Якщо при самозапалюванні утворюється полум'я, то таке яви­ще називається самоспалахуванням

У виробничих умовах можуть самоспалахнути торф, кам'яне вугілля, деревна стружка, промаслена металева стружка, обти­ральні матеріали.

Горюча речовина — це речовина (матеріал, суміш, конструкція), здатна самостійно горіти після усунення джерела запалювання.

Окиснювачами можуть бути не тільки кисень повітря, а й азот­на кислота, пероксид натрію, бертолетова сіль, перхлорати тощо.

Розрізняють два види горіння: повне — при достатній кількості окислювача, і неповне — при нестачі окислювача. При неповному горінні утворюються горючі і токсичні продукти (окис вуглецю та ін.). Горючі системи можуть бути хімічно однорідними та неодно­рідними. До хімічно однорідних належать системи, де горюча ре­човина й повітря рівномірно перемішані; до хімічно неоднорідних — системи, в яких горюча речовина і повітря не перемішані і мають межі поділу. При цьому кисень повітря дифундує через продукти згоряння до горючої речовини. Дифузне горіння залежить від швид­кості дифузії кисню в зону реакції. Полум'я, яке при цьому утво­рюється, також називають дифузним. При дифузному горінні швидкість переміщення полум'я становить кілька метрів на секунду.

При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість якого залежить лише від швидкості передаван­ня теплової енергії в суміші. Воно досягає сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.