемороїдальні вени і швидко надходять у кров, обмиваючи печінку. Розрізняють клізми місцевої та загальної (резорбтивної) дії. Перші використовують з розрахунку на місцевий ефект ліків. Так, при проктосигмоїдиті використовують клізми з настоєм ромашки і коларголом, при запаленні передміхурової залози – мікроклізми з олією. Клізми загальної дії використовують при неможливості чи небажаності введення ліків через рот. За допомогою лікарських клізм вводять, наприклад, хлоралгідрат, препарати наперстянки.

За 30-40 хв до клізми з ліками ставлять очисну клізму.

Найчастіше це мікроклізми, для проведення яких використовують гумовий грушоподібний балон або шприц Жане з катетером. Рідину треба підігріти до 40 ^○С, бо при нижчій температурі виникають позиви до дефекації і ліки не встигають всмоктатися. Хворий лежить на лівому боці, ноги зігнуті в колінах і підтягнуті до живота. Розсуваючи лівою рукою сідниці, правою обертальними рухами вводять змащений стерильною вазеліновою олією катетер на 15-20 см в пряму кишку. Катетер з’єднують зі шприцом чи гумовим балоном, в якому знаходяться ліки, і повільно витискають цей розчин малими порціями під невеликим тиском. Потім, перетиснувши зовнішній кінець катетера, щоб попередити витікання з нього ліків, обережно від’єднують шприц чи балон, насмоктують в нього повітря, знову вставляють в катетер і продувають для проштовхування рідини, що залишилась. Для запобігання подразненню кишки ліки вводять у порівняно малій концентрації в теплому ізотонічному розчині чи з обволікаючими засобами (50 г відвару крохмалю).

Крохмальні клізми використовують для зменшення перистальтики і як обволікний пом’якшувальний засіб при гострому коліті. Для цієї процедури 5 г крохмалю розводять в 100 мл прохолодної води і, розмішуючи, додають 100 мл окропу. Розчин охолоджують до 40 ^○С і вводять у пряму кишку.

Хлоралгідратні клізми призначають при різкому збудженні і судомах. Хлоралгідрат (1 г) розводять у 25 мл дистильованої води і додають 25 мл завареного крохмалю, бо хлоралгідрат подразнює слизову оболонку прямої кишки.

Крапельні клізми використовують із замісною метою при зневодненні, коли внутрішньовенне введення рідини утруднене. Звичайно, крапельно вводять 5 % розчин глюкози з ізотонічним розчином натрію хлориду. Для крапельної клізми використовують те саме обладнання, що й для очисної клізми, тільки в гумову трубку, що з’єднує наконечник з кухлем Есмарха, вставляють крапельницю із затискачем. Його закручують таким чином, щоб рідина надходила в пряму кишку не струменем, а краплями. Затискачем регулюють частоту крапель (найчастіше 60-80 крапель за хв). За добу крапельним способом можна ввести до 3 л рідини. Кухоль з розчином підвішують на висоту 1 м над рівнем ліжка. Необхідно стежити, щоб трубка не перегиналась. Розчин повинен мати температуру 40-42 ^○С, тому до задньої стінки кухля Есмарха прикріплюють грілку і стежать, щоб вона була теплою.

Живильні клізми є одним із способів штучного годування. Застосування живильних клізм обмежене, бо в нижньому відділі товстої кишки всмоктується лише вода, ізотонічний розчин натрію хлориду й розчин глюкози.

За 30-40 хв до живильної клізми ставлять очисну. Об’єм живильної клізми не повинен перевищувати 200-250 мл. Теплі розчини набирають у гумовий балон, змащують вазеліновою олією носик балона, витискають повітря і вводять носик у пряму кишку. Натискувати на балон потрібно повільно, щоб не подразнювати слизову оболонку. Пацієнт повинен лежати спокійно для запобігання позивів до дефекації. За добу можна поставити 3-4 клізми.

Газовідведення проводять у разі скупчення великої кількості газів у кишках. Проводять його за допомогою спеціальної м’якої товстостінної гумової трубки довжиною 30-50 см і діаметром 3-5 мм. Один кінець трубки заокруглений і має отвір, а протилежний косо зрізаний. Перед введенням газовідвідної трубки ставлять клізму з гліцерином чи відваром квіток ромашки. Стерильну змащену жиром трубку вводять в задній прохід. Для полегшення введення хворого вкладають на лівий бік або на спину із зігнутими в колінах і розведеними кінцівками. Трубку вводять у пряму кишку на 20-30 см, а зовнішній кінець опускають у підкладне судно. Її можна тримати у кишці до 2 год. За необхідності через 1-2 год процедуру повторюють.

Після використання трубку дезінфікують, миють теплою водою з милом і стерилізують кип’ятінням. При подразненні анального отвору його окружність змащують вазеліном.