Три періоди існування паковання

Весь життєвий цикл пакування можна умовно розділити на три періоди:

1) отримання запакованої продукції;

2) шлях запакованої продукції до споживача;

3) утилізація використаної тари і упаковки.

На першому періоді – виготовлення паковання – тару і упаковку розглядають головним чином як технічний виріб, до якого пред'являють певний комплекс технічних вимог.

Під час другого періоду – розподіл, шлях упакованої продукції до споживача – тара і упаковка виконують роль товару, тому характеризуються вже іншими показниками, властивими товару і самому процесу руху товару.

До моменту настання третього періоду тара і упаковка, виконавши на попередніх періодах свої основоположні функції, перетворюються на відходи. Тепер на перше місце виходять вимоги до зручності переробки відходів тари і упаковки до здатності їх утилізації - вживанню з користю для суспільства.

Перший період – отримання упакованої продукції – базується на взаємозв'язаному русі двох матеріальних потоків: потоку тари і упаковки і потоку продукту (рис. 5.1).

Зберігання і підготовка продукції

Дозування продукції в тару

Закривання, закупорювання тари

Групування споживчого паковання

Пакування в групову тару

Формування транспортної упаковки

Запаковування транспортної тари. Обандеролювання

Транспортування, складування, розподіл транспортної тари

Торгова мережа

Зберігання і підготовка пакувального матеріалу

Виготовлення тари і   допоміжних пакувальних засобів

Виготовлення групової тари і допоміжних пакувальних засобів тари

Виготовлення транспортної тари і ДПЗ

Споживач

Збирання і сортування використаної тари

Утилізація вторинних матеріалів

Рис. 5.1. Стадії життєвого циклу паковання

Потік тари і упаковки грунтується на пакувальних матеріалах для її виготовлення. Круг таких матеріалів надзвичайно широкий: різноманітні види і гатунки паперу і картону, полімерні матеріали, металеві сплави переважно на основі заліза і алюмінію, різні типи скла, кераміки і деревини. З урахуванням комплексу специфічних

вимог до упаковки більшість цих матеріалів виробляють за спеціальною технологією, цілеспрямовано для виготовлення тари і упаковки.

Потік тари і упаковки починається з етапу проектування, який вимагає найбільшої уваги. Фахівець повинен досконало володіти технологічними і конструкційними аспектами матеріалознавства, знати технологію і устаткування для виготовлення тари і упаковки, а також процес пакування. При виборі матеріалу форми і конструкції тари і упаковки вирішальне значення мають властивості продукту, що підлягає пакуванню і технологія його підготовки до упаковки. Крім того конструкція тари і упаковки повинна відповідати технічним вимогам при русі товару упакованої продукції до споживача – здібністю до групової упаковки, зручності при транспортуванні, складуванні, продажу і споживанні.

Естетична сторона при проектуванні форми і дизайну тари і упаковки не менше важлива, ніж чисто технічна сторона. Від цієї частини проектування залежать економічні аспекти виготовлення тари і упаковки, проблеми маркетингу запакованої продукції, її розподілу, продажу і споживання. Слід зазначити, що технічні і естетичні аспекти в процесі створення тари і упаковки повинні не вступати в суперечності, а органічно доповнювати один одного. Тільки в цьому випадку можливо створення конкурентоздатної продукції.

Етап виготовлення упаковки базується на трьох фундаментальних складових. Перш за все це наука про технологічні властивості матеріалів тари і упаковки. Потім – наука про технологічні процеси переробки матеріалів в необхідні вироби, про взаємозв'язок конструктивних особливостей тари і упаковки з конкретними способами її виготовлення. І нарешті – комплекс знань про різні види технологічного устаткування, оснащення і пристосувань для виробництва тари і упаковки.

Спроектована тара підлягає виготовленню з тих матеріалів, які належить застосовувати для заданого продукту з умов його тривалого захисту від псування. Сюди ж відноситься підготовка і виготовлення допоміжних пакувальних засобів (ДПЗ).

Різноманітність способів і технологій пакування готової продукції у споживчу тару викликана, в першу чергу, великою гамою структурно-механічних властивостей продукції, в другу – різноманітністю споживчої упаковки і в третю – умовами зберігання, транспортування і реалізації товару.

На сьогодні існує три основні способи пакування продукції у споживчу упаковку.

Перший спосіб базується на застосуванні готової, попередньо виготовленої тари (банок, пляшок, коробок, ящиків тощо), в яку дозується і фасується продукт. Здебільшого в попередньо виготовлену тару пакують рідкі, в'язкі, сипкі продукти, що не мають стабільної форми і не зберігають розміри, або продукти, що легко руйнуються (торти, тістечка, овочі тощо).

Другий спосіб передбачає обгортання продукції пакувальним матеріалом або заготовкою упаковки (висічка, флатування). Для виконання цього способу пакування продукція повинна мати стабільну конфігурацію і розміри, відповідну жорсткість і міцність. За цим способом пакують здебільшого штучні вироби: печиво, вафлі, шоколад тощо.

Третій спосіб базується на поєднанні двох перших.

Так, наприклад, операція подачі пакувальних матеріалів, підготовка або виготовлення споживчої тари та закупорювальних засобів залежно від виду тари і ступеню її готовності до пакування включає такі етапи: накопичення в магазині заготовок тари, одиничне відокремлення, формування об'ємної форми тари, розподіл за внутрішньо-машинними трасами, маркування, подача допоміжних пакувальних засобів, транспортування до місця фасування продукції тощо.

Однак зазвичай одиничне паковання не може бути скеровано у торговельну мережу з-за малих розмірів і його слабкого захисту від пошкоджень при транспортуванні (наприклад, пачка зубної пасти). Тому, залежно від конкретних умов, виконується групування декількох споживчих паковань спочатку у групову тару (наприклад, 20 пачок зубної пасти в картонну коробку), а при потребі, визначена кількість групових паковань формує транспортну упаковку, наприклад у вигляді гофрокартонного ящика. Ящик після запакування і обандеролювання, інших операцій з підготовки до відправлення, утворює транспортну одиницю.

На цьому перший, виробничий період виготовлення паковань завершується. Вони підготовлені до транспортування в торговельну мережу.

На другому періоді життєвого циклу упаковки – шлях упакованої продукції до споживача, – включає етапи її транспортування, складування (тимчасового зберігання), розподілу по торговій мережі і продажу споживачу. Слід підкреслити, що, як і на першому періоді, кожному етапу відповідають свої, відмінні від інших етапів, розділи основних базових понять: матеріал, технологія, устаткування.

Третьому періоду життєвого циклу упаковки відповідають етапи збирання, сортуванню і утилізації відходів використаної упаковки, які скеровуються на виробництво нових пакувальних матеріалів, тобто забезпечується кругообіг матеріалів і їх періодичне відтворення з утилізованої сировини. За відсотками використання вторинної сировини судять про ощадливість економіки той чи іншої країни, ефективність її господарства.